Большая Палата ВС снова отменила решение КАС ВС по делу Ларисы Гольник, которая оспаривает решение Этического совета

Ранее «Судебно-юридическая газета» писала, что Большая Палата Верховного Суда 17 ноября 2022 г. рассмотрела апелляционную жалобу на определение Кассационного административного суда Верховного Суда по делу №990/124/22 об обжаловании кандидатом в Высший совет правосудия, судьей Ларисой Гольник решения Этического совета относительно ее несоответствия критериям к члену ВСП.

Тогда БП ВС отменила определение Кассационного административного суда Верховного Суда от 19 сентября 2022 года, которым он передал дело на рассмотрение в Полтавский окружной административный суд, и направила его в КАС ВС для продолжения рассмотрения.

Впрочем, в конце концов, это дело снова попало в Большую Палату, но по другим основаниям – по возвращении его в КАС ВС, он указал, что Лариса Гольник пропустила срок обращения в суд.

Так, БП ВС постановлением от 23 марта 2023 года апелляционную жалобу уже самой Ларисы Гольник удовлетворила частично, постановление КАС ВС от 14 декабря 2022 отменило и дело снова направило в КАС ВС для продолжения рассмотрения.

Как отметила Большая Палата, КАС ВС не учел уже озвученную ранее Большой Палатой позицию. А именно то, что, как ранее писала «Судебно-юридическая газета», в постановлении №990/120/22 от 10 ноября 2022 года Большая Палата Верховного Суда высказала позицию, что ни одному суду не подсудны дела по обжалованию решений Этического совета по признанию добропорядочными или недобропорядочными кандидатов в Высший совет правосудия, потому что Этический совет в таких правоотношениях не является субъектом властных полномочий, который может быть ответчиком.

Отметим, что в КАС ВС оба раза это дело рассматривали судьи в коллегии Мирославы Билак, Михаила Смоковича и др.

Історія справи

Отже, 18 серпня 2022 року Лариса Гольник звернулася до Касаційного адміністративного суду Верховного Суду з позовом, у якому просила скасувати рішення Етичної ради від 23 червня 2022 року №15 про її невідповідність як кандидата на посаду члена Вищої ради правосуддя критеріям професійної етики та доброчесності і зобов`язати відповідача переглянути це рішення.

У позові зазначила, що про зміст оскаржуваного рішення вона дізналася 25 червня 2022 року – після його розміщення на офіційному вебпорталі судової влади на окремій вкладці сторінки Етичної ради. Після цього 28 червня 2022 року звернулася до Етичної ради з письмовим проханням переглянути це рішення, де навела доводи щодо того, чому вважає його безпідставним, помилковим і таким, що суперечить нормам законодавства та Регламенту ЕР.

Однак розгляду її звернення Етичною радою з ухваленням рішення шляхом голосування в ході засідання з веденням протоколу засідання та технічною фіксацією не відбулося. Натомість позивачка 4 серпня 2022 року отримала одноосібну відповідь з відмовою, підписану головою Етичної ради 27 липня 2022 року.

У зв`язку з наведеним позивачка вважає, що, оскільки вона оскаржила рішення до самої Етичної ради, тобто скористалася можливістю досудового врегулювання спору, то з огляду на вимоги частини четвертої статті 122 КАСУ вона не пропустила встановлений цією нормою 6-місячний строк звернення до суду із цим позовом.

Водночас позивачка на випадок незгоди суду з таким твердженням просила поновити встановлений ч. 5 статті 122 КАС місячний строк звернення до суду у її справі щодо прийняття на публічну службу, визнавши поважними причини його пропуску з огляду на описані вище обставини.

КАС ВС ухвалою від 31 серпня 2022 року визнав неповажними причини пропуску місячного строку звернення до суду, позовну заяву залишив без руху з установленням 10-денного строку з дати вручення копії цієї ухвали, протягом якого позивачка мала подати до суду заяву про поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом, в якій вказати інші підстави для поновлення строку звернення та надати докази поважності причин його пропуску.

Суд дійшов висновку, що позивачка, подаючи 18 серпня 2022 року позов про скасування рішення Ради від 23 червня 2022 року, пропустила місячний строк. При цьому виходив з того, що в тексті позовної заяви указала на те, що про зміст оскаржуваного рішення дізналася 25 червня 2022 року, що дає підстави вважати, що саме з цієї дати вона дізналася про порушення своїх прав.

