Инна Отрош: кто на самом деле стоит за требованиями ЕС по судебной реформе

Инна Отрош,

кандидат юридических наук, обличитель профессиональных активистов

Як відомо, 30 жовтня 2024 року Європейська Комісія презентувала Звіт у межах Пакета розширення Європейського Союзу 2024 року, який містить, зокрема, інформацію про стан судової реформи в Україні та рекомендації щодо подальших дій, необхідних для вступу України до ЄС.

У розділі 23 Звіту ЄК «Правосуддя та фундаментальні права», зокрема, зазначено, що «у листопаді 2023 року ВККС відновила кваліфікаційне оцінювання (перевірка) діючих суддів із залученням ГРД. Близько 2500 суддів пройшли цю процедуру, тоді як понад 1700 суддів ще повинні. З листопада 2023 по серпень 2024 р. ВККС оцінила 125 суддів та рекомендувала до звільнення 28, у тому числі 2, які відмовились від проходження оцінювання. ВРП звільнила 4 суддів. Верховний Суд у червні 2024 року виніс рішення, яке відхиляється від попередньої практики та може ПІДІРВАТИ процедури кваліфікаційного оцінювання за участю ГРД до грудня 2023 року».

Нагадаємо, що мова йде про постанову Великої Палати Верховного Суду від 13.06.2024 у справі № 9901/198/20 (справа судді В. Усатого), в якій Суд виклав висновок щодо застосування норм права: незаконності проведення оцінювання відповідності займаній посаді суддів пленарним складом ВККС, - вказавши, що суб’єктом оцінювання могла бути виключно колегія ВККС у період до 30 грудня 2023 року (дня, коли набрали чинності зміни до пункту 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII, внесені Законом № 3511-ІХ).

Також, у звіті ЄК зазначено: «Щоб підвищити підзвітність судової влади та довіру суспільства до неї, Україні слід прийняти законодавство про перегляд системи декларацій доброчесності суддів. Оновлена система повинна включати для суддів вищих судів тимчасову, але значущу, процедуру перевірки, яка залучає незалежних експертів. Корупційні ризики у Верховному Суді все ще мають бути усунуті, зокрема, шляхом використання покращених декларацій доброчесності та їх перевірки ВККС, а також перевірки декларацій про майно та моніторинг способу життя НАЗК та покращення відбору суддів Верховного Суду на основі нової законодавчої бази та єдиних критеріїв оцінки доброчесності суддів, затверджених ВРП».

Які ж могли бути джерела інформації у Європейської Комісії щодо вказаних обставин та на підставі чого надані вказані рекомендації?

Статистичні дані щодо кваліфікаційного оцінювання суддів та роботи ВККС та ВРП можна отримати, звичайно, від відповідних органів.

Однак, чому раптом у Звіті ЄК з’являється інформація щодо рішення Верховного Суду від червня 2024 року, яке «відхиляється від попередньої практики та може ПІДІРВАТИ процедури кваліфікаційного оцінювання за участю ГРД до грудня 2023 року»?

Віднайти джерело такої інформації з аналогічним описом рішення було нескладно.

09.09.2024 коаліція громадських організацій — Лабораторія законодавчих ініціатив, Transparency International Ukraine, Центр прав людини ZMINA, Адвокат майбутнього та Асоціація правників України — опублікувала Тіньовий звіт (Shadow Report) до розділу 23 «Правосуддя та фундаментальні права» Звіту Європейської комісії щодо України у 2023 році.

Тіньові звіти – це альтернативні звіти, які, за звичай, готують неурядові організації для презентації начебто позиції громадянського суспільства.

Як вказано на сайті, моніторинг, аналіз та підготовка Тіньового звіту проводилися в лютому–серпні 2024 року та він підготовлений за фінансової підтримки Європейського Союзу у межах Проєкту ЄС «Право-Justice».

Так у Тіньовому звіті, зокрема, зазначено, що «окремої уваги потребує рішення ВС, ухвалене щодо процедури кваліфікаційного оцінювання суддів. Ним ВС змінив свою попередню майже семирічну практику… Таке рішення ставить під сумнів процедуру оцінювання 180 суддів місцевих та апеляційних судів, щодо яких ГРД ухвалені висновки про невідповідність критеріям доброчесності та професійної етики».

