Як відомо, Закон «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (законопроект №6232), прийнятий 3 жовтня ц. р. Верховною Радою, нарешті, переданий на підпис Президенту України Петру Порошенко.
Нагадаємо, що «Судово-юридична газета» проводила опитування серед суддів щодо їх оцінки норм нового законодавства.
Зокрема, суддя Ленінського районного суду Дніпропетровська Дмитро Мовчан зазначив, що, як з теоретичної, так і з практичної точки зору є і важливі позитивні новації, так і зміни, що викликають певне занепокоєння через проблематику їх практично-прикладної реалізації.
«Доцільно підкреслити майже повну уніфікацію процесуального законодавства. Якщо раніше процесуальні кодекси господарської, адміністративної та цивільної юрисдикцій містили досить помітні і чіткі відмінності, то зараз можна спостерігати уніфікацію їх процесуального інструментарію. Фактично законодавець наблизив кодекси один до одного за допомогою їх однакового структурування і включення в них схожих за змістом правових норм, що регламентують здійснення однотипних процесуальних дій судами різних юрисдикцій. З одного боку, теоретично така уніфікація начебто зберігає певні відмінності кожного з процесів, а з іншого — закликає забезпечити єдність і послідовність судової практики. Адже приклади неоднакового вирішення спорів з тим же предметом, наприклад, в цивільній та господарській юрисдикції дійсно траплялися, а відмінність строків здійснення однакових процесуальних дій в різних юрисдикціях вже давно стала предметом наукових і професійних дискусій.
Запропонований процесуальний інструментарій планується впроваджувати в т. ч. Через гармонізацію термінів для здійснення конкретних процесуальних дій, обов'язок розкриття всіх доказів у справі і запобігання приховування обставин справи на стадії попереднього провадження, виклад позиції по суті справи в визначених Кодексом процесуальних документах. Відгук на позов, відповідь на відгук, заперечення відповідача тощо, повинні подаватися на конкретних етапах і у відповідні строки певної стадії процесу. Доречно також зазначити, що і самі процесуальні стадії і етапи набули більш чіткого регламентування з боку законодавця.
Нові процесуальні кодекси містять і ряд нових для українського судочинства інститутів. Наприклад, інститут зустрічного забезпечення. Такий процесуальний інструмент не є новим для світової практики, адже давно і успішно застосовується в окремих країнах ЄС (зокрема Німеччини та Франції). Однак в Україні зазначеного правового інституту до сих пір не існувало, а застосування судом такого звичайного процесуального інструменту, як забезпечення позову, часто поєднувалося із звинуваченнями (і іноді не без підстав) служителів Феміди в зловживаннях наданими їм правами з подачею на них відповідних скарг компетентним органам. У разі введення інституту зустрічного забезпечення вітчизняний законодавець не дає вичерпного переліку таких заходів, а необхідність прийняття зустрічного забезпечення взагалі охоплюється дискрецією. Однак, як показує практика, застосування абсолютно нового процесуального інструментарію на початковому етапі завжди поєднується з ризиком значної кількості процесуальних помилок і недоліків. Таким чином, наскільки успішно і як швидко такі нововведення будуть реалізовані саме в практичній площині, може показати тільки час.
Не можна не сказати про процесуальну імплементацію принципу верховенства права через застосування спеціальних норм, що дають суду право відмовитися при розгляді справи застосовувати норми закону, які суд вважає такими, що суперечать Конституції, і застосувати замість них норму Конституції України як норму прямої дії. Практична особливість застосування цього інституту полягає в тому, що суд повинен бути переконаний в неконституційності відповідного нормативно-правого акту. У разі застосування такої процесуальної норми суд після винесення рішення по справі звертається до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта. Як бачимо, така процесуальна діяльність виглядає громіздкою за обсягом і вимагає на втілення в практичну площину значного часу. В умовах хронічного перевантаження судів і браку суддівських кадрів вчинення таких дій на практиці (виготовлення повного тексту рішення, підготовка мотивованого звернення тощо) буде займати досить значний проміжок часу, що обов'язково позначиться на його ефективності.
Варто відзначити і введення в здійснення судочинства інформаційних технологій, зокрема створення Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, яка повинна забезпечувати обмін документами в електронній формі між судами, між судом і учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу та участь учасників судового процесу в судовому засіданні в режимі відеоконференції. З одного боку, в епоху інформаційних технологій та використання благ науково-технічного прогресу це, безумовно, крок вперед. З іншого боку, не секрет, що значна частина громадян України не мають можливості користуватися інформаційними технологіями через своє незадовільне матеріальне становище та/або відсутність належного телекомунікаційного обладнання в багатьох регіонах, особливо в сільській місцевості. Нерідкі випадки, коли навіть суди протягом тривалого часу не мають змоги отримувати телекомунікаційні послуги через розкрадання обладнання провайдерів інтернет-зв'язку. Таким чином, повноцінне впровадження цієї новели на загальнодержавному рівні буде можливо тільки за умови подолання зазначених вище проблем», — підкреслив Дмитро Мовчан.
Детальніше про новели процесуального законодавства читайте в матеріалі «Бенефіс однієї реформи».
Раніше повідомлялося, що глава Асоціації суддів господарських судів, голова Одеського апеляційного госпсуду Наталія Богацька розповіла, що проект ГПК України зазнав найбільших змін серед всіх нормативних актів.
Також в. о. голови Яремчанського міського суду Івано-Франківської області Андрій Іванов розповів про новому Цивільному процесуальному кодексі.