Верховный Суд рассмотрел дело по кассационной жалобе врача, которая утверждала, что ее нельзя осуждать за смерть роженицы, потому что в тот день у врача был выходной (хотя фактически она была на работе). Следует заметить, что по этому делу все трое врачей были освобождены судами от назначенного наказания.
Итак, в постановлении от 21 июня 2023 по этому делу 943/2064/19 Кассационный уголовный суд ВС высказал позицию, что для квалификации по ст. 140 УК, которая предусматривает уголовную ответственность за ненадлежащее исполнение профессиональных обязанностей медицинским или фармацевтическим работником, не имеет значения, к какой категории лечащих врачей принадлежит виновный - он непосредственно избран пациентом или назначен руководителем учреждения здравоохранения (подразделения этого учреждения).
Как отметил КУКС ВС, врач акушер-гинеколог является медицинским работником, субъектом состава уголовного преступления, предусмотренного ст. 140 УК. Возложение на него дополнительных обязанностей заведующего родовым отделением больницы и невыяснение судами предыдущих инстанций того, какие обязанности руководителя отделения были нарушены осужденным, не влияют на квалификацию его действий по ч. 1 ст. 140 УК.
Обставини справи
Лікар акушер-гінеколог_1, на яку було додатково покладено обов’язки завідувача цим відділенням, обвинувачувалася у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 140 КК. Як було встановлено органом досудового розслідування, лікарка після погіршення стану здоров’я потерпілої, в якої після пологів почалася кровотеча, була запрошена до консиліуму лікарів, до якого також входили лікар акушер-гінеколог_2, яка безпосередньо приймала пологи в потерпілої, лікар акушер-гінеколог_3, черговий лікар ЦРЛ, які постійно спостерігали за потерпілою.
Ці лікарі, у тому числі лікар акушер-гінеколог_1, порушуючи як посадові інструкції лікарів, так і клінічні протоколи з акушерської та гінекологічної допомоги, затверджені наказом МОЗ, встановили неправильний діагноз потерпілій, не вжили заходів до зупинки кровотечі у потерпілої, внаслідок чого, незважаючи на реанімаційні заходи, настала смерть потерпілої.
Причиною смерті став гіповолемічний шок, що виник внаслідок тривалої кровотечі.
Суди першої та апеляційної інстанцій визнали винуватою лікаря-акушера та засудили її за ч. 1 ст. 140 КК.
Однак на підставі ст. 49 КК її звільнено від призначеного покарання.
Цим же вироком лікаря акушер-гінеколога_3 (чергового лікаря ЦРЛ) визнано винуватою та засуджено за ч. 1 ст. 140 КК. І на підставі ст. 49 КК її теж звільнено від призначеного покарання. Ухвалою цього ж суду лікаря акушер-гінеколога_2 (яка безпосередньо приймала пологи в потерпілої) на підставі ст. 49 КК звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 140 КК у зв’язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, а кримінальне провадження стосовно неї закрито. Апеляційний суд залишив без зміни цей вирок.
У касаційній скарзі засуджена, лікар акушер-гінеколог_1, серед іншого, вказує, що в її діях відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140 КК. Вказане аргументувала, серед іншого, тим, що на час події кримінального правопорушення вона «не виконувала обов’язків» завідувача пологовим відділенням ЦРЛ, а в той день, коли настала смерть потерпілої, засуджена мала вихідний день.
Позиція ККС ВС
ККС вважає, що у діях лікаря акушергінеколога_1 має місце склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140 КК. Матеріалами кримінального провадження підтверджується, що відповідно до наказу головного лікарня ЦРЛ засуджена перебувала на посаді лікаря акушер-гінеколога пологового відділення ЦРЛ, тобто була медичним працівником, та була обізнана з вимогами посадової інструкції лікаря акушер-гінеколога.
З висновку експерта вбачається, що відповідальність за проведення заходів діагностики та лікування під час перебування потерпілої в пологовому відділенні несе лікуючий лікар акушер-гінеколог_3. Разом з тим, у вказаному висновку експерти окремо зазначили, що ці дії могли також провести інші лікарі, а саме лікар акушер-гінеколог_1 та лікар акушер-гінеколог_2. Цей висновок було підтверджено під час допиту в суді першої інстанції двома експертами.
Отже, експерти дійшли висновку, що при проведенні лікарями одразу після погіршення стану потерпілої заходів щодо своєчасної діагностики та зупинки кровотечі, смерті потерпілої можна було б запобігти.
ККС звертає увагу на те, що у рішеннях судів попередніх інстанцій, зокрема, під час формулювання обвинувачення, зроблено акцент на тому, що засуджена вчинила кримінальне правопорушення, будучи медичним працівником, лікарем акушером-гінекологом, а на час вчинення кримінального правопорушення на неї було додатково покладено обов’язки завідувача пологовим відділенням ЦРЛ, що не впливає на кваліфікацію.
Доводи сторони захисту, викладені у касаційній скарзі, про те, що засуджена не виконувала обов’язків завідувача пологовим відділенням ЦРЛ, не спростовують висновки судів про її винуватість у вчиненні правопорушення, оскільки останній, зокрема, було інкриміновано вчинення правопорушення як медичним працівником, на що слушно звернув увагу і суд апеляційної інстанції у своєму рішенні.
Посилання засудженої на те, що у день події у неї був вихідний день спростовують висновки судів про її винуватість з огляду на те, що, як встановили суди та не заперечується самою засудженою, вона за власним бажанням вирішила залишитися та допомогти колегам.
З огляду на викладене та те, що лікар-акушер-гінеколог_1 була присутня під час пологів потерпілої, оглядала її після погіршення самопочуття, радилася з іншими лікарями та надавала вказівки, суди дійшли вірних висновків, що ця лікар під час виявлення симптомів не дотрималася дій, які передбачені відповідними протоколами.
Автор: Наталья Мамченко
Подписывайтесь на наш Тelegram-канал t.me/sudua, на Twitter, а также на нашу страницу в Facebook и в Instagram, чтобы быть в курсе самых важных событий.