З України намагались стягнути один мільярд доларів: Малюська повідомив деталі судового спору

З України намагались стягнути 1 000 000 000 (один мільярд) доларів США у зв’язку з втратою прав на користування земельною ділянкою задля будівництва розв’язки Дарницького мосту (Київ). Про це повідомив 21 березня міністр юстиції Денис Малюська в Facebook.

«Поки ви (дуже сподіваюсь) залишаєтесь вдома, ми продовжуємо захищати у іноземних юрисдикціях ваші гроші (себто гроші платників податків).

Якщо коротко, то мої колеги Іван Ліщина, Максим Кодунов та Дар’я Софіна— великі молодці, і Федеральний суд округу Колумбія (США) у вимогах позивачів відмовив.

Тепер сиджу і думаю як мені такі таланти втримати на роботі у Мін’юсті на чиновницьких зарплатах.

А для тих, кому цікаві деталі судового спору, та чому будувати нову інфраструктуру у містах — це довго, дорого і складно», — пише Малюська.

Детальна інформація щодо судового процесу:

ПОЗИВАЧІ: Микола Іваненко, Лариса Іваненко, ТОВ «Люксекспрес-ІІ» та американська компанія Alamo Group Inc.

ВІДПОВІДАЧІ: держава Україна, колишні посадові особи України (серед яких були заявлені Арсеній Яценюк, Віктор Шокін, Віктор Янукович, Олександр Янукович, Віктор Пшонка, Микола Азаров, Олексій Азаров, Андрій Клюєв, Сергій Клюєв, Віталій Захарченко, Артем Пшонка, Ренат Кузьмін, Олена Лукаш, Леонід Черновецький тощо) та інші невизначені особи - процесуальне законодавство Сполучених Штатів Америки передбачає право звернення до суду з позовом до John Doe – «невідомого відповідача», зокрема у разі, якщо на момент подання позову неможливо встановити особу порушника прав та законних інтересів позивача; особа відповідача підлягає встановленню у процесі доказування.

ЮРИСДИКЦІЙНИЙ ОРГАН: Федеральний суд округу Колумбії, Сполучені Штати Америки.

ПІДСТАВИ ДЛЯ ПОДАННЯ ПОЗОВУ:

• порушення Закону RICO (Racketeer Influenced and Corrupt Organizations Act), згідно якого федеральна юрисдикція суду США гарантована потерпілим особам, які зазнали майнових втрат внаслідок рекету;
• Федеральні Правила Цивільного судочинства (18 U.S.C. § 1962) — неправомірна діяльність/рекет мали безпосередній влив на комерційну та іншу діяльність в Сполучених Штатах Америки;
• змова на порушення Закону RICO, незаконна експропріація з порушенням міжнародного права, шахрайство, зловживання процесом, незаконне збагачення тощо.

ПОЗОВНІ ВИМОГИ: відшкодування збитків, завданих ТОВ «Люксекспрес-ІІ», генеральному директору товариства М. Іваненку та власнику товариства Л. Іваненко внаслідок протиправних дій відповідачів щодо позбавлення позивачів їх майна та бізнесу.

СУМА ПОЗОВУ: 1 000 000 000 $ (один мільярд доларів США).

ІСТОРІЯ СПОРУ:

На підставі договору від 19 лютого 1998 року ТОВ «Люксекспрес-ІІ» (надалі — Товариство) одержало в довгострокову оренду (49 років) декілька земельних ділянок загальною площею орієнтовно 22 200 м2 по вул. Причальній у м. Києві з обмеженим цільовим призначенням — під розміщення мікроринку. На зазначених земельних ділянках Товариство збудувало торгівельні павільйони, автостоянку, адміністративно-виробничий корпус та інші будівлі з метою здійснення комерційної та виробничої діяльності.

Товариство здійснювало підприємницьку діяльність протягом 18 років (з 1994 року по липень 2012 року).

10 грудня 2003 року Кабінет Міністрів України видав розпорядження No 755р «Про будівництво залізнично-автомобільного мостового переходу через р. Дніпро в м. Києві на залізничній ділянці «Київ-Московський-Дарниця», яким було доручено Київській міській раді внести відповідні зміни до Генерального плану розвитку міста Києва, а функції замовника з проектування та будівництва покладено на державне територіально-галузеве об’єднання «Південно-Західна залізниця».

ДГТО «Південно-Західна залізниця» неодноразово зверталась до Товариства з пропозиціями погодити точне місце розташування земельної ділянки, необхідної для проекту будівництва мостового переходу, та умови перенесення будівлі лакофарбового цеху Товариства за межі ділянки будівництва.

У зв’язку з тим, що будівництво мосту, на думку позивача, завдало значної шкоди комерційній діяльності цього підприємства, а також позбавило перспектив подальшого розвитку бізнесу, у квітні 2006 року Товариство звернулося з позовом до Шевченківського районного суду м. Києва про стягнення збитків (відповідач — ДГТО «Південно-Західна залізниця»).

