Жінка знайшла на зупинці банківську картку і залишила її собі — Верховний Суд вказав, що такі дії утворюють склад злочину

Оскільки платіжна картка є різновидом офіційних документів, то дії особи, яка залишила собі знайдену іменну банківську картку, тим самим привласнивши її, утворюють склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 357 Кримінального кодексу. На це вказав Касаційний кримінальний суд Верховного Суду від 18 лютого 2025 року по справі №752/23669/23.

Обставини справи

Обвинувачена на зупинці громадського транспорту підібрала чохол з банківською карткою на ім’я потерпілої, яку незаконно залишила при собі, тим самим привласнивши офіційний документ та в подальшому здійснювала цією карткою оплати за товар в різних магазинах.

Місцевий суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, визнав винуватою та засудив особу за ч. 4 ст. 185 КК, ч. 1 ст. 357 КК.

У касаційній скарзі прокурор стверджує, що обвинувачена надала суду показання про наявність у неї корисливого мотиву при привласненні банківської картки потерпілої, у зв’язку із чим в апеляційній скарзі прокурор зазначав про необхідність кваліфікації дій особи за ч. 1 ст. 357 КК, як привласнення офіційного документа, вчинене з корисливих мотивів.

Що вирішив Верховний Суд

Касаційний кримінальний суд змінив рішення судів попередніх інстанцій. Виключив із вказаних судових рішень висновки про визнання винуватою та засудження особи за епізодами таємного викрадення майна на суми 1 594 грн, 1 158 грн, 1 297 грн, 999 грн, 245 грн, 579 грн, 780 грн.

ККС ВС вказав, що згідно примітки до ст. 358 КК під офіційним документом у цій статті та статтях 357 і 366 КК слід розуміти документи, що містять зафіксовану на будь-яких матеріальних носіях інформацію, яка підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти, які спричинили чи здатні спричинити наслідки правового характеру, чи може бути використана як документи докази у правозастосовчій діяльності, що складаються, видаються чи посвідчуються повноважними (компетентними) особами органів державної влади, місцевого самоврядування, об’єднань громадян, юридичних осіб незалежно від форми власності та організаційно-правової форми, а також окремими громадянами, у тому числі самозайнятими особами, яким законом надано право у зв’язку з їх професійною чи службовою діяльністю складати, видавати чи посвідчувати певні види документів, що складені з дотриманням визначених законом форм та містять передбачені законом реквізити.

Відповідно до ст. 1 Закону «Про інформацію» від 2.10.1992 №2657-ХП, ст. 1 п.п. 1.4, 1.14, 1.27, 1.31, ст. 15 п. 15.2 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» № 2346-ІІІ від 05.04.2001, ч. 4 ст. 51 Закону «Про банки та банківську діяльність» від 7.12.2000 № 2121-ІІІ, документом визнається будь-який матеріальний носій, що містить інформацію, функціями якого є її збереження і передавання у часі та просторі, а засобами доступу до банківських рахунків (платіжним інструментом) є засоби певної форми на паперовому, електронному чи іншому виді носія інформації, використання якого ініціює переказ грошей з відповідного рахунку. Одним з видів доступу до банківських рахунків є спеціальні платіжні засоби (платіжні картки тощо).

Проаналізувавши вищенаведені норми законів суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що платіжна картка є різновидом офіційних документів і відповідно предметом злочину, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК, а тому кваліфікували за вказаним кримінальним законом дії особи, яка, діючи з прямим умислом, залишила собі знайдену банківську карту на ім’я потерпілої, тим самим привласнивши офіційний документ.

Як зазначив ККС, такі висновки судів попередніх інстанцій в частині кваліфікації дій засудженої за ч. 1 ст. 357 КК узгоджуються з практикою Верховного Суду.

Автор: Наталя Мамченко

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.