ТЦК відмовило у відстрочці військовослужбовцю, звільненому зі служби з підстави утримання трьох неповнолітніх дітей – що вирішив суд

Колишній військовослужбовець звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправним дії ТЦК щодо ненадання відстрочки від мобілізації як такому, на утриманні якого знаходяться троє дітей, і зобов`язати ТЦК повторно розглянути заяву.

Так, чоловік був звільнений зі служби у ЗСУ в травні 2023 року на підставі ст. 23 Закону про мобілізацію, а саме, у зв’язку з перебуванням на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років.

До військового квитка чоловіка внесений запис про те, що він не підлягає призову на військову службу під час мобілізації на цій підставі.

Відповідно до посвідчення, виданого управлінням праці та соціального захисту населення 17.05.2019 року, він є багатодітним батьком. Відповідно до довідки сільради діти проживають разом з ним і перебувають на його утриманні.

25 травня 2023 року позивач взятий на облік у ТЦК.

Втім, 12 травня 2024 року під час зупинки на в`їзді до м. Ізмаїл при перевірці даних позивача в системі «Оберіг», позивач отримав зауваження від працівника ТЦК, що відповідно до системи «Оберіг» у позивача немає відстрочки від мобілізації. На надані документи про підстави і надану відстрочку працівник ТЦК звернув увагу позивача на необхідність звернення до ТЦК з метою зобов`язати останнього внести необхідні зміни та дані в систему «Оберіг».

На виконання зауваження працівника ТЦК чоловік надіслав до ТЦК заяву 15 травня 2024 року про внесення відповідних даних про відстрочку до системи «Оберіг», з доданими документами, які підтверджують наявність відстрочки. Заява була надіслана рекомендованим листом з описом і отримана ТЦК 28.05.2024.

Після цього, 1 червня, позивач отримав телефонний дзвінок з викликом до ТЦК для оновлення облікових даних та написання заяви встановленого зразку про надання відстрочки, хоча відстрочка вже була надана ТЦК, про що свідчить запис з печатками та підписом у військовому квитку позивача.

Листом ТЦК від 19 червня 2024 року позивача повідомлено, що згідно поданих ним документів, він не має право на відстрочку, так як не надав свідоцтв про народження дітей (трьох і більше) із зазначенням його батьківства.

Що вирішив суд

Одеський окружний адміністративний суд 14 жовтня 2024 року виніс рішення  по цій справі №420/25955/24. Суд дійшов висновку, що ТЦК як суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого належить вирішення питання щодо надання відстрочки, після отримання від чоловіка заяви та документів, повинен був розглянути зазначене питання.

Натомість, за наслідком розгляду заяви позивача відповідне рішення про надання відстрочки чи про відмову у її наданні прийнято не було. Лист від 29.06.2024 не є рішенням суб`єкта владних повноважень, який породжує певні юридичні наслідки.

Отже, відсутність належним чином оформленого рішення про надання відстрочки від призову або мотивованої відмови у наданні відстрочки свідчить про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Водночас, суд звертає увагу, що Законом від 11 квітня 2024 року № 3633-IX про посилення мобілізації, який набрав чинності 18 травня 2024 року, внесено зміни, зокрема, у статтю 23 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Так, відповідно до п. 3 ч. 1 статті 23 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (в чинній редакції) не підлягають призову військовозобов`язані чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.

Одночасно суд враховує, що з 18 травня 2024 року змінено порядок отримання відстрочки від військової служби, оскільки внесені зміни до статті 23 Закону №3543-XII. Також із вказаної дати набрав чинності Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560, який визначає алгоритм отримання військовозобов`язаними особами відстрочки.

Відповідно до пунктів 56-57 Порядку №560 для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки при районних (міських) ТЦК (відокремлених відділах) утворюються комісії.

Згідно з пункту 58 Порядку №560 за наявності підстав для одержання відстрочки військовозобов`язані (крім заброньованих) особисто подають на ім`я голови комісії ТЦК або його відділу заяву.

Відстрочка може оформлятися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов`язаний має право на відстрочку з підстав, визначених статтею 23 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (п. 59 Порядку №560).

Відповідно до пункту 60 Порядку №560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.

Комісія зобов`язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.

Отже, на дату вирішення справи судом відповідача наділено повноваженнями розглядати питання про надання відстрочки.

При цьому, відповідач за потреби надсилає запити до відповідних державних органів або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів для перевірки наявності підстав надання відстрочки.

Суд зауважує, що відповідач при визначенні наявності умов для надання позивачу відстрочки повинен встановити обґрунтованість підстав для такого, що вирішується у кожному випадку з урахуванням усіх необхідних умов.

З огляду на те, що у даному випадку відповідач належним чином не розглянув заяву позивача про надання відстрочки та не прийняв будь-яке рішення, яке б породжувало для позивача юридичні наслідки, суд дійшов висновку про покладення на відповідача обов`язку повторно розглянути заяву позивача від 15.05.2024 року та прийняти рішення про надання або відмову у наданні відстрочки.

Суд вказав, що аналогічна правова позиція з цих спірних питань була викладена як П`ятим апеляційним адміністративним судом, зокрема, у постанові від 23.01.2024 у справі №420/10067/23, так і Сьомим апеляційним адміністративним судом у постанові 15.01.2024 у справі №120/4459/23.

Стосовно вимог про надання відстрочки на підставі пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», суд зазначає наступне.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивач є багатодітним батьком та має на утриманні трьох дітей віком до 18 років, що підтверджується посвідченням серії від 17.05.2019 року.

Також, факт перебування дітей на утриманні позивача підтверджується довідкою Василівської сільської ради від 25.06.2024 року, довідкою Василівської сільської ради Болградського району Одеської області від 25.06.2024 року та актом обстеження матеріально-побутових умов сім`ї.

Окрім того, суд вважає за необхідне наголосити на тому, що питання щодо перебування на утриманні трьох дітей віком до 18 років вже вирішувалося керівництвом прикордонного загону Державної прикордонної служби України під час вирішення питання про звільнення позивача з військової служби, про що свідчить наказ від 10.05.2023 року та запис начальника у військовому квитку позивача, про те, що той не підлягає призову на військову службу під час мобілізації на підставі ст. 23 ч. 1 абзац 4 Закону «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку».

Вказаний запис завірений печатками та підписом уповноваженої особи. Нечинним не визнавався, а тому має враховуватися відповідачем під час повторного розгляду заяви позивача від 15.05.2024 року.

З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправною відмови ТЦК, оформленої листом від 29.06.2024 року у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та зобов`язати ТЦК повторно розглянути заяву і прийняти рішення про надання відстрочки на підставі пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», в редакції чинній на момент звернення до відповідача із заявою, з урахуванням висновків суду, викладених в судовому рішенні.

Суд вважає, що саме такий спосіб захисту порушеного права позивача є належним та достатнім в даному випадку.

В той же час, слід зауважити, що рішення суду містить певні суперечності. З одного боку, суд вказав, що ТЦК юридично не ухвалило жодного рішення – тобто, не відмовляло позивачу. З іншого боку, суд зазначив у резолютивній частині рішення, що визнає протиправною саме «відмову» ТЦК.

Автор: Наталя Мамченко

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.