Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув справу №440/4206/19 та встановив, що аналіз спеціального законодавства щодо діяльності адвоката дає підстави дійти висновку про те, що законодавством України не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа, який повинен надати адвокат при сплаті клієнтом послуг, а також не встановлено форми такого документа.
Обставини справи
З матеріалів справи відомо, що додатковим рішенням Полтавського окружного адміністративного суду у задоволенні заяви особи відмовлено. Відмовляючи у задоволення заяви, суд першої інстанції виходив із того, що, оскільки відшкодуванню підлягають саме фактично понесені витрати на професійну правничу допомогу, за відсутності у матеріалах справи належним чином складених фінансових документів про оплату позивачем вартості послуг адвоката, підстави для відшкодування судових витрат у цій частині наразі відсутні.
Другий апеляційний адміністративний суд постановою додаткового рішення суду першої інстанції скасував та ухвалив постанову, якою постановив стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Шевченківської районної у м. Полтаві ради на користь особи судові витрати на правничу допомогу у сумі 2280,00 грн.
Своє рішення суд обґрунтував тим, що витрати на правничу допомогу в частині складання відповіді на відзив є співмірними із часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) та обсягом наданих ним послуг, а тому, беручи до уваги належне підтвердження їх оплати квитанцією від 22.11.2019 та з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, необхідно стягнути на користь позивача судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2280,00 грн.
Висновок Верховного Суду
ВС підкреслив, що відповідно до пункту 1 Розділу 1 Положення «Про форму та зміст розрахункових документів», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21 січня 2016 року № 13 (Положення № 13) положення розроблено відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Цим Положенням визначено форми і зміст розрахункових документів, які повинні видаватися при здійсненні розрахунків суб`єктами господарювання для підтвердження факту продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів у сфері торгівлі, ресторанного господарства та послуг, а також комерційними агентами банків та небанківськими фінансовими установами при прийманні готівки для подальшого її переказу з використанням програмно-технічних комплексів самообслуговування (ПТКС), за винятком ПТКС, що дають змогу користувачеві здійснювати виключно операції з отримання коштів, та розрахунків при здійсненні операцій з купівлі-продажу іноземної валюти.
Також судді ВС зазначили, що порядок ведення касових операцій у національній валюті України юридичними особами (крім банків) та їх відокремленими підрозділами, незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, органами державної влади та органами місцевого самоврядування під час здійснення ними діяльності з виробництва, реалізації, придбання товарів чи іншої господарської діяльності, фізичними особами, які здійснюють підприємницьку діяльність, визначає Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене постановою Правління Національного банку України від 29 грудня 2017 року № 148 (Положення № 148).
Тобто аналіз спеціального законодавства щодо діяльності адвоката дає підстави дійти висновку про те, що законодавством України не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа, який повинен надати адвокат при сплаті клієнтом послуг, а також не встановлено форми такого документа.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції зазначив, що предметом дослідження в цьому випадку є обсяг фактично виконаних адвокатом послуг і виконаних робіт та їх вартості, вказаних у розрахунку суми гонорару за надану правову допомогу, а не облік отриманого адвокатом доходу та його оподаткування.
З огляду на викладене, а також те, що відкриття власного рахунку не є обов’язком адвоката, колегія суддів апеляційного суду дійшла правильного висновку про те, що адвокат може видати клієнту на його вимогу складений в довільній формі документ (квитанція, довідка, тощо), який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта.
Крім того, ВС підкреслив, КАС України не визначено конкретної форми документа, що надається до суду для підтвердження здійснення оплати витрат на оплату послуг адвоката. Такі висновки узгоджуються з практикою Верховного Суду, викладеною в постанові від 16.04.2020 по справі №727/4597/19.
ВС відзначив, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що надана позивачем квитанція є належним доказом оплати особою правових послуг адвоката, зокрема, в частині складання відповіді на відзив.
Раніше «Судово-юридична газета» писала, що Верховний Суд висловився про встановлення нікчемності заповіту.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал та на Twitter, щоб бути в курсі найважливіших подій.