Звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, яка перебуває у комунальній власності: постанова КГС ВС

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду розглянув справу щодо зобов`язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку та повернення її за належністю Бердянській міській раді у придатному для подальшого використання стані.

Обстави справи

У лютому 2019 року Бердянська міська рада звернулася до Господарського суду Запорізької області з позовом до Фізичної особи - підприємця Хрунової Марини Георгіївни в якому просила зобов`язати звільнити самовільно зайняту земельну ділянку комунальної власності загальною площею 0,00965 га, розташовану за адресою: Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Горького (біля житлового будинку №41/30), шляхом знесення металевої конструкції (навіс, альтанка), яка складається з 21 металевого стовпа та металевого каркасу (дах), за власний рахунок та повернути її за належністю Бердянській міській раді у придатному для подальшого використання стані.

Позовні вимоги обґрунтовані самовільним встановленням Відповідачем металевої конструкції на 21 металевому стовпі загальною довжиною 53,70 м на земельній ділянці, яка відноситься до земель комунальної власності.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 05.06.2019 у справі №908/394/19 позовні вимоги задоволені у повному обсязі. Зобов`язано Хрунову Марину Георгіївну звільнити самовільно зайняту земельну ділянку комунальної власності загальною площею 0,00965 га, розташовану за адресою: Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Горького (біля житлового будинку №41/30), шляхом знесення металевої конструкції (навіс, альтанка), яка складається з 21 металевого стовпа та металевого каркасу (дах), та повернути її за належністю Бердянській міській раді у придатному для подальшого використання стані. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Місцевий господарський суд виходив з того, що матеріали справи містять належні та допустимі докази протиправної поведінки відповідача щодо безпідставного, самовільного розміщення (улаштування) конструкції (навіс, альтанка), яка складається з 21 металевого стовпа та металевого каркасу (дах) на земельній ділянці, що належить до сфери управління позивача.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 22.10.2019 у справі №908/394/19 апеляційні скарги Фізичної особи-підприємця Хрунової Марини Георгіївни та Фізичної особи-підприємця Манько Євгенії Валеріївни задоволені та скасовано вищезазначене рішення місцевого господарського суду та прийнято нове, яким відмовлено у задоволенні позову.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позивач своїм листуванням з Фізичними особами-підприємцями Харченко О.О. та Манько Є.В. неодноразово підтвердив, що саме останні встановили металеву конструкцію на спірній земельній ділянці та саме від них вимагав звільнити земельну ділянку.

 Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

Колегія суддів наголошує, що за змістом статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки – будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Згідно з частиною другою статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав (частина 3 цієї статті).

Самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду (стаття 212 Земельного кодексу України).

Вирішуючи питання про наявність ознак самовільного зайняття земельної ділянки, необхідно враховувати, що сам лише факт користування земельною ділянкою за відсутності документів, які посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. У вирішенні таких спорів необхідно встановити наявність у особи в силу закону права на отримання земельної ділянки у власність чи у користування. Отже, самовільне зайняття земельної ділянки є відмінним від користування земельною ділянкою за відсутності належним чином оформлених документів на неї.

Подібна правова позиція сформована у постанові Верховного Суду від 04.04.2019 у справі № 910/2655/18.

Таким чином, вирішуючи зазначену справу суд апеляційної інстанції не звернув увагу на правові підстави використання спірної земельної ділянки у відповідача та інших осіб, не надав оцінки правових підстав її використання з урахуванням вимог земельного законодавства та їх чинності на час вирішення спору.

Відповідно до частин першої та другої статті 116 цього Кодексу громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Правовою підставою набуття права власності та права користування на землю згідно зі статтями 116, 118 Земельного кодексу України є рішення органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Крім того, відповідно до статті 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Колегія суддів також звертає увагу на те, що як суд першої інстанції при прийнятті рішення про задоволення позову, так і суд апеляційної інстанції при відмові в позові, надавали оцінку постанові адміністративної комісії при виконавчому комітеті Бердянської міської ради №0/1 від 27.02.2019 про притягнення відповідача до адміністративної відповідальності.
Суд першої інстанції визнав цей документ належним доказом у підтвердження факту розташування відповідачем металевої конструкції без дозвільних документів на загальноміській території, у свою чергу апеляційний господарський суд при його оцінці дійшов протилежного висновку.

При цьому суд апеляційної інстанції, формально пославшись на відсутність преюдиційного характеру такого рішення відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, не був позбавлений можливості оцінити цей доказ разом з іншими матеріалами справи з урахуванням предмету та підстав позову, а також доводів сторін.

Крім того, суд апеляційної інстанції посилаючись на договір про спільну діяльність від 01.07.2016 (укладений між Манько Є.В. та Харченко О.О.) базував свої висновки на тому, що з 2016 року по 2018 рік саме Фізичні особи-підприємці Харченко О.О. та Манько Є.В., а не відповідач, по частинам встановили металеву конструкцію ї є її власниками та користувачами.

Разом з цим, договір про спільну діяльність від 01.07.2016 про наявність якого зазначено у постанові Центрального апеляційного господарського суду від 22.10.2019 у матеріалах справи відсутній, що у свою чергу свідчить про передчасність висновку апеляційної інстанції хто саме є власником та користувачем металевої конструкції, та, відповідно, чи має місце порушення прав Бердянської міської ради, які підлягають захисту в судовому порядку за умови відсутності належних та допустимих доказів у справі.

Додатково Суд зазначає, що за приписами частини першої статті 79 Земельного кодексу України, земельна ділянка – це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Під місцем розташування розуміють певне розташування об'єкта у просторі. Для земельної ділянки таке місце розташування визначається за її координатами (точніше за координатами вершин багатокутника, який утворює земельну ділянку) в прив'язці до існуючої геодезичної межі.

Місце розташування земельної ділянки визначається при її формуванні.

Проте, переглядаючи справу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції не був позбавлений можливості з'ясувати питання стосовно фактичних меж самовільно зайнятої земельної ділянки з її індивідуалізованими координатами, місцем розташуванням та розміром, співпадінням зі земельними ділянками, що перебувають у власності або користуванні інших осіб, що унеможливлює висновок про наявність або відсутність самовільного зайняття спірної земельної ділянки або її частини.

В такий спосіб, суд не перевірив законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції по суті заявлених вимог, не дослідив чи мали місце обставини, на які посилаються сторони у справі та які були встановлені судом першої інстанції та якими доказами вони підтверджуються, чи є такі докази належними та допустимими.

Суд постановив

Касаційну скаргу Бердянської міської ради задовольнити частково.

Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.10.2019 у справі №908/394/19 скасувати, справу направити на новий розгляд до Центрального апеляційного господарського суду.

Постанова КГС ВС від 14.05.2020 № 908/394/19 доступна за посиланням.

Раніше «Судово-юридична газета» повідомляла, як діяти, якщо орган влади видав акт, який порушує право особи щодо оренди землі. 

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.