Стягнення виконавчого збору/основної винагороди за аграрною розпискою передбачено законодавством

У яких випадках приватний виконавець може розраховувати на стягнення основної винагороди за виконавчими написами, що вчинені на аграрних розписках, розповів приватний виконавець виконавчого округу Київської області Андрій Филипів.

Фінансування сільгосппідприємств в Україні завжди вважалось ризикованим. Впровадження аграрної розписки дозволило захистити кошти кредиторів шляхом забезпечення виконання зобов’язань боржника під заставу сільськогосподарської продукції.

Тобто, у разі порушення аграрієм кредитних зобов’язань, кредитор може ініціювати примусове виконання виконавчого напису нотаріуса, вчиненого на аграрній розписці, яка згідно з діючим законодавством, є товаророзпорядчим документом, що фіксує безумовне зобов’язання боржника, забезпечене заставою майна у вигляді врожаю або виручених за нього грошових коштів.

Для цього кредитор спочатку звертається до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису, а потім — до державного або приватного виконавця на власний розсуд. Відповідно до ч. 3 ст. 45 Закону України «Про виконавче провадження», при розподілі грошових коштів, стягнутих з боржника, стягується виконавчий збір або основна винагорода приватного виконавця. Але, у випадку з аграрною розпискою маємо певний виняток.

Коли третій зайвий - аграрна розписка, негайне виконання і виконавчий збір

П.1 ч. 5 27 ст. того ж Закону визначає, що виконавчий збір не стягується за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню (протягом 7 днів з дня відкриття провадження). Згідно з п.1 і 2 розділу ХІ Інструкції з організації примусового виконання рішень одним з таким документів вважається виконавчий напис нотаріуса, вчинений на аграрній розписці, виконавче провадження по виконанню якого виконавець повинен здійснити протягом 7 днів. А саме — передати кредитору предмет застави.

Виходячи з цього, деякі фахівці досить впевнено стверджують, що виконавчий збір за аграрними розписками не стягується у будь-якому випадку. Те ж саме, на їх думку, відповідно стосується і основної винагороди приватного виконавця, у чому вони посилаються на вже згадані ч.3 ст. 45 та п.1 ч.5 ст. 27 ЗУ «Про виконавче провадження», згідно з якими така винагорода стягується в порядку стягнення виконавчого збору.

Але ці ствердження відповідають дійсності лише частково, і виникають певно у тих виконавців, які мало стикались на практиці з аграрними розписками, або не стикалися взагалі.

Адже існують досить чіткі ситуації, які дозволяють виконавцю і навіть зобов’язують його стягувати виконавчий збір/основну винагороду за аграрними розписками. Розберемося, які саме.

Товарна чи фінансова аграрна розписка: визначаємо різницю

Процедура здійснення виконавчого провадження залежить від типу аграрної розписки. Вона може бути товарною чи фінансовою.

За першою виконавець встановлює місцезнаходження продукції боржника і передає її кредитору. У такому випадку він дійсно може не отримувати основну винагороду, а лише додаткову від стягувача, якщо складав з ним відповідну угоду. Із фінансовою аграрною розпискою справи дещо складніші. Після знаходження майна, його опису та арешту, виконавець вчиняє дії щодо проведення оцінки такого майна та передачі його в подальшому на реалізацію за грошові кошти. Це зазвичай викликає певні труднощі, які потребують часу для вирішення.

У виконавчому написі, вчиненому на фінансовій аграрній розписці, вказується сума, що підлягає стягненню від реалізації сільгосппродукції, в тому числі, майбутнього врожаю. Якщо врожай до того часу не дозрів, приватний виконавець може накласти на нього арешт. Але наказати врожаю зійти за 7 днів виконавець не здатен ніяким чином.

У такому випадку фінансова розписка апріорі не може підлягати негайному виконанню.

Та навіть, якщо врожай вже зібрано і місце його знаходження визначено, реалізувати таке заставне майно протягом 7 днів — завдання також не з простих. Це може підтвердити будь-який виконавець, який хоч раз мав справу з необхідністю реалізації заставного сільськогосподарського майна. Процедура потребує проходження багатьох етапів.

 По-перше, продукція може зберігатись на декількох елеваторах, кожен з яких приватний виконавець повинен відвідати особисто і перевірити на наявність майна боржника у кількості, що відповідає складським квитанціям на зерно. Для цього виконавець повинен здійснити детальний опис та арешт майна. Потім залучити спеціаліста для оцінки, щоб визначитись з реальною вартістю продукції. На останньому етапі майно реалізується через систему електронних торгів, що також не миттєва процедура. Тобто, знову маємо ситуацію, коли фінансова аграрна розписка не підлягає негайному виконанню.

Надодаток ще раз звернемось до розділу ХІ Інструкції з організації примусового виконання рішень. У п.3 зазначено, що виконавчий напис нотаріуса, вчинений на аграрній фінансовій розписці, виконується у відповідності з ч. 5 ст. 51 ЗУ «Про виконавче провадження».

А саме — за рахунок коштів, отриманих від реалізації заставного майна:

1) здійснюються відрахування, передбачені пунктами 1 і 2 чт. 1 ст. 45 відповідного Закону;

2) перераховуються кошти заставодержателю;

3) стягується виконавчий збір.

Невиконання будь-якого з цих пунктів означає порушення виконавцем процедури розподілу стягнутих коштів.

Отже, у підсумку маємо два висновки:

• Не кожна аграрна розписка підлягає негайному виконанню.
• За виконавчими написами, що вчинені на фінансових аграрних розписках, стягується виконавчий збір або основна винагорода приватного виконавця.