«Великі знавці», які склали тіньовий звіт, далі називають вказане рішення ВС «новою самостійною проблемою, яка вносить хаос в наявну протягом років процедуру та нівелює попередні досягнення судової реформи», а також надають рекомендацію щодо необхідності «у межах широкої дискусії між ВККС, ВРП, ВС і ГРД врегулювати питання щодо впливу рішення ВС на процедури кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді».

Мова йде про те саме рішення Великої Палати Верховного Суду від 13.06.2024 у справі № 9901/198/20 (справа судді В. Усатого).

Чи можуть собі уявити судді та громадяни ЄС, що рішення Суду найвищої інстанції можна назвати «проблемою, яка вносить хаос» та що «необхідна дискусія з суддями такого найвищого суду», щоб вирішити що робити з таким рішенням»???

Для кожного громадянина та суб’єкту владних повноважень є зрозумілою необхідність поваги до рішення суду (тим паче Верховного) та неухильне його виконання! Про які дискусії може йти мова?

Крім того, ці ж самі ГО у тіньовому звіті надають рекомендації щодо перевірки доброчесності суддів ВС у 2024–2025 роках через низку інструментів: повну перевірку НАЗК декларацій, поданих суддями ВС у 2021– 2023 роках; уточнення повноважень ВККС щодо перевірки декларацій доброчесності та родинних зв’язків суддів для того, щоб надати ВККС можливість здійснення такого моніторингу декларацій суддів на постійній основі.

Але такий тіньовий звіт був не один…

11.10.2024 на сайті Фундації DEJURE, яку очолює одіозний М. Жернаков, з’явився ще один тіньовий звіт «Верховенство права, правосуддя та основоположні права в Україні: 2024».

Цей звіт підготувала ще одна невипадкова «коаліція» грантових ГО, до якої входить: Фундація DEJURE, Центр протидії корупції, Автомайдан, Антикорупційний центр «Межа», Міжнародний центр української перемоги, Інститут масової інформації, Медійна ініціатива за права людини. Звіт підготовлено за фінансової підтримки USAID та UK International Development в рамках ініціативи «Сприяння доброчесності у публічному секторі (Pro-Integrity).

Підтвердження впливу вказаних ГО на затвердження ЄК Звіту за 2024 рік можна знайти у звіті про діяльність Фундації DEJURE за 2024 рік, в якому ГО вказує, що у 2024 році Фундація DEJURE підготувала альтернативний звіт щодо виконання Україною зобов’язань на шляху до Євросоюзу. «Цей звіт ми поширили серед міжнародних партнерів, зокрема Єврокомісії і членів ЄС, рекомендації яких тепер більшою мірою відображають ключові пріоритети реформи правосуддя і суголосні нашим стратегічним цілям».

У вказаному звіті про діяльність за 2024 рік Фундація DEJURE також сміливо вказує, що саме результатом роботи їх експертів стало закріплення зобовʼязання України у Звіті Єврокомісії та Ukraine Facility Plan щодо зниження корупційних ризиків у Верховному Суді шляхом ефективної перевірки декларацій доброчесності цих суддів. 

На що слід звернути увагу у Тіньовому звіті від Фундації DEJURE та їх «партнерів»?

Грантові ГО формулюють «проблему», яка потребує вирішення, а саме зазначають про: корупційний скандал з колишнім головою ВС В. Князєвим; обрання новим головою ВС «судді з сумнівною доброчесністю» С. Кравченка; обрання Верховним Судом у грудні 2023 та січні 2024 року трьох недоброчесних суддів до Великої Палати зокрема «для того, щоб зривати кваліфікаційне оцінювання».

У зв’язку з чим грантові ГО пропонують «оновлення ВС» шляхом:

• ретельної перевірки декларацій доброчесності чинних суддів Верховного Суду;
• запровадження нової процедури добору на 40 вакантних посад суддів за активною участю громадськості та міжнародних експертів, таких як Громадська рада міжнародних експертів або комісія, створена за аналогічною моделлю.

