Навколо рішення Великої Палати Верховного Суду від 13 червня 2024 року у справі у справі №9901/198/20 стосовно суб’єкта, який має ставити крапку у питанні оцінювання судді на відповідність займаній посаді та ухвалювати остаточне рішення, у соцмережах розгорілася справжня дискусія. Колишній координатор Громадської ради доброчесності навіть закликав реформувати Велику Палату, хоча зовсім нещодавно виступав категорично проти такої ідеї, та «оновити» Верховний Суд (діюча ж координатор ГРД пішла ще далі і взагалі пропонує терміново розпочати реформу Верховного Суду). Що ж сталося?
Як відомо, в Україні дефіцит суддівських кадрів. Деякі судді роками не здійснюють правосуддя, хоча отримують суддівську винагороду з бюджету. Численні процедури реформування судової гілки влади за ініціативою міжнародних партнерів та зміни у законодавстві, фактично поставили їх у таке становище. Тобто, вони бажають здійснювати правосуддя – але не можуть, бо мають пройти «переатестацію», а її проведення спочатку затягувалося через інші процедури, потім, в 2019 році розпустили склад органу, який мав її провести – Вищу кваліфкомісію суддів України, але навіть після призначення нового складу ВККС почалися дискусії, як проводити процедури в світлі того, що за цей час змінилося законодавство.
Кваліфікаційне оцінювання для суддів існує двох типів. Перший – коли суддя бажає зайняти вакансію в суді, наприклад, перейти з першої інстанції до апеляції або стати суддею Верховного Суду чи ВАКС. Другий – коли до цього вже працюючий на певній посаді суддя має підтвердити свою здатність здійснювати правосуддя на цій же посаді.
Другу процедуру для більшого розуміння ми надалі називатимемо «переатестацією». Переатестація була запроваджена в процесі судової реформи 2015-2016 років. Також тоді, нагадаємо, змінами до Конституції був ліквідований інститут «першого» призначення Президентом судді на «іспитовий» строк у 5 років і подальшого, після спливу 5-річного терміну, обрання судді довічно Верховною Радою. Як судді-«п’ятирічки», так і судді, які колись були обрані парламентом безстроково, мали пройти процедуру, на зразок певної «люстраційної» перевірки.
Частина з них успішно пройшла через колегію ВККС. Стосовно частини суддів-«п’ятирічок» Вища рада правосуддя внесла відповідні подання Президенту.
Приписами п. 20 Прикінцевих та перехідних положень Закону «Про судоустрій і статус суддів» не було передбачено будь-якого перегляду, підтвердження чи підтримки зазначеного рішення ВККС у пленарному у складі. Тобто, для того, аби ці судді знов почали здійснювати свою роботу – здійснювати правосуддя, достатньо було успішно пройти колегію ВККС.
Втім, на думку ГРД, якщо стосовно судді має місце висновок ГРД, то самого рішення колегії ВККС недостатньо, і потрібно також подолання висновку ГРД у пленарному складі.
Отже, частина суддів, які вже мали б працювати і розглядати справи – знов опинилися у «підвішеному» стані, бо у різних суб’єктів розійшлися думки, чи треба їм проходити додаткову процедуру. При цьому висновок ГРД – це не «вирок» судді, а лише рекомендація.
Буквально історія судді може виглядати так. Почав працювати – зупинив роботу на 5-6 років, бо йде «переатестація». Успішно пройшов колегію ВККС – але знов маєш зупинитися, бо є висновок ГРД – а потім знов повернутися до здійснення правосуддя, якщо пленарний склад ВККС вирішить, що «все ок» і висновок ГРД необґрунтований.
Між цими процесами можуть минути не місяці, а роки. При цьому такий суддя буде отримувати винагороду, але правосуддя здійснювати не буде. Паралельно у судах скаржаться, що через брак кадрів відбувається тяганина з розглядом справ громадян і бізнесу.
Що вирішила Велика Палата Верховного Суду
Отже, як зазначила ВП ВС, за обставинами справи, що розглядалася, колегія ВККС ухвалила рішення про відповідність позивача займаній посаді, водночас зазначивши, що воно набирає чинності в разі, якщо буде підтримане у пленарному складі Комісії, оскільки щодо позивача був наявний негативний висновок Громадської ради доброчесності.
Проблема правозастосування у цій справі полягала в тому, що приписами згаданого п. 20 розд. ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не було передбачено будь-якого перегляду, підтвердження чи підтримки зазначеного рішення ВККС у пленарному у складі.
Водночас ст. 88 цього ж Закону та підпунктом 4.10.8 п. 4.10 Регламенту ВККС України врегульовано порядок ухвалення ВККС рішення в межах іншої процедури оцінювання, а саме кваліфікаційного оцінювання, яке проводиться з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді (наприклад, під час конкурсу до Верховного Суду, вищих спеціалізованих судів тощо). За наявності висновку ГРД під час проведення такого оцінювання остаточне рішення про підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді ВККС може ухвалити лише в разі, якщо таке рішення підтримане не менше ніж 11 її членами.
