Мужчина подделал подпись своего сына на заявлениях о предоставлении денежной помощи лицам, перемещающимся с временно оккупированной территории: что решил Верховный Суд

Заявления на получение денежной помощи не являются официальными документами, поскольку они составлены оправданным в своем личном качестве, а не как лицом, уполномоченным законом их выдавать и удостоверять, а зафиксированная в них информация не обуславливает наступление юридических последствий. Следовательно, подлог и использование этих заявлений не образуют состава преступления, предусмотренного статьей 358 УК. На этом акцентировал внимание Кассационный уголовный суд в постановлении от 22.11.2022 года по делу №355/889/18.

Обставини справи

Чоловік обвинувачувався в тому, що підробив підпис від імені свого сина на двох заявах до Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Березанської міської ради про надання грошової допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України, та надав вказані заяви працівникам цієї установи для призначення щомісячної адресної допомоги.

Баришівський районний суд Київської області вироком від 16 липня 2019 року визнав його невинуватим у пред`явленому обвинуваченні та виправдав у зв`язку з недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення.

Київський апеляційний суд ухвалою від 26 квітня 2020 року залишив без змін вирок суду першої інстанції.

У касаційній скарзі прокурор просив скасувати оскаржені вирок та ухвалу і призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

Він стверджував, що суд першої інстанції надав неправильну оцінку показам свідків, які свідчили про виконання підписів на заявах саме виправданим та неможливість отримання грошової допомоги без подання відповідної заяви. На думку сторони обвинувачення, це свідчить про те, що така заява створює правові наслідки у вигляді грошової допомоги, а тому висновок про те, що ці заяви не є офіційними документами, не ґрунтуються на матеріалах справи та не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.

Оцінка Суду

Суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційну скаргу прокурора слід залишити без задоволення.

Згідно із частиною 1 статті 358 КК предметом підробки може бути лише офіційний документ, який видається чи посвідчується підприємством, установою, організацією, громадянином-підприємцем, нотаріусом, державним реєстратором, суб`єктом державної реєстрації прав, особою, яка уповноважена на виконання функцій держави щодо реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, державним виконавцем, приватним виконавцем, аудитором чи іншою особою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи.

Відповідно до примітки до статей 357, 358, 366 КК офіційним може бути лише документ, що видається чи посвідчується повноважними особами органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, юридичних осіб незалежно від форми власності та організаційно-правової форми, а також окремими громадянами, яким законом надано право у зв`язку з їх професійною чи службовою діяльністю складати, видавати чи посвідчувати певні види документів.

Отже, обов`язковою ознакою офіційного документа як предмета злочину є належність його до документів, що складаються, видаються чи посвідчуються відповідною особою в межах її професійної чи службової компетенції. Суд неодноразово зазначав, що невідповідність документа цьому критерію виключає визнання його офіційним.

Розглядаючи справу щодо подібних обставин Об`єднана палата Касаційного кримінального суду дійшла висновку, декларація про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням будь-якого виду соціальної допомоги, складена громадянином, котрий не займається професійною чи службовою діяльністю, щоб вимагало складання (видання чи посвідчення) ним такого документа, та яка не видається чи посвідчується повноважними (компетентними) особами органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, юридичних осіб незалежно від форми власності та організаційно-правової форми, не містить ознак офіційного документа.

Виходячи з наведеного Суд погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що заяви на отримання грошової допомоги не є офіційними документами, оскільки вони складені виправданим у своїй особистій якості, а не як особою, що уповноважена законом їх видавати та посвічувати, а зафіксована в них інформація не обумовлює настання юридичних наслідків. Отже, підроблення та використання цих заяв не утворюють складу злочину, передбаченого статтею 358 КК.

Суд також відхиляє доводи прокурора про порушення судом апеляційної інстанції вимог статей 23, 94, 404 КПК при вирішенні питання про повторне дослідження доказів. Виходячи з характеру наведеного вище висновку, дослідження будь-яких доказів апеляційним судом, не могло позначитися на результаті розгляду цієї справи. Крім того, як видно з матеріалів справи, в ході апеляційної процедури прокурор не наполягав на повторному дослідженні зазначених у його апеляційній скарзі доказів, будь яких клопотань у судовому засіданні з цього приводу не заявляв.

Апеляційний суд, переглянувши справу в апеляційному порядку, обґрунтовано залишив вирок місцевого суду без зміни, зазначивши в ухвалі підстави для прийняття такого рішення. При цьому доводи прокурора, викладені в апеляції, які є аналогічними доводам у касаційній скарзі, визнав неспроможними, навівши обґрунтування свого рішення, з чим погоджується й колегія суддів. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам статті 419 КПК.

Отже, Верховний Суд вирок Баришівського районного суду Київської області від 16 липня 2019 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 26 квітня 2020 року залишив без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.

Автор: Наталья Мамченко

Подписывайтесь на наш Тelegram-канал t.me/sudua, на Twitter, а также на нашу страницу в Facebook и в Instagram, чтобы быть в курсе самых важных событий.