Боржникам буде простіше ухилитися від виконання рішення та відчужити активи: ризики законопроекту Мін’юсту

У законопроекті Мін'юсту про реформу виконання судових рішень містяться важелі для уникнення боржником виконання та відчуження активів. Про це попереджає професійна спільнота.

Так, цим законопроектом Мін'юст пропонує виключити статтю 38 Закону «Про виконавче провадження» (далі – закон про ВП), яка передбачає:

1. Виконавче провадження зупиняється виконавцем у разі поновлення судом строку подання апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ, або прийняття такої апеляційної скарги до розгляду (крім виконавчих документів, що підлягають негайному виконанню).
2. Про зупинення виконавчого провадження виконавець виносить постанову не пізніше наступного робочого дня з дня отримання судового рішення.

Також запропоновано статтю 39 Закону про ВП доповнити підставою для закінчення виконавчого провадження у разі поновлення судом строку подання апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ, або прийняття такої апеляційної скарги до розгляду (крім виконавчих документів, що підлягають негайному виконанню).

Як пояснює Мінюст, «у разі поновлення судом строку подання апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ, або прийняття такої апеляційної скарги до розгляду (крім виконавчих документів, що підлягають негайному виконанню) чинна редакція статті 38 Закону передбачає зупинення виконавчого провадження виконавцем. Про зупинення виконавчого провадження виконавець виносить постанову не пізніше наступного робочого дня з дня отримання судового рішення.

Положення статті 38 Закону не визначають наслідків зупинення виконавчого провадження. Механізм відновлення (поновлення) або продовження такого виконавчого провадження відсутній. Боржник за таким виконавчим провадженням (по рішенню, яке не набрало законної сили) перебуває в реєстрі боржників, відносно нього діють заходи примусового виконання рішення.

При цьому згідно статті 374 ЦПК суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, а може і скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

В таких випадках за результатами апеляційного оскарження рішення судами видається новий виконавчий документ. Відкривається нове виконавче провадження (може навіть іншим органом державної виконавчої служби або приватним виконавцем), боржник знов потрапляє в Єдиний реєстр боржників і відносно нього застосовуються заходи примусового виконання рішення. В той час як виконавче провадження за рішенням суду першої інстанції перебуває в стані зупиненого. Таким чином порушуються принципи судочинства, оскільки по одній справі на виконанні різні рішення.

І навіть у разі фактичного виконання боржником або виконавцем рішення за виконавчим провадженням, по зупиненому виконавчому провадженню законних підстав для закінчення виконавчого провадження не має.

Отже, з метою дотримання принципів (засад) судочинства запропоновано статтю 39 Закону доповнити підставою для закінчення виконавчого провадження у разі поновлення судом строку подання апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ, або прийняття такої апеляційної скарги до розгляду», - пояснюють мотиви виключення статті 38 у відомстві.

На думку ж спільноти приватних виконавців, такі зміни будуть лише сприяти зловживанням з боку боржника щодо відчуження активів:

«Слід зазначити, що виконавець розпочинає примусове виконання на підставі виконавчого документу, виданого судом.

Після надання рішення про поновлення судом строку подання апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ, або прийняття такої апеляційної скарги до розгляду, приватний виконавець зобов’язаний зупинити виконавче провадження, що є правовим та практичним запобіжником від порушення прав боржника у виконавчому провадженні.

При цьому, виконавець до постановлення остаточного рішення апеляційною інстанцією має можливість моніторингу майнового стану боржника, що в подальшому, у разі залишення апеляційною інстанцією в силі рішення суду на підставі якого видано виконавчий документ, надає можливість до оперативного реагування  з боку виконавця щодо накладення арешту на активи боржника та своєчасно встановлювати факти можливого відчуження активів боржником.

Практика застосування норми ст. 38 Закону про виконавче провадження в редакції від 03.10.2017 року дає можливість запобігати зловживанням з боку боржника щодо відчуження активів, сприяє процесу виявлення та встановлення активів боржника за час зупинення виконавчого провадження».

Отже, професійна спільнота приватних виконавців попереджає про ризики виключення такої норми, що може сприяти ухиленню від виконання недобросовісним боржником, а простіше кажучи, боржник до закінчення розгляду апеляції зможе відчужити всі активи і стягувач залишиться «ні з чим». 

«Надавати такий важіль боржникам не є раціональним, бо напряму будуть порушуватися права стягувача й унеможливлюватися виконання виконавчого документа. Наприклад, в рамках ВП виконавцем здійснено розшук авто боржника, проведено його опис, передано СЕТАМ на примусову реалізацію. На даний час, у разі звернення боржника до апеляційного суду, торги зупиняються, у скарзі відмовили – торги поновлюються, авто реалізовується, вимоги стягувача задовольняються, рішення частково або фактично виконується.

Згідно ж із законопроектом боржник встигне переоформити все майно, а коли апеляція залишить в силі рішення суду першої інстанції, то брати з боржника буде вже нічого, стягувач залишиться з п. 2. ч. 1 ст. 37 Закону про ВП (виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними – прим. ред.)», - зазначають експерти.

«Поточна редакція дозволяє зберегти активи боржника до остаточного розгляду апеляційною інстанцією. Пропонованою ж зміною можна «обнулити» провадження: знести арешти, заборони виїзду, торги, оцінки і так далі. 

На жаль, на даний час в суспільстві зі сторони боржника не має розуміння, що виконавець прийшов «не забирати», а «віддавати», поновлювати права стягувача. Окрім ухилення, ведуть відверту боротьбу з виконавцем шляхом оскарження з надуманих підстав, порушують кримінальні справи, погрожують і т. д. Це є реалії. Й за таких умовах давати ще такий важіль, як виключення ст. 38 із Закону не  є доцільним.

Від законопроекту Мінюсту складається враження, що треба зробити все, щоб надати максимум можливостей боржнику не виконувати виконавчий документ та ще зменшити можливості виконавця», - додають вони.

«Можливо, прописати тимчасове виключення з реєстру боржників, тимчасове зупинення розшуку, тимчасове зупинення реалізації тощо, але не закінчення зі зняттям арешту. І коли Мінюст веде мову про Основний Закон, давайте не забувати і його одну з фундаментарних норм – обов'язковість (невідворотність) виконання рішення», - підсумовують експерти.

Нагадаємо, що «Судово-юридична газета» публікувала версію законопроекту , який був винесений на обговорення, втім лише з професійною спільнотою приватних виконавців. Наразі остаточна версія законопроекту Мін'юстом не опублікована.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.