Помічник судді не погодилась зі звільненням після переводу судді в інший суд та спробувала стягнути з ДСА компенсацію: рішення суду

Третій апеляційний адміністративний суд у квітні розглянув справу Олени Л., яка працювала помічником судді, що була переведена в інший суд після окупації Мелітополя.

Як зазначено у матеріалах справи, Олена Л. з серпня 2021 року працювала на посаді помічника судді Мелітопольського міськрайонного суду Юлії Ковальової. Втім, після окупації Мелітополя у лютому-березні 2022 року, судді зазначеного місцевого суду були поступово переведені в інші суди, зокрема, в районні суди міста Запоріжжя.

Відтак, 31 жовтня 2022 року наказом ТУ ДСА у Запорізькій області Олена Л. була звільнена з посади помічника судді. Звільнення Олени Л. відбулось у зв’язку із «закінченням строку трудового договору».

З рішенням ТУ ДСА Олена Л. не погодилась та звернулась з позовом до Запорізького окружного адміністративного суду.

Судовий позов до Мелітопольського міськрайонного суду та ТУ ДСА Олена Л. мотивувала тим, що перед звільненням їй не було запропоновано працевлаштування в суді, до якого було переведено суддю, з якою вона працювала у 2021-2022 роках.

Також, Олена попросила суд скасувати наказ про її звільнення з посади, поновити на посаді помічника судді Мелітопольського міськрайонного суду, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з дати звільнення до дня поновлення на роботі та стягнути з ТУ ДСА моральну шкоду у розмірі 20 тис. гривень.

Втім, 25 січня 2023 року Запорізький окружний адмінсуд у задоволенні позову відмовив.

Суд вказав, що якщо безпосередній керівник Олени Л., тобто суддя, вибув зі штату Мелітопольського міськрайонного суду, то строк дії трудового договору позивачки закінчився. Відтак, звільнення Олени Л. з посади відбулося правомірно.

Стосовно аргументів про те, що позивачці не було запропоновано нове місце роботи, то суд вказав, що посада помічника судді, як працівника патронатної служби, має свої особливості. До того ж, для працевлаштування позивачки в іншому суді, потрібне не лише її бажання, а й подання судді, тобто згода відрядженого судді, якого у даному випадку не було.

Не погодившись з рішення суду першої інстанції, Олена Л. подала апеляційну скаргу.

Позивачка зазначила, що її було звільнено у період оголошеного наказом голови суду простою із збереженням середнього заробітку.

Крім цього позивачка попросила апеляційний суд звернути увагу на те, що судом першої інстанції не було надано оцінки аргументам про те, що її звільнення не було прогнозованим та передбачуваним, а відповідачем було прийнято рішення про звільнення у зв`язку із закінченням строку трудового договору, хоча жодним законом не передбачено, що трудовий договір визначений певним строком.

Дослідивши позиції сторін, суд апеляційної інстанції зазначив, що працівник патронатної служби перебуває на посаді на строк повноважень особи, працівником патронатної служби якої він є. Тобто, факт його трудових відносин оформлюється саме строковим трудовим договором і строк дії цього договору обмежується виконанням повноважень особою, працівником патронатної служби якої він є.

Відповідно до п. 4 Положення про помічника судді, помічник судді з питань підготовки та організаційного забезпечення судового процесу підзвітний лише відповідному судді. Суддя є його безпосереднім керівником.

Згідно п. 8 Положення помічник судді призначається на посаду на строк повноважень безпосереднього керівника та не довше ніж на період перебування безпосереднього керівника у штаті суду.

З наведених положень вбачається, що помічник судді призначається на посаду за строковим трудовим договором, який діє не довше ніж на період перебування безпосереднього керівника - судді у штаті суду.

Таким чином, сам факт вибуття безпосереднього керівника - судді зі штаті суду свідчить про закінчення строку трудового договору, який укладено з помічником судді.

Також суд апеляційної інстанції зазначив, що факт перебування суду в простої не може бути підставою для висновку про неправомірність звільнення позивачки з посади помічника судді, оскільки вказані обставини (простій та звільнення) є різними та не пов`язані між собою, оскільки виникають за різних для цього підстав. При цьому, чинне законодавство не містить застережень щодо неможливості звільнення працівника під час перебування установи в простої.

Крім того, суд зазначив, що для вирішення питання позивачки з працевлаштуванням була необхідна згода не тільки самої Олени Л., а й судді. 

Відтак, 13 квітня 2023 року Третій апеляційний адміністративний суд залишив апеляційну скаргу Олени Л. без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Автор: В'ячеслав Хрипун

Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.