Виконання рішення іноземного суду, що підлягає примусовому виконанню на підставі міжнародної угоди

При розгляді справи щодо визнання та виконання рішення іноземного суду, що підлягає примусовому виконанню на підставі міжнародної угоди, визначальним є документ, який підтверджує, що сторона, відносно якої винесено рішення і яка не брала участі у розгляді справи, отримала виклик у судове засідання своєчасно і належним чином. До відповідного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду при розгляді у порядку спрощеного позовного провадження справи №461/8156/17 за клопотанням особи, від імені якого діє адвокат, про визнання та виконання рішення іноземного суду, що підлягає примусовому виконанню на підставі міжнародної угоди.

Обставини справи

Адвокат від імені чоловіка звернувся до суду із клопотанням про визнання та виконання рішення іноземного суду, що підлягає примусовому виконанню на підставі міжнародної угоди, у якому просив суд визнати заочний вирок Окружного Суду польського міста Радом, 1 (Цивільний Відділ) від 16 грудня 2015 року про стягнення з громадянина України боргу, що набрав законної сили 16 березня 2017 року, та надати дозвіл на примусове виконання цього вироку.

Ухвалою Галицького районного суду Львова, залишеною без змін постановою апеляційного суду, у задоволенні клопотання відмовлено у зв’язку з тим, що іноземний суд не повідомив боржника належним чином про дату, час та місце розгляду справи, тому громадянин був позбавлений можливості захистити свої права.

Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та передав справу на новий розгляд до апеляційної інстанції з огляду на таке. Визнання та виконання в Україні рішень, винесених на території Польщі, врегульовано Договором між Україною та Польщею про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах, ратифікованого постановою Верховної Ради від 4 лютого 1994 року № 3941-XII. Суд акцентував увагу на тому, що стаття 49 цього Договору врегульовує визнання та виконання Договірними Сторонами на своїй території рішень, винесених на території іншої Договірної Сторони, а стаття 50 визначає умови такого визнання та виконання, однією з яких є надання стороні можливості захисту своїх прав при розгляді справи по суті, що передбачає, зокрема, отримання виклику в судове засідання своєчасно і належним чином.

Пунктом 2 частини другої статті 51 цього договору передбачено, що до клопотання про визнання і виконання рішення подається документ, який підтверджує, що сторона, стосовно якої винесено рішення і яка не брала участі у розгляді справи, отримала виклик у судове засідання своєчасно і належним чином, згідно із законодавством Договірної Сторони, на території якої рішення було винесено.

Таким чином, порядок повідомлення учасника справи про судовий процес і вручення цій особі судової повістки (виклику в суд) регулюється правом держави, суд якої вирішує справу по суті. Відповідно до § 1 статті 11355 ЦПК Республіки Польща сторона, яка проживає за кордоном, якщо вона не встановила уповноваженого на ведення справи, який проживає на території Польщі, повинна встановити уповноваженого на отримання кореспонденції в Польщі. В іншому разі призначена судова кореспонденція для цієї особи залишається в матеріалах справи як вручена.

Суд звернув увагу, що відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про міжнародне приватне право» при застосуванні права іноземної держави суд чи інший орган встановлює зміст його норм згідно з їх офіційним тлумаченням, практикою застосування і доктриною у відповідній іноземній державі.

З метою встановлення змісту норм права іноземної держави суд може звернутися в установленому законом порядку до Міністерства юстиції України чи інших компетентних органів та установ в Україні чи за кордоном або залучити експертів (частина друга статті 8 зазначеного Закону). Частина третя статті 8 цього Закону надає також особам, які беруть участь у справі, право подавати документи, що підтверджують зміст норм права іноземної держави, на які вони посилаються як на обґрунтування своїх вимог або заперечень, іншим чином сприяти суду у встановленні змісту цих норм.

Верховний Суд наголосив, що апеляційний суд, порушив вимоги частини першої статті 382 ЦПК України і не навів в оскаржуваній постанові мотиви відхилення доводів апеляційної скарги адвоката заявника про те, що заочний вирок Окружного Суду у місті Радомі, 1 (Цивільний Відділ) прийнято відповідно до вимог § 1 статті 11355 ЦПК Республіки Польща.

Також Суд акцентував увагу на тому, що апеляційний суд не звернув уваги на те, що суд першої інстанції витребував з польського суду справу про стягнення боргу, проте не врахував інформації щодо виконання доручення цього суду про вручення боржнику виклику в судове засідання та доказів того, що представнику боржника неодноразово вручалися судові документи стосовно розгляду справи польським судом. Відтак Постановою Верховного Суду постанову Львівського апеляційного суду від 17 січня 2019 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал і на Twitter, щоб бути в курсі найважливіших подій.