Верховний Суд пояснив різницю між майновим та немайновим позовом у земельних справах

Позовна вимога прокурора про зобов’язання повернути земельну ділянку у зв’язку з припиненням дії договору оренди має немайновий характер, оскільки є вимогою про виконання обов’язку в натурі (повернення належної орендодавцеві земельної ділянки), об’єктом вимоги є дія зобов’язаної сторони, що не піддається грошовій (вартісній) оцінці, а вирішення спору не вплине на склад майна сторін спору та не змінить власника майна. Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду при розгляді справи № 905/105/20.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

ОП КГС ВС розглянула справу за позовом прокурора в інтересах держави в особі міської ради до ТОВ про зобов’язання повернути земельну ділянку у зв’язку з припиненням дії договору оренди, укладеного між товариством та міськрадою.

Ухвалою Господарського суду Донецької області позовну заяву прокурора залишено без руху; зобов’язано прокурора усунути недоліки позовної заяви шляхом надання доказів доплати судового збору за подання позову та встановлено строк для усунення недоліків. Зазначена ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що позовні вимоги про повернення земельної ділянки є майновою вимогою.

Відповідно до підпункту 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 % ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Пунктом 2 частини першої статті 163 ГПК України передбачено, що ціна позову у позовах про визнання права власності на майно або його витребування визначається вартістю майна. Ухвалою Господарського суду Донецької області, залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду, повернуто прокурору позовну заяву та додані до неї документи на підставі частини четвертої статті 174 ГПК України.

Суд першої інстанції виходив з того, що прокурор не надав доказів доплати судового збору за звернення до господарського суду з позовом за ставкою, що передбачена для позовів майнового характеру.

Отже, у цій справі спірним є питання щодо визначення характеру заявлених прокурором позовних вимог про повернення земельної ділянки: майнові чи немайнові.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 162 ГПК України позовна заява повинна містити, зокрема, зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці.

За частиною першою статті 163 зазначеного Кодексу ціна позову визначається:

1) у позовах про стягнення грошових коштів ― сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку;

2) у позовах про визнання права власності на майно або його витребування ― вартістю майна;

3) у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, ― загальною сумою всіх вимог.

Майновий позов (позовна вимога майнового характеру) ― це вимога про захист права або інтересу, об’єктом якої є благо, що підлягає грошовій оцінці. Будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов’язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми його використання. До позовних заяв немайнового характеру належать вимоги, які не підлягають вартісній оцінці.

Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об’єктом якої є благо, що не піддається грошовій оцінці.

Обґрунтовуючи позицію щодо немайнового характеру позову, прокурор посилається на те, що предметом позову є вимога про повернення орендарем (товариством) земельної ділянки орендодавцю (міськраді), яка з комунальної власності не вибувала; право власності за згадану ділянку не оспорюється; спір не пов’язаний з підтвердженням права на земельну ділянку; позовні вимоги мають зобов’язальних характер, а безпосереднім наслідком задоволення позовних вимог не стане зміна складу майна сторін.

ОП КГС ВС погодилася з наведеними доводами прокурора щодо немайнового характеру позовної вимоги про повернення земельної ділянки, оскільки йдеться про правовідносини сторін, які врегульовані договором оренди, строк дії якого закінчився, а судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна визначається з урахуванням вартості спірного майна, лише у позадоговірних зобов’язаннях.

Ураховуючи викладене ОП КГС ВС дійшла висновку, що позовна вимога прокурора про зобов’язання повернути земельну ділянку має немайновий характер, оскільки є вимогою про виконання обов’язку в натурі (повернення належної орендодавцеві земельної ділянки), об’єктом вимоги є дія зобов’язаної сторони, що не піддається грошовій (вартісній) оцінці, а вирішення спору не вплине на склад майна сторін спору та не змінить власника майна.

Раніше ВС висловився щодо переоформлення права постійного користування земельною ділянкою.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.