Верховний Суд висловився щодо позбавлення батьківських прав

Незацікавленість батька, який сплачує аліменти, в підготовці дитини до школи чи непідтримання ним захоплення дитиною співом та грою на фортепіано, необізнаність про стан здоров’я дитини не може бути підставою для позбавлення відповідача батьківських прав, а свідчить про відсутність емоційного зв’язку між членами родини, що може бути результатом відсутності сталого спілкування чи різних світоглядів.

На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 753/9433/17.

Обставини справи

Позивач звернулась до суду із позовом про позбавлення особи батьківських прав.  Позивачка стверджувала, що з моменту розірвання шлюбу відповідач нехтує своїми обов’язками як батько та проявляє грубу неповагу до дитини. Всі питання щодо виховання дитини вирішуються позивачем одноособово без участі та підтримки відповідача.

Також зазначала, що поведінка відповідача по відношенню до сина була неприйнятною і протягом подружнього життя, оскільки відповідач завдавав фізичного та морального насилля позивачу в присутності дитини, залякував сина, погрозами примушував його до спілкування, принижував і висміював захоплення сина музикою і співами.  Такою поведінкою відповідач домігся того, що син став боятися батька та не бажає з ним спілкуватися.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва позов задоволено.  Особу позбавлено батьківських прав.

Постановою Київського апеляційного суду  рішення суду першої інстанції скасовано. Ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено. Зустрічний позов задоволено. Зобов’язано  усунути перешкоди у спілкуванні батька з сином.

Висновок Верховного Суду

Судді ВС наголосили, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Відповідно до частин першої, другої статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї.

ВС зауважив, що позивачем не надано беззаперечних доказів, які б свідчили про вчинення насильства відповідачем по відношенню до сина, винної поведінки відповідача по ухиленню від виконання своїх обов`язків щодо виховання та утримання дитини.  Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу, на чому правильно наголосив апеляційний суд, адже позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батька у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в його діях. У свою чергу висновки суду першої інстанції зроблені без належного встановлення фактичних обставин справи, зокрема судом першої інстанції не встановлено, які дії чи бездіяльність відповідача свідчать про ухилення ним від виконання свого обов`язку по вихованню дитини, які фактичні обставини впливають на виконання батьком своїх обов`язків відносно дитини, з одночасним урахуванням поведінки обох батьків та їх ставлення до дитини, не встановлено, чи буде застосування такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав відповідати якнайкращим інтересам дитини.

Неактивна участь батька в житті сина спричинена тривалим конфліктом між сторонами, проживанням відповідача на значній відстані від сина та неналежним усвідомленням матір`ю необхідності участі батька у вихованні сина, незважаючи на конфліктні стосунки між сторонами. Після розірвання шлюбу батько фактично позбавлений можливості спілкуватися із сином, що призводить до того, що формування відношення дитини до батька відбувається лише за впливом матері, яка має вкрай неприязні стосунки із відповідачем.

Апеляційний суд, установивши відсутність винної поведінки та свідомого нехтування своїми батьківськими обов`язками, беручи до уваги той факт, що батько дитини бажає продовжувати спілкуватися із сином, а також відсутність інших передбачених частиною першою статті 164 СК України підстав для позбавлення батьківських прав, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення первісного позову в даній справі.

ВС наголосив, що незацікавленість батька, який сплачує аліменти, в підготовці дитини до школи чи непідтримання ним захоплення дитиною співом та грою на фортепіано, необізнаність про стан здоров’я дитини не може бути підставою для позбавлення відповідача батьківських прав, а свідчить про відсутність емоційного зв’язку між членами родини, що може бути результатом відсутності сталого спілкування чи різних світоглядів.

Доводи касаційної скарги про те, що спілкування з батьком завдає психологічного дискомфорту дитині, відхиляються, оскільки матеріали справи свідчать, що емоційний стан дитини обумовлений не присутністю батька в її житті, а напруженими конфліктними стосунками між батьками, які використовують дитину для образ один одного, зневажають право сина на спокійне щасливе дитинство та гармонійний розвиток особистості. Особисті конфлікти між батьками не повинні порушувати інтереси дитини.

Враховуючи обставини справи, Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову Київського апеляційного суду – без змін.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, коли допускається позбавлення батьківських прав.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.