Координаційний центр з надання правової допомоги повідомляє, що інколи життя настільки бентежне, що, подекуди, затьмарює сюжети найнеймовірніших індійських фільмів. Трапляються історії, як то кажуть, «навмисне і не вигадаєш». Наприклад, коли вже другий десяток років чоловік офіційно вважається померлим, видано навіть свідоцтво про смерть, але насправді – він живий.
Так, до Рівненського місцевого центру з надання БВПД звернулась пані Олена. Фахівцям центру жінка розповіла доволі непересічну історію… Вона потребувала правової допомоги, аби визнати свого сина живим.
Як розповіла мати «офіційно покійного», але в реальності абсолютного живого Івана, її син вже багато років тому поїхав у Росію на заробітки, де і лишився. З родиною та сім’єю, що проживає в Україні, обірвав усі контакти. Його (на цей час вже колишня) дружина через суд визначила чоловіка безвісти відсутнім, а потім – і померлим. Таке рішення у кінці 2007 року ухвалив Рівненський районний суд Рівненської області, а вже на початку 2008 року – відділом ДРАЦС Березнівського районного управління юстиції Рівненської області зроблено запис у Книзі реєстрації смертей про смерть та видано свідоцтво про смерть.
Декілька років тому Іван знайшовся, вийшов на зв’язок з матір’ю. Про те, що офіційно він вважається покійним, чоловік і не здогадувався. Проте, на цьому його перипетії не закінчились. Втративши усі свої документи, Іван зрештою опинився у Центрі тимчасового затримання іноземних громадян на території Російської Федерації в місті Красноярськ.
Коли постало питання про видворення Івана на територію України, то з’явилась потреба спершу довести через суд, що він живий.
Вивчивши усі обставини цієї історії та зібравши необхідні документи, фахівець Рівненського місцевого центру з надання БВПД склав позовну заяву до суду, в якій просив скасувати рішення суду про визнання особи померлою.
Розглянувши у судовому засіданні усі матеріали справи, поспілкувавшись в режимі відеоконференції з Іваном, який підтвердив, що живий, – суд ухвалив рішення скасувати рішення суду про визнання особи померлою.
Відповідно до положень ст.309 Цивільного процесуального кодексу України, у разі одержання заяви про появу фізичної особи, яку було оголошено померлою, або відомостей про місцеперебування цієї особи, суд за місцеперебуванням особи або суд, який ухвалив рішення про оголошення її померлою, призначає справу до слухання за участю цієї особи, заявника та інших заінтересованих осіб і скасовує своє рішення про оголошення її померлою. Заяву може бути подано особою, яку було визнано безвісно відсутньою або оголошено померлою, або іншою заінтересованою особою.
Статтею 46 Цивільного кодексу України встановлено, що фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю, або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, – протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру – протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
Частиною першою статті 48 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо фізична особа, яка була оголошена померлою, з`явилася або якщо одержано відомості про місце її перебування, суд за місцем перебування цієї особи або суд, що постановив рішення про оголошення її померлою, за заявою цієї особи або іншої заінтересованої особи скасовує рішення суду про оголошення фізичної особи померлою.
Також «Судово-юридична газета» писала, що українцям розказали, куди звертатись по допомогу у разі насильницького зникнення.
Додамо, Рада Європи проаналізувала законопроект щодо спрощення доступу до безоплатної правничої допомоги.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал та на Twitter, щоб бути в курсі найважливіших подій.