ВС висловився щодо визнання права власності на спадкове майно

Факт того, що особа за життя не оформила свого права на спадкове майно після смерті матері, не має правового значення для вирішення питання щодо наявності права на це майно у її спадкоємців, оскільки відповідно до частини третьої статті 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє права на спадщину.

На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 350/1850/17.

Обставини справи

З матеріалів справи відомо, що особа_1 звернулася до суду із позовом до особи_2 та особи_3 про визнання права власності на спадкове майно. На обґрунтування позовних вимог зазначав, що помер батько позивача та мати.

На день смерті матері позивача за первісним позовом їй належав житловий будинок з господарськими спорудами. Оформити право на спадщину позивач на мав можливості у зв’язку з відсутністю документів, що посвідчують право власності на домоволодіння.

Оскільки особа_2 та особа_3 не претендують на спадщину, просив суд визнати за ним право власності в порядку спадкування на вказане домоволодіння.

Пізніше, особа_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до особи_1 та особи_3 про визнання права власності на ½ частку домоволодіння.

Заявлені вимоги позивач за зустрічним позовом обґрунтував тим, що його батько (особа_6), який проживав до своєї смерті у будинку з господарськими спорудами, разом зі своїм братом (особа_1) у рівних частинах успадкували спірне домоволодіння після смерті своєї матері.

Постановою Апеляційного суду Івано-Франківської області рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області скасовано та ухвалено нове судове рішення.

Позов особи_1 задоволено частково. Визнано за особою_1 право власності на ½ частку домоволодіння в порядку спадкування за законом. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Зустрічний позов особи_2 задоволено.

Апеляційний суд дійшов висновку, що батько позивача за зустрічним позовом прийняв спадщину після своєї матері. Тому застосування до спірних правовідносин положень статті 1276 ЦК визнав помилковим.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції касатор подав касаційну скаргу.

Касаційна скарга мотивована тим, що особа_2 не має права на спадкування частини домоволодіння, оскільки його батько (особа_6) помер після смерті своєї матері, якій належало спірне домоволодіння на праві власності і не оформив свого права на частину спадкового майна. Тому його син (особа_2) не має права на частину спадкового майна ні в порядку спадкової трансмісії, як визнав суд першої інстанції, ні по праву представлення.

Висновок Верховного Суду

Судді ВС підкреслили, що згідно з частиною третьою статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу (шести місяців з дня відкриття спадщини), він не заявив про відмову від неї.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини, яким є день смерті особи, не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина друга статті 1220, частина перша статті 1269 ЦК України)

Після смерті особи_5 її сини як спадкоємці першої черги особа_1 , у спосіб подання заяви до нотаріуса про прийняття спадщини, і особа_6, шляхом постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняли спадщину. Після цього кожному з них належало по 1/2 частки у праві власності на спірне домоволодіння.

В подальшому після смерті особи_6 його син (особа_2) у спосіб подання до нотаріуса заяви про прийняття спадщини прийняв спадщину і успадкував право на ½ частку зазначеного домоволодіння.

Встановивши вказані обставини, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що згідно зі статтею 1261 ЦК України, особі_2 належить право на спадкування за законом як дитині після смерті батька (особи_6), а не відповідно до статті статті 1276 цього Кодексу у порядку спадкової трансмісії, як помилково вважав суд першої інстанції.

ВС зазначив, що доводи касаційної скарги про відсутність у особи_2 права на спадкове майно спростовуються наведеними вище обставинами справи та висновками суду. Факт того, що особа_6 за життя не оформив свого права на спадкове майно після смерті матері, не має правового значення для вирішення питання щодо наявності права на це майно у його спадкоємців, оскільки відповідно до частини третьої статті 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє права на спадщину.

Враховуючи обставини справи Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, що ВС висловився щодо визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.