Держреєстратор не може обмежитись лише перевіркою наявності наданого судового рішення в Реєстрі в електронній формі – Верховний Суд

Верховний Суд висловився стосовно обов'язків державного реєстратора при перевірці судового рішення для вчинення реєстраційних дій.

Так, у разі вчинення реєстраційних дій на підставі наданого заявником судового рішення державний реєстратор використовує відомості Єдиного державного реєстру судових рішень, за допомогою якого встановлює три обов′язкові факти:

1) наявність такого рішення в реєстрі в електронній формі;

2) відповідність рішення в електронній формі за документарною інформацією;

3) відповідність рішення в електронній формі за реквізитами.

Таким чином, державний реєстратор не може обмежитись самою лише перевіркою наявності наданого судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень в електронній формі, а зобов′язаний також встановити його відповідність за документарною формою та за реквізитами.

На це вказав Касаційний адміністративний суд Верховного Суду у постанові від 18 лютого 2025 року по справі №520/671/23 за позовом особи до Міністерства юстиції, третя особа – ДП «Національні інформаційні системи» про визнання протиправним та скасування наказу, яким їй тимчасово заблоковано доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Обставини справи

За результатами перевірки позивачки (приватного нотаріуса) проведеної Мінюстом, виявлено розбіжності між документарною формою судового рішення у справі (на підставі якого позивачка зареєструвала право власності на квартиру), поданого для реєстрації та його електронною версією в Єдиному державному реєстрі судових рішень (ЄДРСР).

Відповідач дійшов висновку, що при проведенні реєстраційних дій приватним нотаріусом порушено вимоги законодавства у сфері державної реєстрації прав та тимчасово заблокував позивачці доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Позивачка стверджувала, що на момент проведення державної реєстрації була відсутня можливість отримати повний текст судового рішення безпосередньо в ЄДРСР, така можливість з’явилась пізніше, а тому її дії були законними та правомірними.

Рішенням окружного адміністративного суду, залишеним без змін постановою апеляційного адміністративного суду, позов задоволено.

Суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем проведено перевірку рішення у справі за допомогою офіційного веб-порталу судової влади України на його наявність в ЄДРСР. Факт набуття права власності встановлений згідно резолютивної частини судового рішення. Зміст та реквізити поданого судового рішення відповідали загальному змісту і реквізитам рішення в електронній формі. Крім того, у позивачки як у державного реєстратора, був обов`язок перевірити лише наявність в ЄДРСР наданого судового рішення в електронній формі.

Що вирішив Верховний Суд

Верховний Суд касаційну скаргу задовольнив, скасував рішення судів попередніх інстанцій та ухвалив нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Так, на підставі аналізу пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1666-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення державної реєстрації прав на нерухоме майно та захисту прав власності» Верховний Суд вказав, що у разі вчинення реєстраційних дій на підставі наданого заявником судового рішення державний реєстратор використовує відомості ЄДРСР, за допомогою якого встановлює три обов′язкові факти: наявність такого рішення в реєстрі в електронній формі; відповідність рішення в електронній формі за документарною інформацією; відповідність рішення в електронній формі за реквізитами.

Таким чином, державний реєстратор не може обмежитись самою лише перевіркою наявності наданого судового рішення в ЄДРСР в електронній формі, а зобов′язаний також встановити його відповідність за документарною формою та за реквізитами.

Встановлення самої лише наявності в ЄДРСР судового рішення, на підставі якого проводиться реєстраційна дія, та відповідність його за реквізитами не може вважатись належним виконанням державним реєстратором вимог зазначеної вище норми Закону.

Для забезпечення належного виконання обов’язків з державної реєстрації позивач зобов’язана була відповідно до вимог пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1666-VІІІ витребувати від відповідного суду копію рішення, на підставі якого необхідно провести реєстраційну дію. Інакший підхід не забезпечить можливість гарантування державою відповідно до статті 3 Закону №1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права і створюватиме сприятливі умови для зловживань у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.

Отже, відповідач обґрунтовано дійшов висновку що подані позивачу для державної реєстрації документи не давали змоги встановити набуття фізичною особою права власності на квартиру, порушення позивачем під час вчинення реєстраційних дій вимог законодавства у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та прийняв рішення про тимчасове блокування позивачу доступу до Державного реєстру прав.

Автор: Наталя Мамченко

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.