Колегія ВККС, ухвалюючи рішення щодо відповідності займаній посаді, помилково ототожнила дві відмінні за своєю природою і правовим регулюванням процедури оцінювання судді та застосувала до процедури оцінювання позивача на відповідність займаній посаді наслідки за результатами проведення з ним співбесіди, передбачені для процедури кваліфікаційного оцінювання з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя.
Велика Палата ВС звернула увагу на те, що лише через 7 років після внесення змін до Конституції в частині правосуддя Законом від 9 грудня 2023 року № 3511-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар’єри», який набрав чинності 30 грудня 2023 року, було змінено процедуру оцінювання судді на відповідність займаній посаді, передбачену п. 20 розд. ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення».
Таким чином, згідно з висновком Суду, до набрання чинності Законом №3511-ІХ оцінювання судді на відповідність займаній посаді та ухвалення остаточного рішення із цього питання належало до виключних повноважень колегії ВККС. Вирішення зазначеного питання ВККС у пленарному складі суперечить п. 20 розд. ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів», приписи якого мають імперативний характер і не підлягають розширеному тлумаченню.
Водночас, якщо після 30 грудня 2023 року колегія ВККС ухвалила рішення про відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на 5 років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом «Про судоустрій і статус суддів», то, за наявності щодо такого судді негативного висновку ГРД, саме пленарний склад Комісії за правилами, передбаченими ст. 88 Закону «Про судоустрій і статус суддів», ухвалює рішення про відповідність або невідповідність судді займаній посаді.
Окрім того, Велика Палата ВС звернула увагу, що Законом «Про судоустрій і статус суддів» не передбачено право ВККС приймати рішення про залишення без розгляду інформації або висновку, які були надані ГРД, як і не передбачено право не досліджувати відповідні документи.
В межах процедури оцінювання судді на відповідність займаній посаді, з урахуванням мети і завдань його проведення, обов’язком (повноваженням) ВККС є з’ясування й оцінка всіх аспектів життя і діяльності такого судді не лише професійного характеру, але й морально-етичного.
В такому разі рішення від імені ВККС мало ухвалюватись колегією ВККС.
«Таким чином, зазначене свідчить про необґрунтованість опублікованих на деяких медіаресурсах висновків щодо змісту та ймовірних наслідків судового рішення, ухваленого Великою Палатою ВС», - підсумував у FB 4 липня один з суддів Великої Палати, який брав участь в ухваленні рішення у справі № 9901/198/20.
Що сказали науковці
Слід зауважити, що це рішення ВП ВС не з’явилося «нізвідки». Крім того, воно стосується лише певного періоду часу до 30 грудня 2023 року та вузького кола суддів. Наразі законодавство вже змінилося – набрали чинності зміни до пункту 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення, внесені Законом №3511-ІХ.
Минулого року «Судово-юридична газета» публікувала низку висновків науковців, відповідно до яких участь ВККС України у її пленарному складі у проведенні оцінювання відповідності судді займаній посаді є неможливою. Так, у своєму висновку КНУ імені Тараса Шевченка зауважує, що слід розділяти ці дві процедури.
«Кваліфікаційне оцінювання є самостійною процедурою у випадку його проведення для підтвердження відповідності судді займаній посаді, а також складовою конкурсу на зайняття вакантної посади судді.
«…Законодавчо передбачено та проводяться різні за правовим режимом процедури кваліфікаційного оцінювання суддів. У судовій практиці, а саме в рішеннях Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду, розмежування означених процедур кваліфікаційного оцінювання здійснюється за допомогою їх ідентифікації як загальної та спеціальної процедури», - зазначає КНУ.
У відповіді Львівського національного університету імені Івана Франка йдеться про те, що участь ВККС України у її пленарному складі у проведенні оцінювання відповідності судді займаній посаді є неможливою та суперечить положенням чинного законодавства.
Ідентичного наукового висновку стосовно того, що участь ВККС у пленарному складі у проведенні оцінювання відповідності судді займаній посаді не можна вважати правомірною дійшов Донецький національний університет імені Василя Стуса, Національний університет «Одеська юридична академія», Науково-дослідний інститут приватного права і підприємництва імені Академіка Ф. Г. Бурчака Національної академії правових наук України, Запорізький національний університет, Академія адвокатури України тощо.
Крім того, за даними «Судово-юридичної газети», свої висновки стосовно даного питання також надали члени Науково-консультативної ради при Верховному Суді Віктор Смородинський, Олександр Константий і Василь Настюк. Нижче наводимо їх повністю.
Автор: Наталя Мамченко
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.