Верховний Суд вказав на відсутність потреби та процесуальних механізмів відступу від позиції ВС, яка втратила актуальність через зміну законодавства

До Верховного Суду надійшла касаційна скарга Командування Сухопутних військ Збройних Сил України (відповідач) на постанову суду апеляційної інстанції у справі за позовом особи до Командування СВ ЗСУ про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії.

Звертаючись з касаційною скаргою, Командування СВ ЗСУ як на підставу касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції вказувало на необхідність відступу від правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 3 березня 2021 року у справі №805/3923/18-а.

Вирішуючи питання про можливість відкриття касаційного провадження у справі, Суд установив, що розгляд справи у суді першої інстанції відбувався за правилами спрощеного позовного провадження, з огляду на що дійшов висновку, що для касаційного перегляду судових рішень мають існувати виключні підстави, визначені пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Суд встановив, що спір у цій справі стосується порядку здійснення розрахунку вислуги років на пенсію військовослужбовцю відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб» від 17 липня 1992 року №393.

Разом з тим, Суд звернув увагу, що після прийняття Кабінетом Міністрів України постанови від 16 лютого 2022 року №119 (набрала чинності 19 лютого 2002 року), якою внесено зміни до Постанови №393, позиція Верховного Суду у справі № 805/3923/18-а, яка головним чином ґрунтувалася на положеннях зазначеного Порядку у попередній редакції, з 19 лютого 2022 року втратила актуальність, що підтверджується, зокрема, позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 31 серпня 2023 року у справі № 200/4951/22.

Верховний Суд зауважив, що в цій справі позивач набув право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону № 2262-XII ще 9 вересня 2021 року, тобто до прийняття Постанови № 119, якою внесено зміни до Постанови № 393, а тому релевантною до спірних правовідносин, учасником яких є позивач, є висновок, викладений Верховним Судом у справі № 805/3923/18-а.

Суду вказав, що у справі, що розглядається, немає потреби та процесуальних механізмів у відступі від позиції Верховного Суду, яка втратила актуальність у зв`язку зі зміною законодавства та, відповідно, зміною судової практики у спірних правовідносинах.

Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статті 6 Закону України "Про адміністративну процедуру" та статті 242 КАС України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.

Аналізом змісту касаційної скарги Суд також з`ясував, що скаржник не навів інших виключних підстав касаційного оскарження відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України для справ незначної складності та які розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Вказане, за висновком Суду, також виключає можливість прийняття касаційної скарги до провадження.

Відмовляючи у відкритті касаційного провадження, Верховний Суд вказав, що позиція (правовий висновок) Верховного Суду, діючи разом з відповідною нормою права, є обов`язковою для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності таку норму, лише протягом часу її чинності та виникнення у цей період відповідних суспільно-управлінських відносин; відступ від позиції (правового висновку) Верховного Суду після зміни норми права, на якій така позиція ґрунтується, за загальним правилом, не допускається.

Ухвала Верховного Суду від 19 березня 2024 року у справі №240/28007/21 (адміністративне провадження № К/990/7785/24).

Автор: Наталя Мамченко

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.