Проблемы с согласованием органом власти выделения средств для уплаты судебного сбора не являются уважительной причиной пропуска срока подачи апелляционной жалобы – Верховный Суд

Верховный Суд рассмотрел кассационную жалобу Главного управления ГНС на определение апелляционного административного суда, которым отказано в открытии апелляционного производства по апелляционной жалобе Главного управления на определение окружного административного суда.

Суд первой инстанции частично удовлетворил иск физического лица к Главному управлению о признании действия и бездействия противоправными.

Згодом позивач звернувся до суду у порядку статті 378 КАС України із заявою про встановлення способу виконання судового рішення та суд першої інстанції ухвалою частково задовольнити цю заяву.

Головне управління ДПС оскаржило в апеляційному порядку ухвалу суду першої інстанції. Однак апеляційний адміністративний суд ухвалою визнав неповажними наведені скаржником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження та відмовив у відкритті апеляційного провадження.

Апеляційний суд, відмовляючи у відкритті провадження, зазначив, що пропуск суб’єктами владних повноважень строку на подання апеляційної скарги не може обґрунтовуватись необхідністю дотримання внутрішніх процедур виділення чи погодження коштів для сплати судового збору або тимчасовою відсутністю таких коштів. Суд підкреслив, що держава зобов'язана дотримуватись принципу «належного урядування» та не може отримувати вигоду від порушення встановлених нею ж правил та обов`язків.

Верховний Суд погодився з такими висновками суду апеляційної інстанції, залишивши касаційну скаргу Головного управління без задоволення, а ухвалу апеляційного адміністративного суду – без змін.

На підставі аналізу частин першої та другої статті 44, статей 169, 295 та 299 КАС України Суд дійшов висновку, що наведеними процесуальними нормами окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку апеляційного оскарження, а також належного оформлення апеляційної скарги. Для цього особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Суд встановив, що після першого подання відповідачем апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції залишив таку скаргу без руху на підставі частини п`ятої статті 296 КАС України, тобто у зв`язку з несплатою судового збору, та встановив десятиденний термін з моменту отримання копії ухвали для надання документа у визначеному законом розмірі.

Надалі відповідач звернувся із заявою про продовження строку виправлення недоліків апеляційної скарги однак, суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні цієї заяви,  а апеляційну скаргу повернув особі, яка її подала. Суд роз`яснив, що повернення апеляційної скарги не позбавляє права на її повторне подання в порядку, встановленому процесуальним законом.

Згодом Головне управління повторно звернулося з апеляційною скаргою до суду апеляційної інстанції, проте апеляційний суд ухвалою залишив таку заяву без руху, встановивши строк на виправлення недоліків, пов’язаних з несплатою судового збору.

Після неодноразового звернення відповідача із заявами про продовження строку на виправлення недоліків апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції постановив ухвалу, якою відмовив у відкритті апеляційного провадження.

Переглядаючи оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції, Верховний Суд виходив з того, що Головним управлінням при повторному поданні апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції на обґрунтування поважності підстав пропуску строку посилалось лише на те, що строк на апеляційне оскарження було пропущено у зв`язку з неналежним фінансуванням податкового органу. При цьому скаржник не надавав доказів на підтвердження відсутності коштів та вчинення дій з метою отримання відповідного фінансування з моменту виникнення права на апеляційне оскарження та до моменту належної сплати судового збору у даній справі.

З огляду на це, Суд дійшов висновку, що Головним управлінням ДПС хоч і дотримано строк при первинному зверненні з апеляційною скаргою, усунуто недоліки, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги та подано апеляційну скаргу вдруге в межах розумного строку, однак ним не доведено належними і допустимими доказами, що повернення попередньо поданої апеляційної скарги відбулося з причин, які не залежали від податкового органу, та які обумовлені наявністю об`єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником у стислі строки.

На цій підставі Верховний Суд погодився із висновком суду апеляційної інстанції про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління на ухвалу окружного адміністративного суду відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.

У цій справі Верховний Суд виклав правовий висновок про те, що процесуальний строк звернення до суду покликаний забезпечувати принцип правової визначеності і є гарантією захисту прав сторін спору, а тому, вирішуючи питання про поновлення процесуального строку, зокрема на апеляційне оскарження, суди повинні надавати оцінку причинам, що зумовили пропуск строку. Неналежна організація процесу із оскарження судового рішення з боку скаржника є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Невиконання скаржником вимог процесуального закону щодо належного оформлення апеляційної скарги та повернення заявнику апеляційної скарги не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд рішення суду після закінчення процесуального строку, а відтак не свідчать про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.

Постанова Верховного Суду від 30 вересня 2024 року у справі № 260/3417/21 (адміністративне провадження № К/990/23519/24).

Автор: Наталя Мамченко

Подписывайтесь на наш Тelegram-канал t.me/sudua и на Google Новости SUD.UA, а также на наш VIBER, страницу в Facebook и в Instagram, чтобы быть в курсе самых важных событий.