Бывший военнослужащий обратился в суд с иском, в котором просил признать противоправным действия ТЦК относительно непредоставления отсрочки от мобилизации как такового, на содержании которого находятся трое детей, и обязать ТЦК повторно рассмотреть заявление.
Так, мужчина был уволен со службы в ВСУ в мае 2023 года на основании ст. 23 Закона о мобилизации, а именно, в связи с пребыванием на иждивении военнослужащего трех и более детей в возрасте до 18 лет.
В военный билет мужчины внесена запись о том, что он не подлежит призыву на военную службу во время мобилизации на этом основании.
Согласно удостоверению, выданному управлением труда и социальной защиты населения 17.05.2019 года, он является многодетным отцом. Согласно справке сельсовета, дети проживают вместе с ним и находятся на его содержании.
25 мая 2023 истец взят на учет в ТЦК.
Впрочем, 12 мая 2024 года во время остановки на въезде в г. Измаил при проверке данных истца в системе Оберег, истец получил замечания от работника ТЦК, что в соответствии с системой Оберег у истца нет отсрочки от мобилизации. На предоставленные документы об основаниях и предоставленной отсрочке работник ТЦК обратил внимание истца на необходимость обращения в ТЦК с целью обязать последнего внести необходимые изменения и данные в систему Оберег.
Во исполнение замечания работника ТЦК мужчина направил в ТЦК заявление 15 мая 2024 г. о внесении соответствующих данных об отсрочке в систему «Оберег», с добавленными документами, подтверждающими наличие отсрочки. Заявление было отправлено заказным письмом с описанием и получено ТЦК 28.05.2024.
После этого 1 июня истец получил телефонный звонок с вызовом в ТЦК для обновления учетных данных и написания заявления установленного образца о предоставлении отсрочки, хотя отсрочка уже была предоставлена ТЦК, о чем свидетельствует запись с печатями и подписью в военном билете истца.
Письмом ТЦК от 19 июня 2024 года истцу сообщено, что согласно представленных им документов, он не имеет право на отсрочку, так как не предоставил свидетельств о рождении детей (трех и более) с указанием его отцовства.
Що вирішив суд
Одеський окружний адміністративний суд 14 жовтня 2024 року виніс рішення по цій справі №420/25955/24. Суд дійшов висновку, що ТЦК як суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого належить вирішення питання щодо надання відстрочки, після отримання від чоловіка заяви та документів, повинен був розглянути зазначене питання.
Натомість, за наслідком розгляду заяви позивача відповідне рішення про надання відстрочки чи про відмову у її наданні прийнято не було. Лист від 29.06.2024 не є рішенням суб`єкта владних повноважень, який породжує певні юридичні наслідки.
Отже, відсутність належним чином оформленого рішення про надання відстрочки від призову або мотивованої відмови у наданні відстрочки свідчить про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень.
Водночас, суд звертає увагу, що Законом від 11 квітня 2024 року № 3633-IX про посилення мобілізації, який набрав чинності 18 травня 2024 року, внесено зміни, зокрема, у статтю 23 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Так, відповідно до п. 3 ч. 1 статті 23 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (в чинній редакції) не підлягають призову військовозобов`язані чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.
Одночасно суд враховує, що з 18 травня 2024 року змінено порядок отримання відстрочки від військової служби, оскільки внесені зміни до статті 23 Закону №3543-XII. Також із вказаної дати набрав чинності Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560, який визначає алгоритм отримання військовозобов`язаними особами відстрочки.
Відповідно до пунктів 56-57 Порядку №560 для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки при районних (міських) ТЦК (відокремлених відділах) утворюються комісії.
Згідно з пункту 58 Порядку №560 за наявності підстав для одержання відстрочки військовозобов`язані (крім заброньованих) особисто подають на ім`я голови комісії ТЦК або його відділу заяву.
Відстрочка може оформлятися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов`язаний має право на відстрочку з підстав, визначених статтею 23 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (п. 59 Порядку №560).
Відповідно до пункту 60 Порядку №560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Комісія зобов`язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
Отже, на дату вирішення справи судом відповідача наділено повноваженнями розглядати питання про надання відстрочки.
При цьому, відповідач за потреби надсилає запити до відповідних державних органів або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів для перевірки наявності підстав надання відстрочки.
Суд зауважує, що відповідач при визначенні наявності умов для надання позивачу відстрочки повинен встановити обґрунтованість підстав для такого, що вирішується у кожному випадку з урахуванням усіх необхідних умов.
З огляду на те, що у даному випадку відповідач належним чином не розглянув заяву позивача про надання відстрочки та не прийняв будь-яке рішення, яке б породжувало для позивача юридичні наслідки, суд дійшов висновку про покладення на відповідача обов`язку повторно розглянути заяву позивача від 15.05.2024 року та прийняти рішення про надання або відмову у наданні відстрочки.
Суд вказав, що аналогічна правова позиція з цих спірних питань була викладена як П`ятим апеляційним адміністративним судом, зокрема, у постанові від 23.01.2024 у справі №420/10067/23, так і Сьомим апеляційним адміністративним судом у постанові 15.01.2024 у справі №120/4459/23.
Стосовно вимог про надання відстрочки на підставі пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», суд зазначає наступне.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивач є багатодітним батьком та має на утриманні трьох дітей віком до 18 років, що підтверджується посвідченням серії від 17.05.2019 року.
Також, факт перебування дітей на утриманні позивача підтверджується довідкою Василівської сільської ради від 25.06.2024 року, довідкою Василівської сільської ради Болградського району Одеської області від 25.06.2024 року та актом обстеження матеріально-побутових умов сім`ї.
Окрім того, суд вважає за необхідне наголосити на тому, що питання щодо перебування на утриманні трьох дітей віком до 18 років вже вирішувалося керівництвом прикордонного загону Державної прикордонної служби України під час вирішення питання про звільнення позивача з військової служби, про що свідчить наказ від 10.05.2023 року та запис начальника у військовому квитку позивача, про те, що той не підлягає призову на військову службу під час мобілізації на підставі ст. 23 ч. 1 абзац 4 Закону «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку».
Вказаний запис завірений печатками та підписом уповноваженої особи. Нечинним не визнавався, а тому має враховуватися відповідачем під час повторного розгляду заяви позивача від 15.05.2024 року.
З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправною відмови ТЦК, оформленої листом від 29.06.2024 року у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та зобов`язати ТЦК повторно розглянути заяву і прийняти рішення про надання відстрочки на підставі пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», в редакції чинній на момент звернення до відповідача із заявою, з урахуванням висновків суду, викладених в судовому рішенні.
Суд вважає, що саме такий спосіб захисту порушеного права позивача є належним та достатнім в даному випадку.
В той же час, слід зауважити, що рішення суду містить певні суперечності. З одного боку, суд вказав, що ТЦК юридично не ухвалило жодного рішення – тобто, не відмовляло позивачу. З іншого боку, суд зазначив у резолютивній частині рішення, що визнає протиправною саме «відмову» ТЦК.
Автор: Наталья Мамченко
Подписывайтесь на наш Тelegram-канал t.me/sudua и на Google Новости SUD.UA, а также на наш VIBER, страницу в Facebook и в Instagram, чтобы быть в курсе самых важных событий.