Особливості скасування суб’єктом владних повноважень власних рішень: позиція КАС ВС

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду переглянув у касаційному порядку адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю (далі – товариство, позивач) до Київської міської ради (далі – Київміськрада, відповідач), за участі третіх осіб, про скасування реєстрації та повернення проєкту рішення.

У цій справі позивач оскаржував рішення Київміськради про повернення статусу скверу земельній ділянці, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що орган місцевого самоврядування не може скасувати своє попереднє рішення, оскільки воно було реалізовано та породило, в тому числі в частині зміни до Генерального плану розвитку міста Києва, правові наслідки у вигляді права користування вказаною вище земельною ділянкою, яка була згодом передана в суборенду позивачу.

Рішенням суду першої інстанції позов задоволено. Суд мотивував своє рішення тим, що Київміськрада не може скасувати свої попередні рішення, оскільки вони були реалізовані та породили правові наслідки у вигляді права користування вказаною вище земельною ділянкою, яка була згодом передана в суборенду позивачу. Також суд першої інстанції дійшов висновку, що Київміськрадою не доведено, що з боку позивача були вчинені недобросовісні дії.

Постановою суду апеляційної інстанції апеляційні скарги третьої особи та Київміськради задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову. Ухвалюючи таке рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у Рішенні від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009, органи місцевого самоврядування мають право на скасування власних рішень у разі їх невідповідності Конституції чи законам України, іншим актам законодавства, рішенням відповідної ради, прийнятим у межах її повноважень.

Суд апеляційної інстанції також зазначив, що під час прийняття спірних рішень відповідач діяв відповідно до Конституції України, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, оскільки на момент їх прийняття у позивача було відсутнє право на оренду та суборенду земельної ділянки, якої стосуються спірні рішення.

Верховний Суд погодився з такими висновками суду апеляційної інстанції, касаційну скаргу товариства залишив без задоволення, постанову суду апеляційної інстанції залишив без змін.

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду виходила з того, що з урахуванням положень частини першої статті 144 Конституції України, частини першої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», а також висновку Конституційного Суду України щодо застосування цих норм, викладеного у Рішенні від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009, рішення органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними з ініціативи заінтересованих осіб судом загальної юрисдикції, тобто в судовому порядку. Однак, це не позбавляє орган місцевого самоврядування права за власною ініціативою або ініціативою інших заінтересованих осіб змінити чи скасувати прийнятий ним правовий акт (у тому числі і з мотивів невідповідності Конституції чи законам України).

Судом враховано, що оцінюючи правомірність прийняття спірних рішень Київміськради, судом апеляційної інстанції було враховано, що право на оренду земельної ділянки за третьою особою, станом на 2020 рік було припинено, оскільки дія договору оренди завершилась у 2017 році.

Враховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що надане право не було реалізовано третьою особою та позивачем і можливість його реалізувати станом на липень 2020 року було вичерпано, а тому будь-якого втручання в діяльність позивача чи будь-якого іншого суб`єкта господарювання через прийняття спірних рішень Київміськради не відбулось.

У цій справі колегія суддів також враховує, що спірні рішення Київміськради прийняті із врахуванням інтересів територіальної громади м. Києва, з метою усунення наслідків непослідовних дій Київської міської ради при прийнятті рішення щодо переведення спірної земельної ділянки з території зелених насаджень загального користування до території житлової і громадської забудови.

З огляду на вищезазначене, Верховний Суд сформулював висновок, відповідно до якого орган місцевого самоврядування (субʼєкт владних повноважень) має право скасовувати власні рішення, які володіють ознаками нормативно-правових актів, зокрема, з метою захисту інтересів територіальної громади (суспільного інтересу) та з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України, враховуючи правові наслідки, що вже настали для осіб, які стали учасниками правовідносин, зумовлених реалізацією цього акта.

Постанова Верховного Суду від 24 грудня 2021 року у справі № 160/8226/20 (адміністративне провадження № К/9901/39851/21).

Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua та на Youtube Право ТВ, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.