Грантові ГО не соромляться вказувати у Тіньовому звіті, що Верховний Суд дедалі активніше протидіє важливим реформам, оскільки він уже ухвалив два рішення, які зривають процес кваліфікаційного оцінювання:

• ігнорування негативного висновку ГРД щодо судді, кваліфікаційне оцінювання якого було розпочато попереднім складом ВККС. Це ставить під загрозу процес кваліфікаційного оцінювання приблизно 180 недоброчесних суддів з майже 1 700 суддів, які очікують на оцінювання;
• скасування рішення ВРП Великою Палатою Верховного Суду. Це створило прецедент, який дозволяє Верховному Суду заглиблюватись у суть та мотивацію рішень ВРП та ВККС і змінювати їхні рішення.

Під вказаним першим рішенням ВС грантові ГО мають на увазі те саме рішення Великої Палати Верховного Суду від 13.06.2024 у справі № 9901/198/20 (справа судді В. Усатого).

І як висновок вказані ГО зазначають, що саме у зв’язку з такими рішеннями ВС, які ставлять під загрозу зусилля судової реформи, та з метою недопущення подібних рішень у майбутньому і має бути оновлений та реформований ВС.

Важко не погодитись, що корупційний скандал з колишнім головою ВС має свої негативні наслідки в контексті репутаційних втрат такого суду. Однак, вчинення корупційного правопорушення певним суддею не може бути підставою для реформування суду та перевірки всіх суддів цього суду.

Водночас, вказані ГО, які готували тіньові звіти та які були взяті до уваги Європейською Комісією при затвердженні Звіту за 2024, використовують кейс Князєва як привід для перевірок та наступного реформування ВС.

Крім того, асоціація грантових ГО на чолі з Фундацією DEJURE відкритим текстом заявляє, що їй не подобається новий голова ВС.

Зокрема, 25.05.2023 на сайті Фундації DEJURE була викладена публікація під назвою: “Чорний день в історії суду” триває: Головою ВС обрали Станіслава Кравченка», в якій вказано, що обрання С. Кравченка головою ВС свідчить про «потребу в новій і справжній реформі Верховного Суду».

Чи можна уявити, щоб у будь-якій державі ЄС громадські організації дозволяли собі втручатися у вибори голови Верховного Суду? Чи можна уявити, щоб особи сумнівної репутації за грантові кошти намагались відкрито чинити вплив на роботу суддів, в тому числі Верховного Суду? Чи може вибір суддів ВС в межах суддівського самоврядування та визначення організації роботи суду бути підставою для закликів незрозумілих осіб до проведення реформи суду у незалежній державі з демократичними цінностями?

Чи не ці самі ГО галасують, що вони борються за незалежність судової влади????

Чи це таке розуміння незалежності?

Але давайте повернемось до найцікавішого питання з рішенням Великої Палати Верховного Суду від 13.06.2024 у справі № 9901/198/20 (справа судді В. Усатого), яке стало одним з формальних приводів для проведення перевірки суддів ВС та реформування останнього.

Як ми вже встигли помітити, до Звіту ЄК за 2024 рік вказане рішення потрапило невипадково. Проаналізовані 2 тіньові звіти таких же тіньових ГО містять дослівний опис рішення ВС (як і у Звіті ЄК) щодо «відхилення від попередньої практики» та можливості такого рішення «підірвати/зірвати процедури кваліфікаційного оцінювання за участю ГРД до грудня 2023 року».

Про що ж рішення ВП ВС у справі судді В. Усатого? Чи дійсно воно може «підірвати процедури кваліфікаційного оцінювання за участю ГРД»?

ВП ВС у справі № 9901/198/20 чітко виклала правову позицію, що до набрання чинності Законом № 3511-ІХ (до 30.12.2023) оцінювання судді на відповідність займаній посаді та ухвалення остаточного рішення із цього питання належало до виключних повноважень колегії ВККС. Оцінку обставинам, викладеним у висновку ГРД, надає колегія ВККС, яка ухвалює остаточне рішення про відповідність чи невідповідність такого судді займаній посаді.

