Верховный Суд указал на отсутствие потребности и процессуальных механизмов отступления от позиции ВС, утратившей актуальность из-за изменения законодательства

В Верховный Суд поступила кассационная жалоба Командования Сухопутных войск Вооруженных сил Украины (ответчик) на постановление суда апелляционной инстанции в деле по иску лица к Командованию СВ ВСУ о признании противоправной бездействия, обязательства совершить определенные действия.

Обращаясь с кассационной жалобой, Командование СВ ВСУ как основание кассационного обжалования постановления суда апелляционной инстанции указывало на необходимость отступления от правового заключения Верховного Суда, изложенного в постановлении от 3 марта 2021 года по делу №805/3923/18-а.

Вирішуючи питання про можливість відкриття касаційного провадження у справі, Суд установив, що розгляд справи у суді першої інстанції відбувався за правилами спрощеного позовного провадження, з огляду на що дійшов висновку, що для касаційного перегляду судових рішень мають існувати виключні підстави, визначені пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Суд встановив, що спір у цій справі стосується порядку здійснення розрахунку вислуги років на пенсію військовослужбовцю відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб» від 17 липня 1992 року №393.

Разом з тим, Суд звернув увагу, що після прийняття Кабінетом Міністрів України постанови від 16 лютого 2022 року №119 (набрала чинності 19 лютого 2002 року), якою внесено зміни до Постанови №393, позиція Верховного Суду у справі № 805/3923/18-а, яка головним чином ґрунтувалася на положеннях зазначеного Порядку у попередній редакції, з 19 лютого 2022 року втратила актуальність, що підтверджується, зокрема, позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 31 серпня 2023 року у справі № 200/4951/22.

Верховний Суд зауважив, що в цій справі позивач набув право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону № 2262-XII ще 9 вересня 2021 року, тобто до прийняття Постанови № 119, якою внесено зміни до Постанови № 393, а тому релевантною до спірних правовідносин, учасником яких є позивач, є висновок, викладений Верховним Судом у справі № 805/3923/18-а.

Суду вказав, що у справі, що розглядається, немає потреби та процесуальних механізмів у відступі від позиції Верховного Суду, яка втратила актуальність у зв`язку зі зміною законодавства та, відповідно, зміною судової практики у спірних правовідносинах.

Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статті 6 Закону України "Про адміністративну процедуру" та статті 242 КАС України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.

Аналізом змісту касаційної скарги Суд також з`ясував, що скаржник не навів інших виключних підстав касаційного оскарження відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України для справ незначної складності та які розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Вказане, за висновком Суду, також виключає можливість прийняття касаційної скарги до провадження.

Відмовляючи у відкритті касаційного провадження, Верховний Суд вказав, що позиція (правовий висновок) Верховного Суду, діючи разом з відповідною нормою права, є обов`язковою для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності таку норму, лише протягом часу її чинності та виникнення у цей період відповідних суспільно-управлінських відносин; відступ від позиції (правового висновку) Верховного Суду після зміни норми права, на якій така позиція ґрунтується, за загальним правилом, не допускається.

Ухвала Верховного Суду від 19 березня 2024 року у справі №240/28007/21 (адміністративне провадження № К/990/7785/24).

Автор: Наталья Мамченко

Подписывайтесь на наш Тelegram-канал t.me/sudua и на Google Новости SUD.UA, а также на наш VIBER, страницу в Facebook и в Instagram, чтобы быть в курсе самых важных событий.