Комітет Верховної Ради з питань антикорупційної політики надав роз’яснення щодо окремих особливостей початку та обсягу декларування у зв’язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення ефективності інституційного механізму запобігання корупції».
Так, з метою забезпечення однакового застосування положень антикорупційного законодавства в частині вимог фінансового контролю, керуючись частиною третьою статті 21 Закону України «Про комітети Верховної Ради України» Комітет з питань антикорупційної політики роз’яснив особливості застосування норм частини 1 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення ефективності інституційного механізму запобігання корупції», які вводяться в дію з 1 січня 2020 року.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення ефективності інституційного механізму запобігання корупції» від 02.10.2019№ 140-IX (далі – Закон № 140-IX) внесено низку змін до Закону України «Про запобігання корупції», зокрема до його статей 46, 52 щодо змісту декларації та заходів фінансового контролю. Згідно з пунктом 1 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення Закону № 140-IX, цей Закон набрав чинності 18 жовтня 2019 року, крім змін до статей 46, 52 Закону України «Про запобігання корупції», які були введені в дію з 1 січня 2020 року.
Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи.
Вказана норма Конституції України неодноразово була предметом розгляду Конституційного Суду України, який наголошував на тому, що закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності відповідним законом або іншими нормативно-правовим актом.
Зокрема, у Рішенні від 13 березня 2012 року № 6-рн/2012 Конституційний Суд України щодо питання дії в часі вимог фінансового контролю зазначив, що до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Вирішуючи питання моменту виникнення обов’язку декларувати витрати суб’єктів декларування, Конституційний Суд України у згаданому вище рішенні вказав, що такий обов’язок виникає із моменту набрання чинності відповідної норми закону. Отже, суб’єкти декларування мають вносити до декларації відомості щодо видатків, а також будь-яких інших правочинів, вчинених виключно із моменту набрання чинності нормою закону, яка запроваджує обов’язок щодо декларування таких витрат.
Аналогічно, у Рішенні 13-рп/2002 від 2 липня 2002 року Конституційний суд України зазначив, що незворотність дії законів та інших нормативно-правових актів у часі полягає в тому, що дія законів та інших нормативно-правових актів поширюється на ті відносини, які виникли після набуття ними чинності і не поширюється на правовідносини, які виникли і закінчилися до набуття такої чинності.
Варто звернути увагу, що правовідносини, пов’язані з виконанням суб’єктами декларування покладених на них обов’язків щодо заповнення та подання декларації, не обмежуються лише поданням декларації. Ця дія безпосередньо є наслідком правовідносин, які виникли, тривали та/або вичерпали себе під час звітного періоду, за який подається декларація. Таким чином, нові вимоги щодо обсягу декларування, які набрали чинності після завершення періоду, за який відповідно до закону подається щорічна декларація, не можуть застосовуватися до правовідносин такого звітного періоду.
З огляду на викладене, нові законодавчі вимоги (за об’єктами декларування та порядком декларування) не застосовуються до декларування, що здійснюватиметься до 1 квітня 2020 року за 2019 рік.
Обов’язок подання декларацій за новим обсягом має поширюватись лише на ті декларації, звітний період для яких розпочався 01 січня 2020 року або пізніше, та на декларації осіб, які претендують на зайняття відповідної посади з 01 січня 2020 року.
Раніше «Судово-юридична газета» писала, що оприлюднено інфографіку щодо заповнення електронних декларацій за новими правилами.
Також у НАЗК роз’яснили нюанси щодо розрахунку терміну користування об’єктами декларування.