Справа щодо лікарських засобів: КГС ВС прийняв рішення щодо положень АМКУ

У справі №910/870/18 ТОВ «Санофі-Авентіс Україна» звернулося до господарського суду з позовом до Антимонопольного комітету України (АМК) про визнання недійсними пунктів рішення АМК «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» в частинах, які стосуються позивача.

Господарський суд міста Києва рішенням від 25 жовтня 2018 року, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 6 лютого 2019 року, позов задовольнив повністю.

Судові акти попередніх інстанцій мотивовано тим, що АМК в належний спосіб не встановив і не довів, що умови угоди купівлі-продажу від 25 березня 2019 року № 2009/07САУ/02 та умови угоди купівлі-продажу від 25 березня 2009 року №2009/10САУ/02 (з відповідними змінами і доповненнями, які були чинні у 2011 році) передбачають такі механізми ціноутворення, що стимулюють обмеження конкуренції на ринку лікарських засобів (ЛЗ) з боку більш дешевих замінників, а також забезпечують можливість підвищення цін на ЛЗ під час їх реалізації через процедури державних закупівель.

Залишаючи без змін судові рішення, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду виходила з такого.

У спірному рішенні АМК дійшов висновку, що угоди купівлі-продажу від 25 березня 2009 року №2009/07САУ/02 та від 25 березня 2009 року №2009/10САУ/02 мають спільні умови, а саме: вони передбачають наявність обмежень щодо експорту дистриб'юторами ЛЗ.

Суди попередніх інстанцій встановили, що договірні умови СП ТОВ «Оптіма-Фарм, Лтд», ТОВ «БаДМ» і ТОВ «Санофі-Авентіс Україна» не містили будь-яких заборон або вказівок чи рекомендацій щодо правовідносин вказаних дистриб'юторів з іншими виробниками (в тому числі і виробниками більш дешевих замінників, що конкурують з товаром виробництва ЛЗ). Отже, досягнення відповідних рівнів закупівлі товару не було обов'язковим для цих дистриб'юторів і жодних штрафних санкцій за невиконання умов щодо знижки угодами купівлі-продажу від 25 березня 2009 року №2009/07САУ/02 та від 25 березня 2009 року №2009/10САУ/02 передбачено не було, з чого вбачається, що конкурентна поведінка СП ТОВ «Оптіма-Фарм, Лтд» і ТОВ «БаДМ» не була обмежена угодою з ТОВ «Санофі-Авентіс Україна» і була для них абсолютно невизначеною; стимули у вигляді знижок для закупівлі більшого обсягу товарів не могли самі собою обмежувати можливість конкурувати, оскільки є проконкурентним способом здобуття переваг власними силами у змаганні як на рівні виробництва, так і на рівні оптової дистрибуції; АМК не дослідив умови специфіки продажу ЛЗ через процедури державних закупівель, що визначає відмінності у формуванні ціни порівняно з реалізацією до приватних аптек.

Отже, встановивши неповне з'ясування АМК обставин, які мають значення для справи, та недоведення ним обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими, порушення АМК норм матеріального права на підставі відповідних положень ст. 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції», суди попередніх інстанцій дійшли висновку про наявність підстав для визнання недійсними оспорюваних положень рішення АМК, тобто для задоволення позовних вимог.

З повним текстом постанови Верховного Суду від 30 травня 2019 року у справі №910/870/18 можна ознайомитися за посиланням.

Нагадаємо, раніше «Судово-юридична газета» вже писала, як переселенцю стягнути моральну шкоду, завдану збройною агресією.