Верховний Суд залишив в силі вирок лікарям-акушерам, які встановили неправильний діагноз, через що настала смерть потерпілої

Верховний Суд розглянув справу за касаційної скаргою лікарки, яка стверджувала, що її не можна засуджувати за смерть породіллі, бо в той день у лікарки був вихідний (хоча фактично вона була на роботі). Слід зауважити, що в цій справі всіх трьох лікарів було звільнено судами від призначеного покарання.

Отже, у постанові від 21 червня 2023 року по цій справі 943/2064/19 Касаційний кримінальний суд ВС висловив позицію, що для кваліфікації за ст. 140 КК, яка передбачає кримінальну відповідальність за неналежне виконання професійних обов'язків медичним або фармацевтичним працівником, не має значення, до якої категорії лікуючих лікарів належить винний - він безпосередньо обраний пацієнтом чи його призначено керівником закладу охорони здоров`я (підрозділу цього закладу).

Як зазначив ККС ВС, лікар акушер-гінеколог є медичним працівником, суб’єктом складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 140 КК. Покладення на нього додаткових обов’язків завідувача пологовим відділенням лікарні та нез’ясування судами попередніх інстанцій того, які саме обов’язки керівника відділення було порушено засудженим, не впливають на кваліфікацію його дій за ч. 1 ст. 140 КК.

Обставини справи

Лікар акушер-гінеколог_1, на яку було додатково покладено обов’язки завідувача цим відділенням, обвинувачувалася у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 140 КК. Як було встановлено органом досудового розслідування, лікарка після погіршення стану здоров’я потерпілої, в якої після пологів почалася кровотеча, була запрошена до консиліуму лікарів, до якого також входили лікар акушер-гінеколог_2, яка безпосередньо приймала пологи в потерпілої, лікар акушер-гінеколог_3, черговий лікар ЦРЛ, які постійно спостерігали за потерпілою.

Ці лікарі, у тому числі лікар акушер-гінеколог_1, порушуючи як посадові інструкції лікарів, так і клінічні протоколи з акушерської та гінекологічної допомоги, затверджені наказом МОЗ, встановили неправильний діагноз потерпілій, не вжили заходів до зупинки кровотечі у потерпілої, внаслідок чого, незважаючи на реанімаційні заходи, настала смерть потерпілої.

Причиною смерті став гіповолемічний шок, що виник внаслідок тривалої кровотечі.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали винуватою лікаря-акушера та засудили її за ч. 1 ст. 140 КК.

Однак на підставі ст. 49 КК її звільнено від призначеного покарання.

Цим же вироком лікаря акушер-гінеколога_3 (чергового лікаря ЦРЛ) визнано винуватою та засуджено за ч. 1 ст. 140 КК. І на підставі ст. 49 КК її теж звільнено від призначеного покарання. Ухвалою цього ж суду лікаря акушер-гінеколога_2 (яка безпосередньо приймала пологи в потерпілої) на підставі ст. 49 КК звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 140 КК у зв’язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, а кримінальне провадження стосовно неї закрито. Апеляційний суд залишив без зміни цей вирок.

У касаційній скарзі засуджена, лікар акушер-гінеколог_1, серед іншого, вказує, що в її діях відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140 КК. Вказане аргументувала, серед іншого, тим, що на час події кримінального правопорушення вона «не виконувала обов’язків» завідувача пологовим відділенням ЦРЛ, а в той день, коли настала смерть потерпілої, засуджена мала вихідний день.

Позиція ККС ВС

ККС вважає, що у діях лікаря акушергінеколога_1 має місце склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140 КК. Матеріалами кримінального провадження підтверджується, що відповідно до наказу головного лікарня ЦРЛ засуджена перебувала на посаді лікаря акушер-гінеколога пологового відділення ЦРЛ, тобто була медичним працівником, та була обізнана з вимогами посадової інструкції лікаря акушер-гінеколога.

З висновку експерта вбачається, що відповідальність за проведення заходів діагностики та лікування під час перебування потерпілої в пологовому відділенні несе лікуючий лікар акушер-гінеколог_3. Разом з тим, у вказаному висновку експерти окремо зазначили, що ці дії могли також провести інші лікарі, а саме лікар акушер-гінеколог_1 та лікар акушер-гінеколог_2. Цей висновок було підтверджено під час допиту в суді першої інстанції двома експертами.

Отже, експерти дійшли висновку, що при проведенні лікарями одразу після погіршення стану потерпілої заходів щодо своєчасної діагностики та зупинки кровотечі, смерті потерпілої можна було б запобігти.

ККС звертає увагу на те, що у рішеннях судів попередніх інстанцій, зокрема, під час формулювання обвинувачення, зроблено акцент на тому, що засуджена вчинила кримінальне правопорушення, будучи медичним працівником, лікарем акушером-гінекологом, а на час вчинення кримінального правопорушення на неї було додатково покладено обов’язки завідувача пологовим відділенням ЦРЛ, що не впливає на кваліфікацію.

Доводи сторони захисту, викладені у касаційній скарзі, про те, що засуджена не виконувала обов’язків завідувача пологовим відділенням ЦРЛ, не спростовують висновки судів про її винуватість у вчиненні правопорушення, оскільки останній, зокрема, було інкриміновано вчинення правопорушення як медичним працівником, на що слушно звернув увагу і суд апеляційної інстанції у своєму рішенні.

Посилання засудженої на те, що у день події у неї був вихідний день спростовують висновки судів про її винуватість з огляду на те, що, як встановили суди та не заперечується самою засудженою, вона за власним бажанням вирішила залишитися та допомогти колегам.

З огляду на викладене та те, що лікар-акушер-гінеколог_1 була присутня під час пологів потерпілої, оглядала її після погіршення самопочуття, радилася з іншими лікарями та надавала вказівки, суди дійшли вірних висновків, що ця лікар під час виявлення симптомів не дотрималася дій, які передбачені відповідними протоколами.

Автор: Наталя Мамченко

Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.