Владимир Зеленский подписал изменения в Уголовный кодекс, УПК и Уголовно-исполнительный кодекс в части наказаний и мер пресечения: что именно изменится

Как ранее писала «Судебно-юридическая газета», 18 октября Верховная Рада приняла два закона, касающиеся выполнения решений ЕСПЧ, в частности, «Петухов против Украины (№ 2)» относительно приговоренных к пожизненному лишению свободы. Но на самом деле изменения значительно шире.

Речь идет о законопроектах о выполнении решений Европейского суда по правам человека 4048 и о внесении изменений в Кодекс Украины об административных правонарушениях, Уголовный кодекс Украины и Уголовный процессуальный кодекс Украины о выполнении решений Европейского суда по правам человека 4049.

Закон 4048 вступает в силу со дня, следующего за днем его опубликования, но не ранее вступления в силу связанного закона 4049.

3 ноября Владимир Зеленский подписал оба закона.

«Судебно-юридическая газета» проанализировала, что изменится в УК, УПК, УИК и других законодательных актах и зачем необходимы эти изменения.

Далее приводим на языке оригинала.

Зміни до Кримінального кодексу

У статті 81 запроваджується можливість особам, які відбувають покарання у виді довічного позбавленні волі, замінити таке покарання більш м’яким.

Так, у новій редакції 81-ої статті КК встановлюється:

«Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим не менше трьох чвертей строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин у разі заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк, а також покарання, призначеного особі, яка раніше звільнялася умовно-достроково і знову вчинила умисне кримінальне правопорушення протягом невідбутої частини покарання».

У статті 82 (нова назва «Заміна покарання або його невідбутої частини більш м’яким») передбачається, що невідбута частина покарання у виді обмеження, позбавлення волі або покарання у виді довічного позбавлення волі можуть бути замінені судом більш м’яким покаранням, строк якого обчислюється з дня заміни невідбутої частини покарання або покарання у виді довічного позбавлення волі більш м’яким.

Покарання у виді довічного позбавлення волі може бути замінено на покарання у виді позбавлення волі строком від 15 до 20 років, якщо засуджений відбув не менше 15 років призначеного судом покарання.

Зміни до Кримінального процесуального кодексу

Клопотання (подання) про вирішення питання щодо заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк розглядається колегіально судом у складі 3-х суддів (ст. 31).

У статті 43 встановлюється, що виправданий, засуджений має права обвинуваченого, передбачені статтями 42 і 533-1 цього Кодексу, в обсязі, необхідному для його захисту. Втім, ця норма почне працювати лише через рік після набрання чинності Законом 4049.

Пояснення цієї зміни полягає у наступному. Відповідно до обставин, викладених в рішеннях Європейського суду з прав людини  у справах «Василь Іващенко проти України, заява № 760/03, рішення від 26 жовтня 2012 року) та «Найдьон проти України», заява № 16474/03, рішення від 14 січня 2011 року) заявники, засуджені до позбавлення волі за вчинення злочинів, звернулися до Європейського суду з прав людини із заявами проти України про порушення їх прав, гарантованих Конвенцією.

Після отримання заяв заявників Європейський суд письмово попросив їх надати ряд копій процесуальних документів з матеріалів кримінальних справ, що зберігалися у відповідних національних судах. У цих справах заявники звернулися до національних судів із проханням надати можливість виготовити необхідні копії документів за власний рахунок (справа «Василь Іващенко проти України») та про надання таких копій судом (справа «Найдьон проти України») для їх подальшого направлення до Європейського суду з прав людини.                    

Європейський суд в обох вказаних справах констатував порушення прав заявників, гарантованих статтею 34 Конвенції, з огляду на ненадання їм національними судами можливості отримати копії запитуваних документів.

У справі «Василь Іващенко проти України» Європейський суд вказав, що ненадання заявникові, ув’язненій особі, залежній від державних органів, ефективного доступу до документів, які були потрібні для обґрунтування заяви до Європейського суду, є системною проблемою.

Запобіжні заходи

Також у статті 176 КПК встановлюєтся, що запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування та до початку підготовчого судового засідання - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.

Пояснення цієї зміни полягає у наступному. Рішеннями ЄСПЛ у справах «Харченко проти України», яке набуло статусу остаточного 10 травня 2011 року, «Чанєв проти України», яке набуло статусу остаточного 9 січня 2015 року, та «Кущ проти України», яке набуло статусу остаточного 3 березня 2016 року встановлено порушення Україною положень статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а саме: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення, або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення; особа, яку заарештовано або затримано має негайно постати перед суддею чи іншою посадовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу, і їй має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження.