ВП ВС жодним чином не нівелювала необхідність проходження суддями оцінювання на відповідність займаній посаді, так само суд не поставив під сумнів наявність повноважень у ГРД щодо участі у відповідній процедурі оцінювання суддів та необхідність врахування висновків ГРД колегією ВККС.

ВП ВС виключно констатувала незаконність пленарного розгляду у вказаній процедурі оцінювання.

Дійсно, до цього рішення ВП ВС існувала інша судова практика, яка мала місце виключно у зв’язку з розглядом позовів, підставою яких було подання висновків ГРД за межами строків, визначених Регламентом ВККС. Однак, у таких справах Суд жодного разу не аналізував та не надавав мотивованих висновків щодо суб’єкту проведення «загального» оцінювання суддів. Як наслідок, склалась практика хибного правозастосування щодо проведення пленарних засідань ВККС.

Судді іноді роблять помилки, однак своєчасне виправлення такої помилки і спрямоване на гарантування принципу верховенства права та дотримання гарантій незалежності суддів (стосовно цієї категорії справ). Яскравим прикладом виправлення такої помилки правозастосування і є постанова ВП ВС у справі судді В. Усатого.

Водночас, такий хід речей не сподобався одіозним представникам «громадськості» – членам ГРД та пов’язаних з ними ГО (зокрема, ЦПК, Фундації DEJURE), які висловили відверту критику рішення ВП ВС та прямі заклики щодо необхідності ігнорування цього рішення членами ВККС і ВРП та необхідності реформувати ВС/провести оцінювання суддів ВС.

Наведемо приклади, якими висловами користувались одіозні маніпулятори суспільною думкою, вдаючись до відвертої критики рішення найвищого суду у системі судів загальної юрисдикції:

- Заява ГРД: «ГРД звернулася до ВККС із проханням надати список суддів Верховного Суду, щодо яких ухвалене рішення про відповідність займаній посаді, та розпочати оцінювання тих, хто такого рішення не має»;

- Фундація DEJURE: «громадські організації неодноразово звертали увагу на необхідність реформування Верховного Суду. Щобільше, це один з пріоритетів руху України в ЄС, а також реформ на 2024 рік від послів країн Великої сімки»);

- Олена Щербан, заступниця виконавчого директора Центру протидії корупції: «Центр протидії корупції (ЦПК) підготував власний аналіз рішення. Ось наші найголовніші висновки. По-перше, це рішення – черговий доказ, що Україна має терміново почати очищення Верховного Суду… По-друге, немає жодних сумнівів, що це рішення Велика Палата ВС прийняла саме в інтересах недоброчесних суддів, підігравши судовій мафії».

З вказаних публічних заяв можна зробити такі висновки:

• Так звані представники громадськості відверто критикують рішення ВП ВС та закликають ВККС та ВРП його не виконувати;
• Так звані представники громадськості закликають провести оцінювання суддів ВС та реформувати ВС, що відверто виглядає як помста за прийняте рішення;
• Так звані представники громадськості чинять прямий тиск на членів ВККС та ВРП, закликаючи їх не виконувати рішення Суду, маніпулюючи при цьому необхідністю виконання міжнародних зобов’язань.

Однак, чому це рішення ВП ВС викликало бурхливий спротив членів ГРД та пов’язаних громадських організацій?

Відповідь проста.

Як відомо, члени ГРД у межах процедури оцінювання відповідності посаді складають негативні висновки щодо невідповідності суддів критеріям доброчесності та професійної етики. У деяких випадках, такі висновки не складаються або в наступному скасовуються самою ж ГРД. У стороннього спостерігача це часто викликає обґрунтовані сумніви щодо можливих корупційних підстав таких дій членів ГРД.

Крім того, наразі ВККС не обмежує ГРД у кількості висновків, які подаються ГРД щодо одного і того ж судді.

Члени ГРД працюють начебто на громадських засадах, однак вони одночасно є членами ГО, які отримують величезні гранти на «розвиток громадянського суспільства та розбудову незалежної судової системи».

