ВС роз’яснив, чи може водій нести повну матеріальну відповідальність

Посада водія не входить до переліку Посад і робіт, які виконуються робітниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, які були передані їм для зберігання, обробки, продажу, перевезення або застосування в процесі виробництва.

На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 264/2076/17.

Обставини справи

Донецький державний університет управління звернувся до суду з позовом до особи про відшкодування матеріальної шкоди, завданої працівником.

Позовна заява мотивована тим, що він знаходився у трудових відносинах з Донецьким державним університетом управління з 18 березня 2016 року до 1 вересня 2016 року та працював на посаді водія.

Між особою та Донецьким державним університетом управління було укладено договір про повну матеріальну відповідальність, відповідно до пункту 1 якого працівник приймає на себе повну матеріальну відповідальність за збереження ввіреного йому майна – автомобіля.

Керуючи зазначеним автомобілем, скоїв дорожньо-транспортну пригоду, чим спричинив університету матеріальну шкоду у розмірі 47 839 грн.

Наказом Донецького державного університету управління до особи застосовано захід дисциплінарної відповідальності та покладено повну матеріальну відповідальність за заподіяну матеріальну шкоду, запропоновано покрити витрати на ремонт автомобіля або відремонтувати його самостійно. У момент ДТП службовий автомобіль використовувався у власних цілях, без будь-яких письмових доручень з боку керівництва Донецького державного університету управління.

У добровільному порядку працівник не відшкодував заподіяну шкоду, у зв’язку з чим Донецький держаний університет управління просив суд стягнути з нього на свою користь матеріальну шкоду в розмірі  47 839 грн.

Рішенням Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області позов Донецького державного університету правління задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача матеріальну шкоду в розмірі 1 957,14 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 58 грн.

Постановою Донецького апеляційного суду рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Висновок Верховного Суду

Судді ВС підкреслили, що згідно зі статтею 135-1 КЗпП України письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками (що досягли вісімнадцятирічного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв`язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Як роз`яснено у пункті 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, завданої підприємствам, установам, організаціям їх працівниками», що розглядаючи справи про матеріальну відповідальність на підставі письмового договору,  укладеного працівником з підприємством, установою, організацією, про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей (недостача, зіпсуття), переданих йому для зберігання або інших цілей (пункт 1 статті 134 КЗпП), суд зобов`язаний перевірити, чи належить відповідач до категорії працівників, з якими згідно зі статтею 135-1 КЗпП може бути укладено такий договір та чи був він укладений. При відсутності цих умов на працівника за заподіяну ним шкоду може бути обмежена матеріальна відповідальність, якщо згідно з чинним законодавством і іншими підставами працівник не несе матеріальної відповідальності у повному розмірі шкоди.

ВС зазначив, що згідно з Переліком посад і робіт, які заміщуються або виконуються робітниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, які були передані їм для зберігання, обробки, продажу, перевезення або застосування в процесі виробництва, затвердженим постановою Державного комітету Союзу Радянських Соціалістичних Республік по праці та соціальних питаннях та ВЦРПС від 28 грудня 1977 року № 447/24, посада водія не входить до цього Переліку.

Також ВС підкреслив, що у листі Міністерства праці та соціальної політики України від 27 травня 2008 року № 146/06/186-88 зазначено, що наявність посади або роботи в Переліку посад і робіт, які заміщаються або виконуються робітниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, які були передані їм для збереження, обробки, продажу (відпуску), перевезення або застосування в процесі виробництва, не дає підстави для укладення договору про повну матеріальну відповідальність, якщо у змісті трудової функції працівника відсутні перелічені обов`язки.

Однак такі трудові функції не передбачають таких дій, як незабезпечення збереження цінностей, які були передані працівнику для збереження, обробки, продажу (відпуску), перевезення або застосування в процесі виробництва, оскільки однією з умов укладення договору про повну матеріальну відповідальність є виконання працівником роботи, безпосередньо пов`язаної зі зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва цінностей.

Враховуючи зазначені норми, суди першої та апеляційної інстанції обґрунтовано встановили, що особа не належить до категорії працівників, з якими згідно зі статтею 135-1 КЗпП України може бути укладений такий договір.

Отже, особа не може нести матеріальну відповідальність у повному розмірі за завдання шкоди за договором про повну матеріальну відповідальність, як це передбачено пунктом 1 частини першої статті 134 КЗпП України.

Враховуючи обставини справи, Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої та апеляційної інстанції – без змін.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП: позиція ВС.

 Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути у курсі найважливіших подій.