Верховний Суд постановою від 20.02.2018 р. у справі №826/6670/17 про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків, скасовано рішення судів попередніх інстанцій, якими було задоволено подання податкової.
Зокрема, податковою з метою проведення фактичної перевірки був здійснено вихід за адресою платника. Однак, відповідач до проведення перевірки не допустив, від ознайомлення з наказом та направленням на проведення перевірки відмовився. У зв’язку із не допуском до проведення перевірки позивачем був складений акт та направлено подання до суду про застосування арешту майна позивача.
Суди попередніх інстанцій задовольнили подання податкової.
Хоча, ВС підтримав правову позицію судів попередніх інстанцій, що норми ПК не містять вимогу зазначати час та місце складання актів, оскільки вони складаються за місцем перевірки, адреса проведення якої вказана у направленні та наказі про призначення перевірки. Та погодився, про очевидність підстав для застосування адміністративного арешту майна платника податків.
Разом з тим, колегія суддів зазначила, що позивачем своїм рішенням застосовано до відповідача умовний адміністративний арешт майна платника. В той час, позивач у поданні просив підтвердити обґрунтованість адміністративного арешту майна відповідача, без визначення його виду.
З врахуванням цього, ВС дійшов висновку, що повний та умовний адміністративні арешти мають різні правові наслідки, та без зазначення виду адміністративного арешту майна платника податків, про підтвердження обґрунтованості якого просить податковий орган, судове рішення втрачає елемент правової визначеності, як для сторін спору так і для необмеженого кола осіб. Відсутність зазначення виду адміністративного арешту майна платника стало підставою для скасування рішень судів попередніх інстанцій.
Нагадаємо, раніше Верховний Суд роз'яснив, чи залежить застосування штрафу за несвоєчасну сплату податкового боргувід способу та порядку його погашення.