Відповідно ці особи фінансуються такими організаціями, а тому намагаються імітувати максимально бурхливу діяльність задля отримання наступних грантів.

Слід відзначити зв’язок ГО, які складали тіньові звіти, з Громадською радою доброчесності, яка приймає участь у процедурі оцінювання суддів. Так, зокрема, до складу ГРД (третій склад) входили/входять 3 члени з ГО “Фундація DEJURE”, 3 члени з ГО «Медійна ініціатива за права людини» (3 члени ГРД); 1 член з "Трансперансі Інтернешнл Україна", 2 члени з ГО "Асоціація правників України".

Сумніви щодо якості та достовірності аналізу у тіньовому звіті, та пов’язаності між собою ГО, які складали такий звіт, були викладені, зокрема, у публікації.

Чому мовчить Верховний Суд та Вища рада правосуддя?

Зважаючи на хронологічну послідовність появи вказаних тіньових висновків ГО та Звіту ЄК за 2024 рік, та їх зміст, можна однозначно виснувати, що ЄК сутнісно відтворює стан справ та рекомендації, які викладені у тіньових звітах ГО. Мабуть, це – логічно, з огляду на фінансування європейськими інституціями вказаних ГО та відповідно сподівання європейських інституцій на добросовісне виконання роботи грантовими організаціями.

Однак, виникає питання, чому жодна із уповноважених державних інституцій (Верховний Суд, Вища рада правосуддя тощо) не надала до ЄК свої пропозиції, заперечення щодо тіньових звітів, свого бачення проблем та їх вирішення?

Чому до ЄК не було надано жодного альтернативного бачення стану судової реформи самими суддями та органами, які покликані забезпечувати незалежність судової влади?

Де реакція ВС? Чому мовчить голова ВС, коли у тіньових звітах його називають  «суддею з сумнівною доброчесністю» та зазначають про обрання до Великої Палати трьох недоброчесних суддів зокрема «для того, щоб зривати кваліфікаційне оцінювання»?

Коли вказують, що «Верховний Суд дедалі активніше протидіє важливим реформам, оскільки він уже ухвалив рішення, які зривають процес кваліфікаційного оцінювання»?

Коли вказують, що рішення ВС є «новою самостійною проблемою, яка вносить хаос» та надають рекомендацію щодо необхідності врегулювання питання, що робити з рішенням ВС?

Коли ГО вказують, що ВС має бути оновлений та реформований саме у зв’язку з рішеннями ВС, які не подобаються активістам?

Чому мовчить Вища рада правосуддя, яка має забезпечувати незалежність судової влади?

Хоча ні, ВРП не мочить… Заступник голови ВРП Дмитро Лук’янов високо оцінив рівень підготовки Тіньового звіту!!!

В принципі, нічого дивного! Після того, як ВРП у своєму рішенні № 2993/0/15-24 від 10.10.2024  про звільнення судді проігнорувала  обов’язковий висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові ВП ВС (у тій самій справі судді Усатого), вказавши, що ВП ВС не мотивувала (!) своє рішення, - питань до якості роботи відреформованої за допомогою тих же активістів ВРП у суддів вже не виникає!

Які ж наслідки рекомендацій ЄК, викладених у Звіті за 2024 рік, та пролобійованих ГО сумнівної репутації?

9.04.2025 на сайті Верховної Ради України з’являється законопроєкт №13165, внесений КМУ. Вказаним проєктом пропонується внести зміни до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та, зокрема, встановити, що протягом двадцяти чотирьох місяців з дня набрання чинності відповідним Законом Вищою кваліфікаційною комісією суддів України за участю Громадської ради доброчесності проводиться перевірка декларацій доброчесності та родинних зв'язків суддів вищих спеціалізованих судів та Верховного Суду.

Таким чином, ні чим не обґрунтовані вимоги професійних отримувачів грантів стали реальністю та наявний законопроєкт, яким передбачена перевірка декларацій доброчесності та родинних зв'язків суддів Верховного Суду. Крім того, така перевірка буде проводитись ВККС за участю членів ГРД!