У відповідь на аргумент позивачки про те, що строк звернення до суду не пропущений у зв`язку з тим, що вона скористалась «досудовим порядком вирішення спору», суд зазначив, що такий порядок оскарження рішення Етичної ради не визначено, а строк звернення до суду не може застосовуватися до спірних правовідносин.

6 та 8 вересня 2022 року Лариса Гольник направила суду заяви про поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом, 1 грудня 2022 року - додаткові обґрунтування до них.

Обґрунтовуючи поважність причин пропуску місячного строку звернення до суду, позивачка зазначила, що 25 червня 2022 року на сайті Етичної ради був розміщений файл «er_Goln_15.pdf», що містив рішення Етичної ради від 23 червня 2022 року № 15. Проте пункт 8 частини двадцятої статті 9-1 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» вказує, що Етична рада ухвалює та оприлюднює на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя обґрунтований висновок щодо відповідності кожного кандидата на посаду члена Вищої ради правосуддя критеріям професійної етики та доброчесності, а пункт 9 тієї ж частини статті 9-1 Закону говорить, що Етична рада надсилає органу, що обирає (призначає) члена Вищої ради правосуддя, висновок щодо кожного кандидата.

Позивачка звертала увагу на те, що не може судити наскільки оприлюднений на сайті Етичної ради файл «er_Goln_15.pdf» є ідентичним висновку стосовно неї, який мав бути надісланий Етичною радою до Верховної Ради.

До того ж згаданий файл не є скан-копією паперового документа, він хоч і містить на першому аркуші вгорі реквізити бланку Етичної ради (із зображенням Державного герба України, написами «Етична рада» та зазначенням українською та англійською мовами поштової та електронної адрес та номерів телефонів), проте не має нумерації сторінок, не скріплений ані електронними, ані «живими» підписами членів Етичної ради, відтисками печатки, штампу чи штрих-кодом. Наприкінці тексту файлу зазначено лише те, що його одноосібно підписав голова Етичної ради Кишакевич Л. Ю .

Також позивачка повідомила про те, що 5 серпня 2022 року направила до відповідача запит на інформацію, в якому просила надати офіційно завірені копії всіх матеріалів, які стосуються оцінювання її як кандидата у члени Вищої ради правосуддя.

Проте станом на день надіслання позову до суду (18 серпня 2022 року), як і на час подання заяв про поновлення строку обґрунтований висновок щодо відповідності позивачки як кандидата на посаду члена Вищої ради правосуддя критеріям професійної етики та доброчесності чи рішення Етичної ради від 23 червня 2022 року № 15, якщо це тотожні документи, позивачка не отримала.

Також звернула увагу на те, що за подібних обставин суд у справі 990/99/22 за позовом колишнього члена ВРП Віктора Грищука до Етичної ради задовольнив заяву позивача про поновлення строку звернення до суду, обґрунтовану тим, що оскаржуване ним рішення Етичної ради від 7 травня 2022 року №6 на його адресу не направлялось і його копію він отримав лише після запиту адвоката на адресу Вищої ради правосуддя.

Ухвалою від 14 грудня 2022 року КАС ВС визнав неповажними причини пропуску Ларисою Гольник строку звернення до суду, позовну заяву повернув на підставі частини другої статті 123 КАС.

Вона подала до Великої Палати Верховного Суду апеляційну скаргу.

Позиція ВП ВС

Велика Палата Верховного Суду вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду - скасуванню з таких міркувань.

Частиною п`ятою статті 122 КАС для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлено місячний строк.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Проте таке право не є абсолютним. ЄСПЛ у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг.

КАС визначає справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів (стаття 19 цього Кодексу). Частиною першою статті 171 КАС передбачені питання, які з`ясовує суддя після одержання позовної заяви.

До них віднесено, зокрема, те, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства (пункт 4 частини першої статті 171 КАС), а також чи позов подано у строк, установлений законом та чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними (пункт 5 частини першої статті 171 КАС).

Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі (частина друга статті 171 КАС).

