Журналісти звернулись до ЄСПЛ через відмову в акредитації

Журналісти звернулися до ЄСПЛ зі скаргою на те, що зупинення їх акредитації порушило право на свободу вираження поглядів.  

Рішення спікера парламенту про зупинення акредитації журналістів не передбачало можливості жодного ефективного засобу для оскарження, де б представники ЗМІ могли представити свої аргументи.

На такий нюанс звернув увагу Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Мандлі та інші проти Угорщини» (заява №63164/16), передає інформаційний ресурс «ECHR. UkrainianAspect».

Обставини справи. Іван Саболч Мандлі  разом з декількома журналістами з різних ЗМІ намагалися взяти коментарі у депутатів без попереднього повідомлення в частині будівлі парламенту, що не була призначена для запису.

Вже наступного дня спікер призупинив акредитацію цих журналістів. Зупинення акредитації пояснювали, зокрема тим, що «запис здійснювався без дозволу, що є відкритим та навмисним порушенням правил».

Журналісти подали запит для отримання доступу на чергове пленарне засідання, але не отримали жодної відповіді. Пізніше спікер відкликав рішення про зупинення акредитації.

Після цього журналісти звернулися до ЄСПЛ, зазначаючи, що зупинення їх акредитації порушило право на свободу вираження поглядів (ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Також, посилаючись на ст. 6 §1 (доступ до суду) та ст. 13 (право на ефективний засіб судового захисту) Конвенції вони скаржилися на відсутність засобів судового захисту для оскарження накладених на них санкцій. Зокрема, вони не могли оскаржити рішення спікера в суді.

Позиція ЄСПЛ

ЄСПЛ нагадав, що захист статті 10 для журналістів підпорядковувався умові, що вони діяли добросовісно для надання точної та надійної інформації відповідно до принципів відповідальної журналістики. А поняття відповідальної журналістики не обмежувалося змістом, але також включало законність поведінки. Заявники, намагаючись отримати інформацію, порушили правила поведінки в парламенті, які забороняли зйомку на певній території. І в принципі, парламенти повинні регулювати поведінку в їх приміщеннях, наприклад, визначаючи території для запису для уникнення перешкод в роботі установи.

Зважаючи на це, ЄСПЛ досліджував питання в контексті, чи обмеження права заявників на свободу вираження поглядів супроводжувалося ефективними та відповідними гарантіями від зловживань.

ЄСПЛ звернув увагу, що рішення спікера не передбачало жодного оцінювання потенційного впливу застосованої санкції або актуальності журналістської діяльності, яка створює підставу для обмеження. Крім того, рішення не передбачало можливості для осіб брати участь в процедурі його ухвалення. Головні редактори лише отримали листи про зупинення акредитації, які не містили навіть інформації щодо періоду обмеження. А наступні запити щодо можливості брати участь у засіданнях парламенту залишилися без реагування.

Втручання в право заявників на свободу вираження поглядів не було пропорційним переслідуваним законним цілям, оскільки воно не супроводжувалося відповідними процесуальними гарантіями. Таким чином, втручання не було «необхідним в демократичному суспільстві», і тому мало місце порушення статті 10.

Суд постановив, що  виявлення порушення складало достатню справедливу сатисфакцію щодо будь-якої моральної шкоди, завданої заявникам.

Раніше «Судово-юридична газета» розповідала про право на свободу та захист права власності: практика ЄСПЛ.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.