Виникає питання: чи не створили грантові ГО ідеальний механізм контролю за діяльністю суддів та можливості втручання у відправлення правосуддя?

Що насправді відбувається?!

Безкінечне оцінювання суддів та безкінечна публікація грантовими ГО інформації щодо корупції та недоброчесних суддів супроводжуються закликами щодо необхідності подальшого реформування/нового оцінювання суддів та, як наслідок, гарантує безкінечне отримання іноземних грантів. Відповідно, чим більша кількість суддів повинна пройти оцінювання (навіть незаконне повторне) – тим більша імітація бурхливої діяльності членів ГРД. І цим особам не цікаво чи законні такі процедури, чи ні.

Крім того, будь-яке судове рішення, ухвалене не на користь ГРД, – підстава для нових закликів ГРД та пов’язаних ГО про «ганьбу» та нові реформи.

Не заперечуючи наявності позитивних здобутків судової реформи та участі ГО у цьому процесі, обсяг зловживань членів ГО, які отримують іноземні гранти, перевищує обсяг таких позитивних здобутків.

Особи із сумнівною репутацією, які фінансуються європейськими інституціями (та до недавнього часу фінансувались USAID), використовують грантові кошти для знищення авторитету судової влади та втручання у роботу суддів,  в тому числі ВС!

Ці особи закликають до проведення все нової і нової судової реформи, яка постійно декларується як критично необхідна, але, насправді, не має жодного кінцевого результату, адже щоразу висуваються нові вимоги, нові критерії оцінювання, та щоразу виникають нові перешкоди, які начебто заважають її завершити. При цьому ідеальний рівень доброчесності суддів постійно апріорі є недосяжним, а будь-яка мінімальна проблема стає приводом для нових запитів на фінансування. Внаслідок цього кошти, що надходять від іноземних партнерів, витрачаються без чітких критеріїв оцінки ефективності, у тому числі на діяльність, яка не має конкретних матеріальних результатів, що піддаються фінансовому аналізу. Наприклад, значні суми спрямовуються на публікацію певної інформації, звітів та досліджень, які не впливають на реальний стан справ, а лише створюють видимість роботи. Однак насправді є нічим іншим як відмиванням отриманих грошових коштів.

Крім того, члени ГО із сумнівною репутацією не тільки зміцнюють своє становище в «експертному» середовищі, а й фактично капіталізують свій вплив, отримуючи кошти за поширення або, навпаки, замовчування певної інформації. Як наслідок, формується замкнене коло: гранти отримуються на вирішення вигаданих їх отримувачами проблем, а сам процес боротьби з цими проблемами розтягується на роки без конкретного результату.

Як наслідок, замість реальних реформ у сфері судової системи, ми маємо ситуацію, коли іноземна допомога використовується як інструмент впливу, маніпуляцій та збагачення вузького кола осіб, що діють у власних інтересах під виглядом боротьби за демократичні цінності.

Однак ще більш тривожним є той факт, що вплив, який отримують ці особи завдяки грантовим коштам, використовується не лише для власного збагачення, а й потенційно може використовуватись для просування певних інтересів приватних фондів, які фінансують такі ГО. Велика кількість питань виникала і до діяльності USAID в контексті впливу на органи судової влади України.

Тим часом, Європейська рахункова палата проводить активну перевірку фінансування Європейською Комісією неурядових організацій. До предмету перевірки, зокрема, входять питання щодо відповідності діяльності неурядових організацій вимогам щодо прозорості та відповідності цінностям ЄС та перевірки наявності комерційних інтересів членів таких організацій.

Крім того, у зв’язку з Меморандумом адміністрації президента Дональда Трампа від 27 січня 2025 року щодо призупинення на 90 днів фінансування проєктів Агентства США з міжнародного розвитку (U.S. Agency for International Development – USAID), так само проводиться перевірка діяльності USAID, в тому числі, фінансування цією Агенцією українських ГО, які займалися питаннями судової реформи.

Подписывайтесь на наш Тelegram-канал t.me/sudua и на Google Новости SUD.UA, а также на наш VIBER, страницу в Facebook и в Instagram, чтобы быть в курсе самых важных событий.