Відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП: позиція ВС

Під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов’язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного виплаває, що без здійснення таких витрат неможливим будо б відновлення свого порушеного права.

На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 755/7666/19.

Обставини справи

З матеріалів справи відомо, що особа звернулась з позовом до особи_2 про стягнення компенсації за завдану майнову шкоду в розмірі 100 471, 38 грн та моральну шкоду в розмірі 10 000 грн.

Позовна заява мотивована тим, що на перехресті вулиць в місті Києві відбулась дорожньо-транспортна пригода за участі автомобілів марки Ford Mondeo під керуванням  особи_2 та Hyundai Tucson під керуванням особи_3, в результаті якої було пошкоджено автомобіль марки Hyundai Tucson, який належить на праві власності позивачу, крім того, зазнали пошкоджень припарковані автомобілі марки Nissan Micra, який належить особі_4 та Volkswagen Passat, який належить ДП «В».

Постановою Подільського районного суду міста Києва у вчиненні зазначеної ДТП було визнано винним особу_2.

Згідно зі звітом про оцінку від 4 квітня 2019 року вартість пошкоджень, які зазнав в результаті ДТП належний позивачу автомобіль Hyundai Tucson, становить 65 096, 43 грн, а вартість відновлювального ремонту - 138 162, 43 грн.

На момент вчинення ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована за договором (полісом) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у приватному акціонерному товаристві «В», яке виплатило позивачу страхове відшкодування в розмірі 37 696, 05 грн, розраховане як різниця матеріального збитку з вирахуванням суми франшизи 1 000 грн та суми податку на додану вартість 7 739, 21 грн.

Позивач вважала, що після виплати страхового відшкодування має право вимагати від відповідача сплатити різницю між вартістю виконаних робіт, необхідних для відновлення пошкодженого автомобіля, і сумою страхового відшкодування, що становить 100 471, 38 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивачем було направлено відповідачу вимогу про виплату вищевказаної суми, яка залишена без задоволення.

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі 5 000 грн, в іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Висновок Верховного Суду

Судді ВС підкреслили, що відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв’язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за особою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов’язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного виплаває, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права.

ВС наголосив, що стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв’язку з порушенням.

У постанові Верховного Суду України від 2 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці, незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку, згідно зі статтею 1194 ЦК України, відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Оскільки вартість майнового збитку, завданого пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, яка сталася з вини відповідача, перевищує виплачений позивачу розмір страхового відшкодування, то із особи_2, як винної особи, на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди (вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу) та отриманим страховим відшкодуванням.

ВС підкреслив, що відмовляючи у задоволенні позову в частині відшкодування майнової шкоди, суди не звернули уваги, що різниця між виплаченою особі страховиком сумою страхового відшкодування та вартістю відновлюваного ремонту автомобіля, пошкодженого у ДТП, викликана у тому числі законодавчими обмеженнями щодо відшкодування шкоди страховиком, а саме франшизою та врахуванням зносу при відшкодуванні витрат, пов`язаних із відновлювальним ремонтом транспортного засобу.

За таких обставин саме особа_2, як особа винна у вчиненні ДТП, зобов’язана сплати таку різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

ВС зазначив, що оскільки у справі не вимагається збирання або додаткова перевірка чи оцінка доказів, обставини справи встановлено судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні позовних вимог про відшкодування майнової шкоди, оскаржувані судові рішення в цій частині підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення вимог про відшкодування майнової шкоди.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, що ВС висловився щодо відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.