Рішенням Шевченківського районного суду від 18 травня 2006 року позовні вимоги Товариства було задоволено, стягнуто з відповідача на користь Іваненко Л. 369 747 332 грн., на користь Іваненка М. — 92 436 833 грн. та судові витрати. Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 15 серпня 2006 року постановлено рішення районного суду змінити та стягнути на користь Іваненка М. 88 277 249 грн., на користь Іваненко Л. — 353 108 996 грн.

Ухвалою Верховного Суду України від 27 грудня 2006 року рішення судів першої та апеляційної інстанції скасовано, провадження у справі закрито у зв’язку з тим, що спір не відноситься до цивільної юрисдикції та підлягає розгляду господарським судом.

Питання щодо статусу відповідних земельних ділянок були предметом неодноразових перевірок прокуратури Дарницького району м. Києва, прокуратури м. Києва та контролюючих органів.

Так, за результатами проведення перевірок було встановлено, що використання вищевказаних земельних ділянок здійснювалось не за цільовим призначенням. Крім того, об’єкти нерухомості, розміщені на відповідних ділянках, не були введені в експлуатацію в установленому законом порядку.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 21.02.2012 у справі за позовом заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до ТОВ «Люксекспрес-ІІ» про розірвання договору оренди постановлено розірвати договір на право тимчасового довгострокового користування земельними ділянками, укладений між Київською міською державною адміністрацією та «Люксекспрес-ІІ», визнати відсутність у «Люксекспрес-ІІ» права користування відповідними земельними ділянками. Зазначене рішення було переглянуто судами апеляційної та касаційної інстанції, проте залишене без змін.

ПРОВАДЖЕННЯ У СПОЛУЧЕНИХ ШТАТАХ АМЕРИКИ

Провадження триває з 2016 року. Початково позов було подано до Федерального суду Південного округу Нью-Йорку.

У жовтні 2016 року під час проведення попереднього слухання суд підтримав позицію України щодо першочергового розгляду питання імунітету України та затвердив графік письмових пояснень.

У листопаді 2016 року Позивач подав до суду змінену позовну заяву. Одним із основних елементів зміненої позовної заяви стало включення до позову американських бізнес партнерів ТОВ «Люксекспрес-ІІ» — компанії Аlamo Group Inc., яка, як стверджував Позивач, зазнала фінансових втрат, можливості працювати в Україні та здійснювати в подальшому інвестиційну діяльність. Фактично це була спроба Позивача встановити юрисдикцію американського суду над спором у межах стратегії з «форум шопінгу».

Протягом 2016-2017 рр сторони завершили обмін письмовими поясненнями.

30 березня 2018 року Федеральний суд Південного округу Нью-Йорку задовольнив клопотання України (Motion to Dismiss), визнав відсутність юрисдикції розглядати спір (improper venue) та передав справу на розгляд Федерального суду округу Колумбія, який за правилами підсудності має право розглядати справи за участю іноземного суверена.

31 травня 2018 року держава Україна подала Motion to Dismiss до Федерального суду округу Колумбія. У 2018 році сторони завершили обмін письмовими поясненнями.

ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ ДЕРЖАВИ

Стратегія захисту держави Україна у аналогічних провадженнях ґрунтується, в першу чергу, на юрисдикційному імунітеті держави від проваджень у судах іноземних держав. В американському законодавстві цей принцип встановлений Законом США «Про імунітет іноземних держав» (Foreign Sovereign Immunities Act).

Позивач стверджував, що Федеральний суд округу Колумбія має юрисдикцію на розгляд спору за трьома винятками від застосування імунітету, що передбачені FSIA: експропріація, комерційна діяльність, що має наслідки на території США, та відмова від імунітету.

Держава спростовувала такі твердження позивача, аргументуючи свою позицію тим, що дії держави, які слугували підставою для звернення з позовом, не можуть бути кваліфіковані як експропріація; комерційний зв'язок між спором та Сполученими Штатами Америки відсутній; а діяльність держави, на яку скаржився Позивач, була публічно-правовою за своїм змістом та не мала комерційного характеру.

Також держава спростовувала твердження Позивача про відмову від імунітету, оскільки американський закон та судова практика встановлюють дуже високий юридичний стандарт для такої відмови — держава не може вважатися такою, що відмовилась від імунітету, тільки якщо не зробила це «виразно та безсумнівно» (“clearly and unambiguously done so.” World Wide Minerals, Ltd. v. Republic of Kazakhstan).

РІШЕННЯ СУДУ

19 березня 2020 року Федеральний суд округу Колумбія ухвалив рішення, яким підтримав позицію України, відмовив у задоволенні позову та відхилив клопотання позивачів про проведення процедури розкриття (jurisdictional discovery).

Ухвалення рішення на юрисдикційній стадії розгляду справи є вкрай сприятливим для держави, оскільки дозволяє державі уникнути суттєвих витрат та навантаження, що пов’язане з проведенням процедури jurisdictional discovery (витребування документів, надання пояснень, допит свідків тощо). Така процедура є вкрай обтяжливою для держави, оскільки зазвичай документи та матеріали, що мають значення для розгляду справи по суті, не зберігаються, а тому згідно з американським процесуальним законом до держави як відповідача у процесі можуть бути застосовані санкції.

Раніше «Судово-юридична газета» повідомляла, що міністр юстиції Денис Малюська прокоментував чергове затримання на хабарі.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.