Вчинення злочину стосовно особи похилого віку: ВС визначив вік, з якого особа може вважатися особою похилого віку

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду розглянув справу  № 739/639/20, в якій досліджував питання наявності обтяжуючої обставини – вчинення злочину стосовно особи похилого віку.

Обставини справи

З матеріалів справи відомо, що громадянин України за попередньою змовою з іншою особою з метою вчинення крадіжки через незамкнені задні двері проникли до сільської ради, далі металевим ломом зламали замок на дверях та проникли до кабінету бухгалтерії, звідки умисно, таємно викрали ноутбук. Потім через кабінет бухгалтерії вони проникли до кабінету сільського голови, звідки умисно, таємно викрали ноутбук та два мобільні телефони. Своїми діями вони спричинили матеріальних збитків сільській раді на загальну суму 9 735,40 грн; потерпілому - 2 069,34 грн.

У подальшому, перебуваючи у приміщенні сільської ради Сосницького району Чернігівської області, шляхом зламу замка вони  проникли до кабінету ТОВ «П», взяли ключі зі складського приміщення відділення та таємно викрали відправлення, спричинивши ТОВ  матеріальних збитків на загальну суму 34 654,35 грн.

Крім того,  пізніше, одягнувши на голови заздалегідь підготовлені маски, маючи при собі розкладний ніж, пневматичний пістолет та металеву трубу, через хвіртку, яка зачиняється на гачок, проникли на територію домоволодіння та вчинили напад на потерпілого, який виходив з будинку на ґанок. При цьому з метою подолання опору потерпілого вони застосували до потерпілого насильство, небезпечне для життя та здоров`я останнього, а саме, один з них завдав один удар металевою трубою по голові потеріплому, заподіявши таким чином останньому легке тілесне ушкодження. А другий у цей час перебував поряд із ним та з метою залякати потерпілого тримав у руках пневматичний пістолет, направивши ствол пістолета на потерпілого. Від отриманих тілесних ушкоджень потерпілий закричав і покликав на допомогу, а останні покинули територію домогосподарства потерпілого.

За вироком місцевого суду чоловіка засуджено до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна. На підставі ст. 75 КК України його звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Цим же вироком визнано винуватим і засуджено його товариша до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна. Апеляційний суд скасував вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання та ухвалив новий, яким визначив особі остаточне покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна.

Так, у касаційній скарзі касатор, зокрема, зазначав про безпідставне врахування обтяжуючої покарання обставини - вчинення злочину стосовно особи похилого віку, оскільки суд апеляційної інстанції потерпілого жодного разу не бачив.

Тож, що стосується доводів сторони захисту про безпідставне врахування обтяжуючою покарання обставиною вчинення злочину стосовно особи похилого віку, то ВС уважає їх неспроможними з огляду на таке.

Відповідно до ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що орган досудового розслідування при формулюванні пред`явленого обвинувачення, яке в подальшому суд першої інстанції визнав доведеним, зазначав про наявність обтяжуючої покарання обставини - вчинення злочину стосовно особи похилого віку та яка була врахована судами першої та апеляційної інстанцій при ухваленні вироків з огляду на вік потерпілого, 1958 року народження, на день вчинення злочину стосовно нього.

Крім того, відповідно до вікової класифікації Всесвітньої організації охорони здоров`я категорію 60-75 років визначено похилим віком.

Водночас колегія суддів уважає частково слушними доводи сторони захисту про суворість призначеного засудженому покарання, з огляду на таке.

За положеннями Мінімальних стандартних правил Організації Об`єднаних Націй, що стосуються відправлення правосуддя стосовно неповнолітніх, будь-які заходи впливу на неповнолітніх правопорушників завжди мають бути співмірними як з особливостями особистості правопорушника, так і з обставинами правопорушення, тяжкістю правопорушення, а також зі становищем і потребами неповнолітнього та суспільства.

При призначенні покарання слід враховувати не тільки ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують чи обтяжують покарання, а й вікові особливості неповнолітніх, які значно впливають на мотивацію їхніх вчинків, а саме: недостатній життєвий досвід; схильність до наслідування; вплив на них оточуючих, особливо дорослих осіб; бажання показати себе самостійним і намагання звільнитися від контролю та опіки з боку батьків, вихователів; специфічне трактування таких понять, як сміливість, чесність, дружба; неправильна оцінка конкретних життєвих ситуацій; недостатній розвиток, а інколи і повна відсутність критичного ставлення до своїх вчинків та вчинків інших.

З огляду на викладене Верховний Суд за наслідками касаційного розгляду дійшов висновку про можливість пом`якшення засудженому призначеного покарання за ч. 3 ст. 187 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до 4-х років позбавлення волі, враховуючи те, що засуджений на час вчинення інкримінованих злочинів був неповнолітнім, ніколи до тих подій не потрапляв у поле зору поліції, не притягувався до кримінальної чи адміністративної відповідальності, усвідомив наслідки вчинених ним злочинних дій та намагався їх виправити - активно сприяв розкриттю злочинів, добровільно відшкодував заподіяні збитки, вибачився перед потерпілим. УВ період судового провадження він вступив на навчання до комунального закладу «Новгород-Сіверський фаховий медичний коледж».

Також Суд визнає важливим те, що засуджений учинив злочини за пропозицією товариша, старшого за нього на 9 років, а з наявних матеріалів, зокрема, психолого-педагогічної характеристики, виданої Холминською ЗОШ І-ІІІ ступенів, вбачається, що засуджений швидко потрапляє під вплив компанії.

Враховуючи обставини справи, Верховний Суд пом’якшив особі призначення за ч. 3 ст. 187 КК України із застосуванням ст. 69 КК України покарання до 4-х років позбавлення волі без конфіскації майна.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, що Верховний Суд роз’яснив, коли виконавчий збір не стягується.

 Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua та на Youtube Право ТВ, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.