Суміжний землекористувач відмовився від підписання акта погодження меж земельних ділянок: ВП ВС розповіла, як діяти

Непогодження меж земельної ділянки, яка знаходиться поза територією населеного пункту, із суміжними власниками та землекористувачами не може слугувати підставою для відмови територіальним органом Держгеокадастру в районах (містах) в затвердженні технічної документації за умови правомірних дій кожного із землекористувачів. Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у справі № 545/1149/17.

ОСОБА_1 наказом ГУ Держгеокадастру у Полтавській області надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із земель сільськогосподарського призначення державної власності із цільовим призначенням – для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території сільської ради.

Із метою виготовлення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність позивач уклав договір із ФОП ОСОБА_2 про надання послуг із виготовлення проекту землеустрою. Після виготовлення проект землеустрою був погоджений головою сільської ради та сусіднім землекористувачем. Позивач звернувся й до відповідача у справі – КЕВ м. Полтави, який також є суміжним землекористувачем земельної ділянки, з метою підписання акта погодження меж земельної ділянки, однак отримав відмову.

Позивач вважає, що такими діями відповідач порушує його право на приватизацію земельної ділянки.

Оскільки спір між сторонами не було вирішено в досудовому порядку, позивач звернувся до суду.

Рішенням апеляційного суду рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

ОСОБА_1 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою, у якій просив рішення апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Зокрема, на думку ОСОБА_1, суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій, та стягнув із нього судовий збір. Однак відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій у справах, пов’язаних із порушенням їхніх прав.

Аналіз чинних норм законодавства свідчить, що стадія погодження меж земельної ділянки під час виготовлення землевпорядної документації є допоміжною.

До того ж стаття 198 ЗК України лише вказує, що складником кадастрових зйомок є погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами. Із цього не слідує, що у випадку відмови суміжного землевласника або землекористувача від підписання відповідного документа – акта погодження меж – слід уважати, що погодження меж не відбулося. Погодження меж полягає в тому, щоб суміжнику було запропоновано підписати відповідний акт. Якщо він відмовляється це робити, орган, уповноважений вирішувати питання про приватизацію ділянки по суті, повинен виходити не із самого факту відмови від підписання акта, а з мотивів відмови. Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації.

Непогодження меж земельної ділянки, яка знаходиться поза межами населеного пункту, із суміжними власниками та землекористувачами не може слугувати підставою для відмови відповідним територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (територіальним органом Держгеокадастру в районах (містах)) у затвердженні технічної документації за умови правомірних дій кожного із землекористувачів.

Отже, оскільки чинне законодавство не обмежує права на приватизацію земельної ділянки у зв’язку з відмовою суміжного землекористувача від підписання акта погодження меж земельних ділянок, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що така відмова КЕВ м. Полтави не є перешкодою для завершення ОСОБА_1 процедури приватизації земельної ділянки, з огляду на що відсутні підстави для задоволення позову.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, тому з урахуванням положень частини другої статті 410 ЦПК України рішення Апеляційного суду Полтавської області в частині вирішення спору по суті слід залишити без змін.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, коли договір оренди землі вважається укладеним.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.