Встановлення неправомірності дій митного органу: постанова КГС ВС

Відповідно до постанови суду касаційної інстанції, підприємство звернулось до господарського суду із позовом про стягнення з Державного бюджету України збитків, понесених позивачем внаслідок здійснення митним органом неправомірної затримки в митному оформленні, прийняття неправомірного рішення про коригування митної вартості, а також складання неправомірного протоколу про порушення митних правил.

Позов в мотивовано тим, що внаслідок здійснення митницею неправомірної затримки в митному оформленні, прийняття неправомірного рішення про коригування митної вартості, а також складання неправомірного протоколу про порушення митних правил, підприємством були понесені збитки, а саме: вартість послуг зі стоянки ТЗ на території ВМК, вантажно - розвантажувальні роботи, а також послуг з оформлення електронної версії акту на розміщення товарів на складі.

Вказані вимоги судом першої інстанції було задоволено та із таким рішенням погодився апеляційний суд.

На зазначені рішення митницею було подано касаційну скаргу, яку вмотивовано тим, що неправомірність дій відповідача не була підтверджена відповідним рішенням суду, а посилання Позивача на постанову суду є безпідставними, оскільки у даному судовому рішенні не було надано правову оцінку діям відповідача під час митного оформлення вантажу, згаданим рішенням картки відмови митниці не скасовувались, не визнавались протиправними дії або бездіяльність митного органу під час митного оформлення вантажу, експедирування якого здійснював позивач.

Натомість Касаційний господарський суд із такими доводами не погодився та у своїй постанові зазначив, що згідно ч. 2 ст. 30 Митного кодексу України шкода, заподіяна особам та їх майну неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю органів доходів і зборів або їх посадових осіб чи інших працівників при виконанні ними своїх службових (трудових) обов`язків, відшкодовується цими органами, організаціями у порядку, визначеному законом.

Відповідно до матеріалів справи стосовно позивача було складений протокол про порушення митних правил за ст. 485 МК України.

Також митницею було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів  та цього ж дня на цій підставі видана картка відмови у митному оформленні.

Проте у подальшому митниця самостійно скасувала рішення про коригування митної вартості товарів.

З аналізу норм ст.ст. 1166 та 1173 ЦК України для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, заподіяних органом державної влади, необхідною є наявність трьох елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправності поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою і збитками; наявність вини необхідним елементом не є, оскільки відповідальність у такому разі настає незалежно від вини особи, що заподіяла шкоду.

Отже причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою полягає у тому, що наслідки у вигляді шкоди настають лише в результаті неправомірної поведінки відповідача, і є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Враховуючи факти скасування рішення про коригування митної вартості товарів та скасування рішенням та визнання неправомірною постанови митниці про порушення митних правил суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність порушення митного законодавства Позивачем.

Одночасно КГС зазначив, що необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі ст. 1173 ЦК України.

При цьому питання наявності між сторонами деліктних зобов`язань та цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду перебуває у площині цивільних правовідносин потерпілого та держави, а господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази.

Нагадаємо, раніше «Судово-юридична газета» повідомляла про постанову КСГ ВС щодо позову про визнання права власності при втраті правовстановлюючого документа.

До того ж ми повідомляли про постанову КГС ВС щодо накладення арешту на земельні ділянки членів фермерського господарства.