Решение Большой Палаты Верховного Суда о том, кто должен ставить точку в переаттестации судей, привело к разговорам о реформе БП ВС – действительно ли произошла катастрофа

Вокруг решения Большой Палаты Верховного Суда от 13 июня 2024 года по делу №9901/198/20 в отношении субъекта, который должен ставить точку в вопросе оценивания судьи на соответствие занимаемой должности и принимать окончательное решение, в соцсетях разгорелась настоящая дискуссия. Бывший координатор Общественного совета добропорядочности даже призвал реформировать Большую Палату, хотя совсем недавно выступал категорически против такой идеи, и «обновить» Верховный Суд (действующая координатор ГРД пошла еще дальше и вообще предлагает срочно начать реформу Верховного Суда). Что же произошло?

Как известно, в Украине дефицит судейских кадров. Некоторые судьи годами не осуществляют правосудие, хотя получают судейское вознаграждение из бюджета. Многочисленные процедуры реформирования судебной ветви власти по инициативе международных партнеров и изменения в законодательстве фактически поставили их в такое положение. То есть, они желают осуществлять правосудие – но не могут, потому что должны пройти «переаттестацию», а ее проведение сначала затягивалось из-за других процедур, затем, в 2019 году распустили состав органа, который должен был ее провести – Высшую квалифкомиссию судей Украины, но даже после назначения нового состава ВККС начались дискуссии, как проводить процедуры в свете того, что за это время изменилось законодательство.

Квалификационное оценивание для судей существует двух типов. Первый – когда судья желает занять вакансию в суде, например, перейти из первой инстанции в апелляцию или стать судьей Верховного Суда или ВАКС. Второй – когда до этого уже работающий в определенной должности судья должен подтвердить свою способность осуществлять правосудие в этой же должности.

Вторую процедуру для большего понимания мы будем в дальнейшем называть «переаттестацией». Переаттестация была введена в процессе судебной реформы 2015-2016 годов. Также тогда, напомним, изменениями в Конституцию был ликвидирован институт «первого» назначения Президентом судьи на «испытательный» срок в 5 лет и последующего после истечения 5-летнего срока избрания судьи пожизненно Верховной Радой. Как судьи-«пятилетки», так и судьи, когда-то избранные парламентом бессрочно, должны были пройти процедуру, вроде определенной «люстрационной» проверки.

Часть из них успешно прошла через коллегию ВККС. Относительно части судей-«пятилеток» Высший совет правосудия внес соответствующие представления Президенту.

Предписаниями п. 20 Заключительных и переходных положений Закона «О судоустройстве и статусе судей» не было предусмотрено какого-либо пересмотра, подтверждения или поддержки указанного решения ВККС в пленарном составе. То есть, для того, чтобы эти судьи снова начали осуществлять свою работу – осуществлять правосудие, достаточно было успешно пройти коллегию ВККС. 

Впрочем, по мнению ГРД, если в отношении судьи имеет место заключение ГРД, то самого решения коллегии ВККС недостаточно, и требуется также преодоление заключения ГРД в пленарном составе.

Итак, часть судей, которые уже должны были работать и рассматривать дела – снова оказались в «подвешенном» состоянии, потому что у разных субъектов разошлись мнения, нужно ли им проходить дополнительную процедуру. При этом вывод ГРД – это не приговор судьи, а только рекомендация.

Буквально история судьи может выглядеть следующим образом. Начал работать – остановил работу на 5-6 лет, потому что идет «переаттестация». Успешно прошел коллегию ВККС – но снова должен остановиться, потому что есть вывод ГРД – а потом снова вернуться к осуществлению правосудия, если пленарный состав ВККС решит, что «все ок» и вывод ГРД необоснован.

Между этими процессами могут пройти не месяцы, а годы. При этом такой судья будет получать вознаграждение, но правосудие не будет осуществлять. Параллельно в судах жалуются, что за неимением кадров происходит волокита с рассмотрением дел граждан и бизнеса.

Що вирішила Велика Палата Верховного Суду 

Отже, як зазначила ВП ВС, за обставинами справи, що розглядалася, колегія ВККС ухвалила рішення про відповідність позивача займаній посаді, водночас зазначивши, що воно набирає чинності в разі, якщо буде підтримане у пленарному складі Комісії, оскільки щодо позивача був наявний негативний висновок Громадської ради доброчесності.

Проблема правозастосування у цій справі полягала в тому, що приписами згаданого п. 20 розд. ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не було передбачено будь-якого перегляду, підтвердження чи підтримки зазначеного рішення ВККС у пленарному у складі.

Водночас ст. 88 цього ж Закону та підпунктом 4.10.8 п. 4.10 Регламенту ВККС України врегульовано порядок ухвалення ВККС рішення в межах іншої процедури оцінювання, а саме кваліфікаційного оцінювання, яке проводиться з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді (наприклад, під час конкурсу до Верховного Суду, вищих спеціалізованих судів тощо). За наявності висновку ГРД під час проведення такого оцінювання остаточне рішення про підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді ВККС може ухвалити лише в разі, якщо таке рішення підтримане не менше ніж 11 її членами.

