Верховний Суд висловив позицію стосовно врахування стандартів Європейського союзу під час розробки та прийняття нормативно-правового акта

Як відомо, в Україні триває процес наближення українського законодавства до стандартів Європейського союзу. Верховний Суд в одній із розглянутих справ висловив правову позицію щодо врахування стандартів Європейського союзу під час розробки та прийняття нормативно-правового акта.

Так, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув у касаційному порядку адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства (ПАТ, позивач) до Міністерства аграрної політики та продовольства України (Мінагрополітики, відповідач), третя особа – Державне підприємство «Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин», про визнання протиправними та нечинними окремих пунктів нормативно-правового акта.

Суть цієї справи полягає у тому, що 4 грудня 2017 року Мінагрополітики відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про ідентифікацію та реєстрацію тварин», пункту 53 Всеохоплюючої стратегії імплементації Глави IV (Санітарні та фітосанітарні заходи) Розділу IV «Торгівля і питання, пов`язані з торгівлею» Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (далі – Угода про асоціацію), схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2016 року N 228-р, видано наказ № 642, яким затверджено Порядок ідентифікації та реєстрації великої рогатої худоби (далі - Порядок № 642). У подальшому, наказом Мінагрополітики від 28 березня 2019 року № 163 затверджено зміни до Порядку ідентифікації та реєстрації великої рогатої худоби та Порядку оформлення і видачі паспорта великої рогатої худоби (далі - Порядок № 163).

Вважаючи, що прийнятий Мінагрополітики Порядок № 642 (з подальшими змінами), зокрема, не цілком узгоджується з пунктом «а» статті 3 Регламенту Комісії (ЄС)) № 911/2004 від 29 квітня 2004 року щодо впровадження Регламенту (ЄС) № 1760/2000 Європейського Парламенту та Ради (ЄС), позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними та нечинними окремі пункти Порядку № 642 та Порядку № 163.

Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін постановою суду апеляційної інстанції, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з недоведеності позивачем обставин, на які він посилається у позовній заяві, а також з того, що врахування стандартів ЄС під час розробки вітчизняних нормативно-правових актів не є неосяжним.

Верховний Суд погодився з такими висновками судів попередніх інстанцій, касаційну скаргу ПАТ залишив без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.

Зокрема, вирішуючи питання про правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права у частині надання правової оцінки положенням оскаржуваного нормативно-правового акта на предмет їх відповідності стандартам ЄС, колегія суддів у складі Касаційного адміністративного суду виходила з наступного.

Відповідно до підпункту «ґ» пункту 9 та пункту 9 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 № 731 (далі - Положення № 731), разом з нормативно-правовим актом до органу державної реєстрації подаються, зокрема, довідка щодо відповідності зобов`язанням України у сфері європейської інтеграції та праву Європейського Союзу (acquis ЄС) за формою, визначеною в додатку 1 до Регламенту Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 липня 2007 року № 950.

Експертизу проєктів нормативно-правових актів, які за предметом правового регулювання належать до сфер, правовідносини в яких регулюються правом ЄС, здійснює уповноважений центральний орган виконавчої влади, а експертизу проектів нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади - відповідні підрозділи органів, які видають акт.

Прийняття проєкту нормативно-правового акта підтверджує, що згідно проведених експертиз, дотримано принципи та підходи щодо наближення законодавства України до acquis ЄС.

Регламент комісії (ЄС) № 911/2004 від 29 квітня 2004 року щодо впровадження Регламенту (ЄС) № 1760/2000 Європейського Парламенту та Ради (ЄС) є нормативним актом, який прийнятий міждержавним органом союзу держав для виконання країнами-членами цього міждержавного союзу.

Щоб виконувати свої завдання згідно зі статтею 249 Договору про заснування Євроспільноти, положеннями цього Договору Європейському Парламентові спільно з Радою, Раді та Комісії належить виробляти регламенти, видавати директиви, створювати рекомендації та надавати висновки (стаття 249 Договору про заснування Євроспільноти).

Регламенти, директиви й рішення, що їх ухвалено згідно з процедурою, зазначеною в статті 251 Договору про заснування Євроспільноти, належить підписувати Голові Європейського Парламенту та Голові Ради та оприлюднювати друком в Офіційному віснику Європейського Союзу. Вони набирають чинності від дати, указаної в них чи, в разі її браку, на двадцятий день після оприлюднення.

Регламент має загальне застосування. Він є обов`язковим у всіх своїх елементах та має пряме застосування лише в усіх державах-членах.

Отже, норми Регламенту комісії (ЄС) № 911/2004 від 29 квітня 2004 року щодо впровадження Регламенту (ЄС) №1760/2000 Європейського Парламенту та Ради (ЄС) не можуть бути безпосередньо застосовані на території України.

Судом враховано, що Законом України «Про внесення змін до Конституції України» від 7 лютого 2019 року Основний Закон України (Преамбула, статті 85, 102 та 106) доповнено, зокрема, положеннями про європейську ідентичність Українського народу і незворотність європейського курсу України. Водночас частинами третьою та четвертою статті 42 Конституції України визначено, що держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція. Види і межі монополії визначаються законом.

Держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Оскільки у ході розгляду справи судами попередніх інстанцій було встановлено, що положення Порядку № 163 спрямовані на покращення системи ідентифікації тварин в Україні, захист прав споживачів, забезпечення якості та безпечності продукції, колегія суддів погодилась з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав вважати, що оскаржуваний акт не узгоджується із законодавством ЄС.

З огляду на вищезазначене, Верховний Суд сформулював висновок, відповідно до якого метою адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу є досягнення відповідності правової системи України acquis communautaire з урахуванням критеріїв, що висуваються Європейським Союзом до держав, які мають намір вступити до нього. Адаптація законодавства України є планомірним процесом, що включає декілька послідовних етапів, на кожному з яких повинен досягатися певний ступінь відповідності законодавства України acquis communautaire. Для забезпечення відповідності законодавства України законодавству ЄС у процесі провадження нормотворчої діяльності враховуються основні положення актів законодавства ЄС настільки, наскільки це доцільно та необхідно (обовʼязково) для України з огляду на економічні, політичні та соціальні наслідки прийняття відповідних правових норм, адаптованих до вимог законодавства ЄС.

Постанова Верховного Суду від 31 травня 2021 року у справі № 640/8656/19 (адміністративне провадження № К/9901/10349/21).

Підписуйтесь на наш Telegram-канал та на Twitter, щоб бути в курсі найважливіших подій.