Головне науково-експертне управління Верховної Ради опублікувало свій висновок до законопроекту «Про внесення змін до деяких законів України щодо визначення суб'єктів, на яких поширюється дія антикорупційного законодавства» №3355-1 від 30.04.2020, авторами якого виступають народні депутати України Руслан Стефанчук, Сергій Іонушас, Галина Янченко та інші.
13 травня парламент ухвалив його за основу зі скороченим строком для підготовки.
Нагадаємо, що раніше НАЗК розкритикувало вказаний законопроект за пропозицію щодо виключення з числа членів сім’ї суб’єкта декларування неповнолітніх дітей, які з ним не проживають. «Врахування цієї пропозиції може призвести до випадків, коли суб’єкт декларування стверджуватиме, що не проживає разом із дитиною, аби не декларуватиме набуте на її користь майно», — зазначили у НАЗК.
Поданий законопроект, як це зазначено у пояснювальній записці до нього, розроблено з метою підвищення прозорості діяльності органів управління державних банків, державних підприємств, державних організацій, що мають на меті одержання прибутку, господарських товариств, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків часток належать державі, та уточнення суб’єктного складу осіб, на яких поширюються вимоги Закону України «Про запобігання корупції».
Для досягнення вказаної мети у законопроекті пропонується:
За результатами розгляду поданого законопроекту Головне науково-експертне управління вважає за необхідне зазначити таке:
Звертаємо увагу, що формулювання антикорупційних норм шляхом встановлення винятків із загального правила потенційно може призвести до необхідності доповнювати перелік тих осіб, на яких окремі положення Закону поширюватися не будуть. Зокрема, на підставі Закону України від 2 жовтня 2019 року № 140-IХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення ефективності інституційного механізму запобігання корупції» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону був доповнений пп. «ї» та передбачено, що дія цього Закону поширюється на Керівника Офісу Президента України, його Першого заступника та заступника, а також осіб, які займають посади патронатної служби, визначені Законом України «Про державну службу», крім осіб, які виконують свої обов’язки на громадських засадах, помічників суддів.
Однак згодом Законом України від 4 березня 2020 року № 524-IX
«Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про запобігання корупції» пп. «ї» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону був викладений в такій редакції:
«ї) Керівник Офісу Президента України, його Перший заступник та заступники, радники, помічники, уповноважені, прес-секретар Президента України, помічники суддів». Таким чином, протягом незначного періоду часу пропонується фактично втретє внести зміни до однієї й тієї ж норми Закону, що навряд чи можна визнати ефективним законодавчим кроком.
Окрім того, у пп. «ї» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону (у редакції проекту) до осіб, на яких поширюється дія цього Закону, віднесено помічників суддів Конституційного Суду України. Однак з'ясувати, у чому полягає нагальна необхідність доповнення вказаного переліку осіб саме даною категорією суб’єктів, які займають посади патронатної служби, вкрай складно. Так,
відповідно до ч. 1 ст. 92 Закону України «Про державну службу» до посад патронатної служби належать, серед іншого, посади помічників суддів, помічників та наукових консультантів суддів Конституційного Суду України. У свою чергу, у ч. 1 ст. 30 Закону України «Про Конституційний суд України» передбачено, що суддя Конституційного Суду має двох наукових консультантів і помічника, посади яких належать до посад патронатної служби. А отже, якщо суб'єкти права законодавчої ініціативи пропонують поширити дію антикорупційних норм на помічників суддів Конституційного Суду України, відкритим залишається питання, чому поза увагою проекту залишаються наукові консультанти суддів Конституційного Суду України.
Тому у разі прийняття поданого законопроекту складеться ситуація, за якої дія вказаних норм Закону буде поширюватися на таких осіб, як: керівники, заступники керівників, особи, які входять до складу наглядової ради акціонерного товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій прямо чи опосередковано належить державі. У той же час підвищені вимоги антикорупційного законодавства не будуть діяти щодо осіб, які, наприклад, входять до складу наглядової ради державного банку, державного підприємства, державної організації, що має на меті одержання прибутку, господарського товариства (крім акціонерного товариства), у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі. З огляду на це вважаємо, що у цій частині законопроект щонайменше потребує додаткового обґрунтування.
Відповідні зміни, як зазначено у пояснювальній записці до законопроекту, обумовлені практичною неможливістю отримати своєчасні та достовірні відомості, необхідні для заповнення декларації щодо неповнолітніх дітей, які спільно не проживають разом із суб’єктом декларування (наприклад, у разі розірвання шлюбу між подружжям).
Разом з тим, слід зауважити, що законопроект не містить запобіжників щодо можливості використання відповідних положень окремими суб’єктами, на яких поширюється дія Закону, з метою, наприклад, уникнення необхідності декларування певного майна шляхом передання права власності на нього дітям, які спільно не проживають з такими суб’єктами. З огляду на зазначене, на нашу думку, в проекті доцільно передбачити механізми, спрямовані на запобігання відповідним зловживанням, зазначили у ГНЕУ.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.