Колегія ВККС, ухвалюючи рішення щодо відповідності займаній посаді, помилково ототожнила дві відмінні за своєю природою і правовим регулюванням процедури оцінювання судді та застосувала до процедури оцінювання позивача на відповідність займаній посаді наслідки за результатами проведення з ним співбесіди, передбачені для процедури кваліфікаційного оцінювання з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя.

Велика Палата ВС звернула увагу на те, що лише через 7 років після внесення змін до Конституції в частині правосуддя Законом від 9 грудня 2023 року № 3511-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар’єри», який набрав чинності 30 грудня 2023 року, було змінено процедуру оцінювання судді на відповідність займаній посаді, передбачену п. 20 розд. ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення».

Таким чином, згідно з висновком Суду, до набрання чинності Законом №3511-ІХ оцінювання судді на відповідність займаній посаді та ухвалення остаточного рішення із цього питання належало до виключних повноважень колегії ВККС. Вирішення зазначеного питання ВККС у пленарному складі суперечить п. 20 розд. ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів», приписи якого мають імперативний характер і не підлягають розширеному тлумаченню.

Водночас, якщо після 30 грудня 2023 року колегія ВККС ухвалила рішення про відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на 5 років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом «Про судоустрій і статус суддів», то, за наявності щодо такого судді негативного висновку ГРД, саме пленарний склад Комісії за правилами, передбаченими ст. 88 Закону «Про судоустрій і статус суддів», ухвалює рішення про відповідність або невідповідність судді займаній посаді.

Окрім того, Велика Палата ВС звернула увагу, що Законом «Про судоустрій і статус суддів» не передбачено право ВККС приймати рішення про залишення без розгляду інформації або висновку, які були надані ГРД, як і не передбачено право не досліджувати відповідні документи.

В межах процедури оцінювання судді на відповідність займаній посаді, з урахуванням мети і завдань його проведення, обов’язком (повноваженням) ВККС є з’ясування й оцінка всіх аспектів життя і діяльності такого судді не лише професійного характеру, але й морально-етичного.

В такому разі рішення від імені ВККС мало ухвалюватись колегією ВККС.

«Таким чином, зазначене свідчить про необґрунтованість опублікованих на деяких медіаресурсах висновків щодо змісту та ймовірних наслідків судового рішення, ухваленого Великою Палатою ВС», - підсумував у FB 4 липня один з суддів Великої Палати, який брав участь в ухваленні рішення у справі № 9901/198/20.

Що сказали науковці

Слід зауважити, що це рішення ВП ВС не з’явилося «нізвідки». Крім того, воно стосується лише певного періоду часу до 30 грудня 2023 року та вузького кола суддів. Наразі законодавство вже змінилося – набрали чинності зміни до пункту 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення, внесені Законом №3511-ІХ.

Минулого року «Судово-юридична газета» публікувала низку висновків науковців, відповідно до яких участь ВККС України у її пленарному складі у проведенні оцінювання відповідності судді займаній посаді є неможливою. Так, у своєму висновку КНУ імені Тараса Шевченка зауважує, що слід розділяти ці дві процедури.

«Кваліфікаційне оцінювання є самостійною процедурою у випадку його проведення для підтвердження відповідності судді займаній посаді, а також складовою конкурсу на зайняття вакантної посади судді.

«…Законодавчо передбачено та проводяться різні за правовим режимом процедури кваліфікаційного оцінювання суддів. У судовій практиці, а саме в рішеннях Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду, розмежування означених процедур кваліфікаційного оцінювання здійснюється за допомогою їх ідентифікації як загальної та спеціальної процедури», - зазначає КНУ.

У відповіді Львівського національного університету імені Івана Франка йдеться про те, що участь ВККС України у її пленарному складі у проведенні оцінювання відповідності судді займаній посаді є неможливою та суперечить положенням чинного законодавства.

Ідентичного наукового висновку стосовно того, що участь ВККС у пленарному складі у проведенні оцінювання відповідності судді займаній посаді не можна вважати правомірною дійшов Донецький національний університет імені Василя Стуса, Національний університет «Одеська юридична академія», Науково-дослідний інститут приватного права і підприємництва імені Академіка Ф. Г. Бурчака Національної академії правових наук України, Запорізький національний університет, Академія адвокатури України тощо.

Крім того, за даними «Судово-юридичної газети», свої висновки стосовно даного питання також надали члени Науково-консультативної ради при Верховному Суді Віктор Смородинський,  Олександр Константий і Василь Настюк. Нижче наводимо їх повністю.

Автор: Наталя Мамченко 

Подписывайтесь на наш Тelegram-канал t.me/sudua и на Google Новости SUD.UA, а также на наш VIBER, страницу в Facebook и в Instagram, чтобы быть в курсе самых важных событий.