Верховний Суд колегією суддів другої судової палати Касаційного кримінального суду розглянув справу № 756/6415/20, в якій досліджував питання призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом.
Обставини справи
За вироком місцевого суду особу засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років. На підставі ст. 75 КК України його звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки, з покладенням певних обов’язків, передбачених ст. 76 КК України.
З матеріалів справи відомо, що засуджений перебував у таксі. У цей час до автомобіля підійшов потерпілий та між ними виник словесний конфлікт, у ході якого потерпілий наніс один удар правою ногою в область обличчя засудженому. Через деякий час засуджений вийшов з автомобіля, підійшов до потерпілого та ножем спричинив колото-різану рану, що відноситься до легкого тілесного ушкодження.
Вироком Київського апеляційного суду рішення місцевого суду в частині призначеного покарання скасовано. Ухвалено свій вирок, яким особу засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років.
Висновок Верховного Суду
Колегія суддів зазначила, що позиція потерпілої сторони щодо призначення засудженому виду та розміру покарання, не є визначальною та не обмежує суд у реалізації своїх дискреційних повноважень не є підставою для застосування до засудженого положень ст. 75 КК України. Тому доводи захисника про неврахування апеляційним судом думки потерплої сторони щодо призначення засудженому покарання є безпідставними.
Проте, на думку ВС, доводи захисника про неврахування в повній мірі судом апеляційної інстанцій при ухваленні свого рішення обставин, які пом`якшують покарання та позитивно характеризують особу засудженого, є слушними.
Так, ВС зауважив, що згідно з вимогами ч. 1 ст. 69 КК України, за наявності декількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої у санкції статті Особливої частини цього кодексу.
Як убачається з вироку, суд апеляційної інстанції не повною мірою врахував усі обставини в сукупності, а також наявність обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого засудженим злочину, а саме: часткове відшкодування ним завданої шкоди, вчинення злочину під впливом неправомірної поведінки з боку потерпілого.
Зазначені обставини колегія суддів вважає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого засудженим злочину та з урахуванням особи винного, який раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем роботи та проживання, на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, наявність на утриманні малолітньої дитини і непрацездатної матері, дають підстави для призначення засудженому покарання із застосуванням ст. 69 КК України, тобто нижче від найнижчої межі, встановленої у санкції ч. 1 ст. 121 КК України.
Таке покарання, на думку колегії суддів, буде необхідним та достатнім для його виправлення й попередження ним нових злочинів.
Враховуючи обставини справи, Верховний Суд змінив вирок Київського апеляційного суду в частині призначеного покарання, пом’якшив йому призначене покарання за ч. 1 ст. 121 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, до 2 років позбавлення волі.
Раніше «Судово-юридична газета» писала, що Верховний Суд висловив позицію щодо оскарження ухвал слідчих суддів.
Також ми писали, хто має право на відстрочку від призову на строкову військову службу.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.