Санкції, накладені судом у зв'язку з невиконанням судового рішення, не повинні бути надмірними: позиція КАС ВС

Фізична особа звернулася до суду з адміністративним позовом до Южненської міської ради, у якому просила визнати протиправною бездіяльність останньої та зобов`язати надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва індивідуального гаража площею 0,01 га; стягнути з Южненської міської ради на користь позивача кошти в сумі 20 000 грн за шкоду, заподіяну бездіяльністю.

За результатом розгляду цієї справи у судах першої та апеляційної інстанцій судами було прийнято рішення про часткове задоволення позову, а саме: визнано протиправною бездіяльність Южненської міської ради щодо неприйняття на пленарному засіданні рішення за результатами розгляду клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва індивідуального гаража площею 0,01 га та зобов`язано відповідача надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва індивідуального гаража площею 0,01 га. В іншій частині позову відмовлено.

Ухвалою суду апеляційної інстанції вирішено встановити судовий контроль за виконанням вищезазначеного рішення та зобов’язано міського голову у встановлений строк надати суду звіт про виконання судового рішення.

У встановлений судом строк міським головою подано звіт про виконання судового рішення. Однак, ухвалою суду апеляційної інстанції відмовлено у прийнятті цього звіту; встановлено новий строк для подання звіту; накладено на Южненського міського голову штраф у розмірі двадцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб в сумі 45 400 гривень; стягнуто з Южненського міського голови на користь позивача половину штрафу у розмірі 22 700 гривень; стягнуто з Южненського міського голови до Державного бюджету України половину штрафу у розмірі 22 700 гривень та попереджено Южненського міського голову про те, що відповідно до частини сьомої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України сплата штрафу не звільняє від обов`язку виконати постанову суду і подати звіт про її виконання.

Не погоджуючись з цією ухвалою, Южненський міський голова звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.

Ухвалюючи постанову за наслідком касаційного перегляду ухвали суду апеляційної інстанції, колегія суддів у складі Верховного Суду врахувала, що відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

При цьому, з метою забезпечення виконання судового рішення статтею 382 КАС України передбачено, зокрема, дві форми судового контролю за виконанням судового рішення: 1) зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання рішення суду; 2) накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Половина суми штрафу стягується на користь позивача, інша половина - до Державного бюджету України.

З урахуванням обставин справи, характеру спірних правовідносин, предмета та категорії спору, практики правозастосування, що складалася з приводу спорів цієї категорії, зокрема й суду касаційної інстанції, колегія суддів частково погодилась з рішенням суду апеляційної інстанції, зокрема, щодо відмови у прийнятті звіту Южненської міської ради про виконання постанови суду апеляційної інстанції та встановлення нового строку для подання звіту.

Водночас щодо наявності правових підстав для накладення штрафу на Южненського міського голову у розмірі двадцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, колегія суддів зазначила про помилковість такого висновку у зв’язку з тим, що судом апеляційної інстанції було залишено поза увагою той факт, що особливістю застосування штрафної санкції є те, що вона накладається на керівника суб`єкта владних повноважень, яким не забезпечено виконання судового рішення у строк, встановлений судом, та який є відповідальним за діяльність суб`єкта владних повноважень, який він очолює.

З аналізу положень статей 4, 26, 46 та 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» Суд дійшов висновку, що міський голова фактично здійснює керівництво апаратом ради та її виконавчого комітету, підписує рішення ради та її виконавчого комітету, скликає сесії, головує на пленарних засіданнях ради, вносить пропозиції на розгляд сесії місцевої ради, але не має повноважень безпосередньо впливати на процедуру голосування та волевиявлення депутатів щодо прийняття місцевою радою певного рішення, а тому і, за загальним правилом, не може нести відповідальність за результат розгляду радою питання, віднесеного до її компетенції, у тому числі питання, необхідність розгляду якого обумовлена виконанням рішення суду, яке набрало законної сили.

Оскільки судами встановлено, що з метою виконання постанови суду апеляційної інстанції Южненським міським головою неодноразово виносився на розгляд засідань сесій міської ради проект рішення про надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою та який був розглянутий, проте позитивного рішення не прийнято, суд касаційної інстанції задовольнив частково касаційну скаргу міського голови та скасував у відповідній частині постанову суду апеляційної інстанції.

На цій підставі Верховний Суд сформулював висновок, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов`язковості судових рішень, зокрема, у публічно-правових спорах, адміністративні суди повинні зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, щоб це не призводило до порушення основоположних засад адміністративного судочинства та щоб такі засоби не були надмірними за визначених умов та не призводили до порушення прав, гарантованих Конституцією та законами України, а також Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Це означає, що негативні наслідки несвоєчасного виконання судового рішення мають бути пропорційними та збалансованими, а санкції, накладені судом у зв`язку з невиконанням судового рішення, не повинні бути надмірними; при цьому мають враховуватися усі обставини, які стали причиною невиконання судового рішення, надаватися оцінка діям боржника  його посадових осіб, спрямованих на виконання судового рішення, ступінь вини та обсяг законодавчо визначених повноважень, а також статус такого боржника тощо.

Дана позиція висловлена у Постанові Верховного Суду від 1 лютого 2022 року у справі № 420/177/20 (адміністративне провадження №  К/9901/27770/21).

Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua та на Youtube Право ТВ, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.