Також у ст. 199 КПК передбачається, що у разі закінчення строку запобіжного заходу до проведення підготовчого судового засідання прокурор не пізніше ніж за п’ять днів до закінчення строку дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу може подати клопотання про його продовження. Розгляд такого клопотання здійснюється слідчим суддею за правилами цієї статті.

Під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу (ст. 315).

Обрання, скасування або зміна запобіжного заходу в суді

Під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого (ст. 331).

За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов’язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув’язнення. Під час здійснення судового провадження судом присяжних питання, передбачене цією частиною, вирішує головуючий (ст. 331).

У резолютивній частині вироку зазначається рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили (ст. 374).

Суд касаційної інстанції розглядає питання про обрання запобіжного заходу під час скасування судового рішення і призначення нового розгляду у суді першої чи апеляційної інстанції (ст. 433).

Постанова суду касаційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі про запобіжний захід (ст. 442).

Під час скасування судового рішення і надіслання справи на новий розгляд до суду першої або апеляційної інстанції у судовому рішенні вирішується питання про обрання запобіжного заходу (ст. 467 «Судове рішення за наслідками кримінального провадження за нововиявленими або виключними обставинами»).

Також КПК доповнюється новою статтею 533-1 «Ознайомлення з матеріалами кримінального провадження після набрання судовим рішенням законної сили». Норма набуде сили через рік після набрання чинності Законом 4049.

Відповідно до неї:

Виправданий, засуджений, особа, стосовно якої застосовано примусові заходи медичного чи виховного характеру, потерпілий, представник юридичної особи, їх захисники та законні представники мають право звернутися із заявою про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, учасниками в якому вони були, до суду, в якому зберігаються такі матеріали.

Засуджені, які відбувають покарання в установах виконання покарань, звертаються до суду через адміністрацію таких установ із заявою про надання електронних копій матеріалів кримінального провадження (кримінальної справи) та документів, долучених до матеріалів кримінального провадження, необхідних для захисту своїх прав і інтересів. Такі електронні копії надсилаються судом до адміністрації установ виконання покарань за допомогою електронної пошти або інших засобів зв’язку у строк, об’єктивно необхідний для їх виготовлення, але не більше тридцяти днів з дня надходження такого звернення.

Матеріали про застосування заходів безпеки стосовно осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, для ознайомлення не надаються.

Пояснення необхідності введення цієї статті. У справі «Василь Іващенко проти України» Європейський суд вказав, що ненадання заявникові, ув’язненій особі, залежній від державних органів, ефективного доступу до документів, які були потрібні для обґрунтування заяви до Європейського суду, є системною проблемою.

Також змінами у ст. 537 КПК «Питання, які вирішуються судом під час виконання вироків» передбачено, що під час виконання вироків суд має право вирішувати питання про заміну невідбутої частини покарання або покарання у виді довічного позбавлення волі більш м’яким.

У статті 539 «Порядок вирішення судом питань, пов’язаних із виконанням вироку» передбачається, що клопотання (подання) про вирішення питання, пов’язаного із виконанням вироку, розглядається протягом десяти днів з дня його надходження до суду суддею одноособово, крім питання щодо заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк, розгляд якого здійснюється колегіально судом у складі трьох суддів, згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318-380 цього Кодексу, з урахуванням положень цього розділу.

У разі набрання законної сили ухвалою суду про відмову в задоволенні клопотання щодо умовно-дострокового звільнення засудженого від відбування покарання або заміну невідбутої частини покарання більш м’яким покаранням розгляд повторного клопотання з цього самого питання щодо осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, а також щодо осіб, засуджених за тяжкі та особливо тяжкі злочини до позбавлення волі на строк не менше п’яти років, може мати місце не раніше як через рік з дня винесення ухвали суду про відмову, а щодо засуджених за інші злочини та неповнолітніх засуджених - не раніше як через шість місяців.

Зміни до Кримінально-виконавчого кодексу

У ст. 151 КВК (порядок і умови виконання та відбування покарання у виді довічного позбавлення волі) передбачається, що засудженим до довічного позбавлення волі може бути подано клопотання про його помилування після відбуття ним не менше п’ятнадцяти років призначеного покарання» (наразі - 20 років).

Також вносяться зміни до порядку дострокового звільнення від відбування покарання (ст. 154).

Стосовно засудженого, щодо якого відповідно до статей 81, 82 Кримінального кодексу України може бути застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, заміну покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк або заміну невідбутої частини покарання більш м’яким, орган або установа виконання покарань у місячний термін надсилає клопотання до суду у порядку, встановленому кримінальним процесуальним законодавством. Адміністрація органу або установи виконання покарань після відбуття засудженим установленого Кримінальним кодексом України строку покарання зобов’язана в місячний термін розглянути питання щодо можливості представлення його до умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк або заміни невідбутої частини покарання більш м’яким.