Таким чином, процесуальний закон встановлює певний порядок дій суду після отримання позовної заяви.

Водночас подання позову з пропуском строку та подання позову, який не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, передбачають різні правові наслідки, а саме:  

- залишення без руху позовної заяви та її повернення - у разі визнання судом неповажними вказаних заявником підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду (частини перша, друга статті 123КАС), при цьому заявник не позбавлений права знову звернутися до суду;

- відмова судом у відкритті провадження в адміністративній справі - у разі подання позову, який не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, що також є передумовою для відмови в подальшому у відкритті провадження при повторному зверненні особи з таким же позовом (пункт 1 частини першої, частина п`ята статті 170КАС).

Приписи пункту 1 частини першої статті 170 КАС є імперативними та зобов`язують суд, у разі якщо особою подано позов, який не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі.

Наявність передбаченої частинами першою та другою статті 123 КАС підстави для залишення позову без руху чи його повернення, а саме недотримання процесуального строку та відсутність підстав для його поновлення, не виключає відмову у відкритті провадження за таким позовом саме з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 170КАС.

Такий підхід обумовлений тим, що право на подання позову до адміністративного суду обмежене визначеною у процесуальному законі юрисдикцією адміністративних судів, недотримання правил цієї юрисдикції зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.

Порушення перед судом питання щодо передбачених статтею 123 КАС наслідків пропуску строку звернення до суду з позовом, який не підпадає під його юрисдикцію, однаково виключає можливість відкриття апеляційного провадження за таким позовом, навіть за умови наведення заявником поважних причин його пропуску.

Отже, першочерговому вирішенню адміністративним судом після одержання позову підлягає саме питання, чи підлягає цей позов розгляду за правилами адміністративного судочинства, а відтак - чи є підстава для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, передбачена пунктом 1 частини першої статті 170КАС.

У цій справі Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду повернув позов на підставі статті 123 КАС у зв`язку з пропуском процесуального строку, не з`ясовуючи відповідно до пункту 4 частини першої статті 171 КАС питання, чи підлягає цей позов розгляду в порядку адміністративного судочинства.

При цьому суд указав на те, що першочергово вирішуються питання поважності пропуску строку звернення до суду та поновлення пропущеного процесуального строку, і лише у випадку його поновлення суд надає оцінку процесуальній дії, щодо вчинення якої пропущено процесуальний строк.

Однак з огляду на наведене вище Велика Палата Верховного Суду вважає, що такий висновок суду не ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права. Оскаржувана ухвала постановлена внаслідок незастосування вимог пункту 4 частини першої статті 171 КАС.

У справі, що розглядається, позивачка оскаржує рішення Етичної ради про невідповідність її як кандидата на посаду члена Вищої ради правосуддя критеріям професійної етики та доброчесності та у зв`язку із цим просить суд його скасувати та зобов`язати відповідача переглянути його.

Слід зауважити, що за висновками Великої Палати Верховний Суд є судом першої інстанції для розгляду питань щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органу, який має повноваження оцінювати членів Вищої ради правосуддя. Цим органом є Етична рада як стосовно власне такого оцінювання, так і стосовно сприяння органам, що обирають (призначають) членів ВРП, у встановленні відповідності кандидата на посаду члена ВРП критеріям професійної етики та доброчесності.

Проте, як виснувала Велика Палата, це не означає, що всі спори з Етичною радою належать до предметної юрисдикції адміністративного суду (постанови від 10 листопада 2022 року та 23 лютого 2023 року у справах № 990/120/22, 640/20919/22 відповідно).

При цьому саме КАС ВС є судом першої інстанції для вирішення питання про відкриття чи відмову у відкритті провадження у цій справі, оскільки саме цей суд розглядає спори щодо рішень, дій чи бездіяльності Етичної ради.

Оскільки висновок суду про наявність підстав для повернення позову зроблений з порушенням вимог статті 171 КАС, оскаржувана ухвала суду відповідно до пункту 4 частини першої статті 320 КАС підлягає скасуванню, а справа - направленню до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду для продовження розгляду.

Автор: Наталья Мамченко

Подписывайтесь на наш Тelegram-канал t.me/sudua, на Twitter, а также на нашу страницу в Facebook и в Instagram, чтобы быть в курсе самых важных событий.