Верховний Суд висловився про встановлення нікчемності заповіту

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув справу № 700/135/17 та акцентував увагу на тому, що штучно віднадходити підстави для того, або визнати заповіт нікчемним, зокрема з тих підстав, що уповноважена особа органу місцевого самоврядування посвідчила заповіт, видається вкрай нерозумним.

Обставини справи

З матеріалів справи відомо, що позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про встановлення нікчемності заповіту.

Позовна заява з урахуванням її уточнення мотивована тим, що помер її дядько. Після його смерті з’ясувалось, що все своє майно він заповів іншій особі. Вважає, що заповіт є нікчемний, оскільки секретар Чаплинської сільської ради не мав повноважень посвідчувати заповіт від імені особи, яка на момент його посвідчення постійно проживала в іншому населеному пункты, де також є відповідні органи місцевого самоврядування  - Писарівська сільська рада, посадові особи якої і мали посвідчувати даний заповіт. Крім того, у заповіті прізвище дядька вказано інакше замість дійсного прізвища, що викликає сумніви, чи була встановлена особа заповідача та на підставі яких документів, а відповідно невідомо, чи був заповідач присутнім при складанні та посвідченні заповіту. Разом із тим, відмітка у заповіті, що заповідач за станом здоров`я не зміг самостійно підписати заповіт, тому він був підписаний довіреною особою заповідача  - не відповідає дійсності, оскільки його стан здоров`я на момент складання спірного заповіту дозволяв йому самостійно його підписати.

Вважає, що було порушено вимоги щодо порядку залучення свідків та особи, що підписала заповіт замість заповідача та вимоги щодо ознайомлення заповідача з нормами законодавства, що регулюють порядок складання, посвідчення заповіту та наслідки його складання. Текст заповіту не містить відмітки посадової особи, яка його посвідчила, про роз`яснення заповідачу вищевказаних положень законодавства, внаслідок чого заповідач міг не повністю усвідомлювати його наслідки. Не було дотримано законодавчих вимог до змісту заповіту, оскільки спірний заповіт не містить даних. які б дозволили ідентифікувати особу, якій було заповідано майно.

Висновок Верховного Суду

ВС зазначив, що вимоги до форми заповіту та порядку його посвідчення встановлені статтею 1247 ЦК України, згідно з якою загальними вимогами до форми заповіту є складання заповіту в письмовій формі із зазначенням місця та часу його складання, заповіт повинен бути особисто підписаний заповідачем.

Стаття 1257 ЦК України передбачає вичерпний перелік підстав для визнання заповіту недійсним, в якій передбачено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. Таке ж положення міститься і у частині 3 статті 203 ЦК України.

Отже, заповіт, як односторонній правочин, підпорядковується загальним правилам ЦК України щодо недійсності правочинів. Недійсними є заповіти: 1) в яких волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі; 2) складені особою, яка не мала на це права (особа не має необхідного обсягу цивільної дієздатності для складання заповіту); 3) складені з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення (відсутність нотаріального посвідчення або посвідчення особами, яке прирівнюється до нотаріального, складання заповіту представником, відсутність у тексті заповіту дати, місця його складання тощо).

ВС відзначив, що із змісту наведених норм вбачається, що дійсним, тобто таким, що відповідає вимогам закону, є заповіт, який посвідчений уповноваженою особою, яка мала на це право в силу закону, відсутні порушення його форми та посвідчення, волевиявлення заповідача було вільним і відповідало його волі.

Форма заповіту передбачає обов`язковість його посвідчення нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 ЦК України (частина третя статті 1247 ЦК України).

Також ВС підкреслив, що згідно із статтею 1251 ЦК України, якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.

Відповідно до змісту статті 37 Закону України «Про нотаріат» у  населених пунктах, де немає нотаріусів, уповноважені на це посадові особи органу місцевого самоврядування вчиняють такі нотаріальні дії: 1) вживають заходів щодо охорони спадкового майна; 2) посвідчують заповіти (крім секретних);  3) видають дублікати посвідчених ними документів; 4) засвідчують вірність копій (фотокопій) документів і виписок з них; 5) засвідчують справжність підпису на документах.

При вчиненні наведених нотаріальних дій посадові особи органу місцевого самоврядування діють відповідно до Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 11 листопада 2011 року № 3306/5 (далі - Порядок), за змістом пункту 1.2 якого нотаріальні дії вчиняють посадові особи, на яких за рішенням відповідного органу місцевого самоврядування покладено вчинення цих дій.

Як наслідок, немає жодних підстав вважати, що посвідчення уповноваженою особою органу місцевого самоврядування правочину поза межами цього органу тягне нікчемність заповіту.

Відтак, якщо уповноважена особа органу місцевого самоврядування посвідчила заповіт особи не в межах цього органу, це не впливає на форму правочину і не підпадає під ті вимоги про порядок його посвідчення, які містяться в ЦК України та тягнуть нікчемність заповіту відповідно до частини першої статті 1257 ЦК України.

Посадова особа органу місцевого самоврядування може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути прочитаний вголос та підписаний заповідачем, про що ним зазначається у заповіті перед його підписом.

Суди обґрунтовано виходили з того, що заповіт складений 13 квітня 2016 року з дотриманням форми та відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки містить причини, з яких його текст не підписаний особою, що його вчиняє, підпис іншої особи, яка на прохання заповідача підписала заповіт, засвідчений відповідно уповноваженою особою, заповіт прочитано вголос та підписано у присутності свідків, особи яких встановлені та відповідні права роз`яснено.  

Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав вважати складений заповіт нікчемним, оскільки позивач не надала суду жодного належного та допустимого доказу порушення вимог чинного законодавства при його складанні чи посвідченні.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, що Верховний Суд роз’яснив, які ознаки має містити вивіска.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал та на Twitter, щоб бути в курсі найважливіших подій.