У разі відмови суду щодо умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, заміни покарання або невідбутої частини покарання більш м’яким повторне подання в цьому питанні стосовно осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, за тяжкі і особливо тяжкі злочини до позбавлення волі на строк не менше п’яти років, може бути внесено не раніше ніж через один рік з дня винесення постанови про відмову, а стосовно засуджених за інші злочини та неповнолітніх засуджених - не раніше ніж через шість місяців.

Разом із поданням щодо можливості представлення засудженого до довічного позбавлення волі до заміни невідбутої частини покарання більш м’яким адміністрація виправної колонії подає до суду висновок щодо ступеня виправлення засудженого до довічного позбавлення волі. Визначення ступеня виправлення засудженого до довічного позбавлення волі та складення висновку здійснюються за участю уповноваженого органу з питань пробації. Порядок та методика визначення ступеня виправлення засудженого до довічного позбавлення волі встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері виконання кримінальних покарань.

Основною метою подання висновку щодо ступеня виправлення засудженого до довічного позбавлення волі є забезпечення суду інформацією, що є необхідною для визначення можливості заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на більш м’яке та визначення в індивідуальному порядку строку позбавлення волі засудженому, стосовно якого вирішується зазначене питання.

Особа, засуджена до довічного позбавлення волі, додатково до подання щодо можливості представлення її до заміни покарання на більш м’яке у виді позбавлення волі на певний строк повинна подати індивідуальний план виправлення та ресоціалізації. Такий план має містити заходи, здійснення яких у період відбування більш м’якого покарання у виді позбавлення волі на певний строк дасть змогу засудженій особі усунути фактори, що можуть негативно впливати на утримання від вчинення повторного кримінального правопорушення, та факти, що свідчать про перспективи виправлення та ресоціалізації засудженої особи після звільнення. Форма індивідуального плану виправлення та ресоціалізації визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері виконання кримінальних покарань. Засуджена особа, якій покарання у виді позбавлення волі на певний строк призначено в порядку заміни більш м’яким покаранням та в якої настало право на застосування умовно-дострокового звільнення, додатково повинна подати до суду звіт про виконання індивідуального плану виправлення та ресоціалізації під час відбування більш м’якого покарання, у тому числі аналіз причин успішності або неуспішності виконання заходів, передбачених зазначеним планом.

Крім того, змінами до Закону України «Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі» запроваджується можливість встановлення адміністративного нагляду особам, які відбувають покарання у виді довічного позбавленні волі.

Тримання засуджених до довічного позбавлення волі

З КВК виключено положення ст. 92, відповідно до якої повинні ізольовано триматися від інших засуджених засуджені, яким покарання у виді смертної кари або довічного позбавлення волі замінено позбавленням волі на певний строк у порядку помилування або амністії.

Мін'юст посилається при цьому на виконання Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Петухов проти України (№ 2)». Пропоновані зміни вносяться з метою приведення їх у відповідність до змін, які вносяться до КВК в частині тримання засуджених, яким покарання у виді довічного позбавлення волі замінено позбавленням волі на певний строк за правилами, передбаченими статтею 82 КК.

У статті 140 уточнюється, що у звичайних жилих приміщеннях тримаються:

• чоловіки, яким покарання у виді смертної кари або довічного позбавлення волі замінено позбавленням волі на певний строк у порядку помилування
• чоловіки, яким покарання у виді довічного позбавлення волі замінено позбавленням волі на певний строк за правилами, передбаченими статтею 82 Кримінального кодексу України.

Також законодавець вніс зміни до статті 8 КВК, яка регулює основні права засуджених.

Після набуття чинності цією зміною засуджені матимуть право звертатися до суду через адміністрацію установи виконання покарань із заявами про надання копій матеріалів кримінального провадження, у тому числі в електронній формі.

Щоправда, ця зміна вступить у силу лише через рік.

Вносяться зміни до статті 18 «Виправні колонії» щодо відбування покарання у виправних колоніях мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання жінками, яким покарання у виді довічного позбавлення волі замінено позбавленням волі на певний строк за правилами, передбаченими статтею 82 КК, а також відбування покарання у виправних колоніях максимального рівня безпеки чоловіками, яким покарання у виді довічного позбавлення волі замінено позбавленням волі на певний строк за правилами, передбаченими статтею 82 КК.

Так, відповідно до нової редакції засуджені до позбавлення волі відбувають покарання у виправних колоніях:

мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання - чоловіки, вперше засуджені до позбавлення волі за нетяжкі злочини; жінки, засуджені за нетяжкі злочини, тяжкі та особливо тяжкі злочини. У виправній колонії цього виду можуть відбувати покарання також засуджені, переведені з виховних колоній у порядку, встановленому статтею 147 цього Кодексу. У секторі середнього рівня безпеки виправної колонії цього виду можуть відбувати покарання також жінки, засуджені до довічного позбавлення волі; жінки, яким покарання у виді смертної кари або довічного позбавлення волі замінено позбавленням волі на певний строк у порядку помилування; жінки, яким покарання у виді довічного позбавлення волі замінено позбавленням волі на певний строк за правилами, передбаченими статтею 82 Кримінального кодексу України;

середнього рівня безпеки - жінки, засуджені до покарання у виді довічного позбавлення волі; жінки, яким покарання у виді смертної кари або довічного позбавлення волі замінено позбавленням волі на певний строк у порядку помилування; жінки, яким покарання у виді довічного позбавлення волі замінено позбавленням волі на певний строк за правилами, передбаченими статтею 82 Кримінального кодексу України; чоловіки, вперше засуджені до позбавлення волі за тяжкі та особливо тяжкі злочини; чоловіки, які раніше відбували покарання у виді позбавлення волі; чоловіки, засуджені за вчинення умисного нетяжкого злочину в період відбування покарання у виді позбавлення волі; засуджені, переведені з колоній (секторів) максимального рівня безпеки в порядку, передбаченому цим Кодексом. У секторах максимального рівня безпеки виправної колонії цього виду можуть відбувати покарання також чоловіки, засуджені до довічного позбавлення волі, та чоловіки, засуджені до позбавлення волі на певний строк, яким визначено відбування покарання у приміщеннях камерного типу виправної колонії максимального рівня безпеки;

максимального рівня безпеки – чоловіки, засуджені до покарання у виді довічного позбавлення волі; чоловіки, яким покарання у виді смертної кари замінено довічним позбавленням волі; чоловіки, яким покарання у виді смертної кари або довічного позбавлення волі замінено позбавленням волі на певний строк у порядку помилування; чоловіки, яким покарання у виді довічного позбавлення волі замінено позбавленням волі на певний строк за правилами, передбаченими статтею 82 Кримінального кодексу України; чоловіки, засуджені за умисні особливо тяжкі злочини, які раніше відбували покарання у виді позбавлення волі; чоловіки, засуджені за вчинення умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину в період відбування покарання у виді позбавлення волі; чоловіки, засуджені за вчинення злочину, передбаченого частиною п’ятою статті 255, статтями 2551, 2552 Кримінального кодексу України; чоловіки, переведені з колоній середнього рівня безпеки в порядку, передбаченому цим Кодексом.

«Президент України підписав Закони на виконання рішень Європейського суду з прав людини. Вони вирішать значну кількість системних проблем, виявлених Європейським судом з прав людини в українському законодавстві та правозастосовчій практиці, та дозволить уникнути в майбутньому порушень Україною вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, Закони передбачають:

1) гуманізацію покарання у виді довічного позбавлення волі шляхом надання права особам, засудженим до довічного позбавлення волі, на його заміну у виді строкового позбавлення волі з метою виконання вимог статті 3 Конвенції  (на виконання групи справ Європейського суду «Петухов проти України (№ 2)», яке набуло статусу остаточного 09 вересня 2019 року, і об’єднує 20 справ проти України);

2) надання доступу засудженим особам до матеріалів кримінальних проваджень (на виконання групи справ Європейського суду «Найдьон проти України», яке набуло статусу остаточного 14 січня 2011 року, і «Василь Іващенко проти України», яке набуло статусу остаточного 26 жовтня 2012 року, і об’єднує 6 справ проти України);

3) вирішення питань про застосування запобіжного заходу судом виключно на підставі клопотань сторін провадження, а також слідчим суддею до моменту проведення підготовчого судового засідання та судом касаційної інстанції, з метою гарантування права осіб на свободу та особисту недоторканність, передбаченого статтею 5 Конвенції (на виконання рішень Європейського суду у справі «Харченко проти України», яке набуло статусу остаточного 10 травня 2011 року, «Чанєв проти України», яке набуло статусу остаточного 09 січня 2015 року, «Кущ проти України», яке набуло статусу остаточного 03 березня 2016 року);

4) надання права на проведення страйків на підприємствах транспорту з метою гарантування права на свободу об’єднання, передбаченого статтею 11 Конвенції (на виконання рішення Європейського суду у справі «Веніамін Тимошенко та інші проти України», яке набуло статусу остаточного 02 січня 2015 року)», - зазначив заступник міністра юстиції Олександр Банчук.

Автор: Наталья Мамченко

Подписывайтесь на наш telegram-канал t.me/sudua и на Twitter, а также на нашу страницу в Facebook и в Instagram, чтобы быть в курсе самых важных событий.