ВС висловився щодо наявності у діях особи ознаки «проникнення» при вчиненні грабежу

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду розглянув справу № 640/9708/18 та встановив, що не можна кваліфікувати як такі, що вчинені з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище, дії особи, яка потрапила до житла, іншого приміщення чи сховища без умислу заволодіти чужим майном, однак заволоділа ним.

Обставини справи

З матеріалів справи відомо, що за вироком Київського районного суду м. Харкова особу засуджено за ч. 1 ст. 185, ч. 1 ст. 125 КК України із застосуванням положень ст. 70 КК України до остаточного покарання у вигляді позбавлення волі на строк 1 рік 4 місяці.

Згідно з вироком, особу визнано винуватою у тому, що вона 28 квітня 2018 року приблизно о 23:00, перебуваючи у приміщенні потерпілого, у ході конфлікту завдала йому 5 ударів у ділянку голови, заподіявши легкі тілесні ушкодження. Крім того, особа того ж дня в період часу з 23:00 до 00:00, керуючись корисливим мотивом, умисно, таємно викрала майно потерпілого, чим завдала останньому майнової шкоди на загальну суму 250 грн.

Ухвалою Харківського апеляційного суду апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а вирок місцевого суду – без зміни.

Висновок Верховного Суду

ВС наголосив, що доводи касаційної скарги прокурора про те, що дії особи були направлені саме на вчинення грабежу, поєднаного з проникненням у житло потерпілого, а тому їх слід кваліфікувати за ч. 3 ст. 186 КК України,  а не за ч. 1 ст. 185 КК, на переконання Суду, є необґрунтованими, виходячи з такого.

З об’єктивної сторони грабіж характеризується відкритим способом викрадення чужого майна. Відкритим визначається викрадення, що здійснюється у присутності інших осіб, які розуміють протиправний характер дій винного, а він у свою чергу усвідомлює цю обставину.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується наявністю у винної особи прямого умислу на протиправне заволодіння чужим майном і корисливим мотивом. Змістом умислу грабіжника охоплюється усвідомлення того факту, що вчинювані ним дії здійснюються в умовах очевидності - вони мають відкритий для потерпілого або інших осіб характер.

ВС зауважив, що під час кримінально-правової кваліфікації дій особи як грабіж, поєднаний з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище, слід виходити із факту встановлення спрямованості умислу грабіжника. Так, вирішуючи питання про наявність у діях особи ознаки «проникнення» при вчиненні грабежу, слід звертати увагу на наявність умислу на заволодіння чужим майном. Ця кваліфікуюча ознака має місце лише тоді, коли проникнення до житла, іншого приміщення чи сховища здійснювалося з метою заволодіння чужим майном.

Проте не можна кваліфікувати як такі, що вчинені з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище, дії особи, яка потрапила до житла, іншого приміщення чи сховища без умислу заволодіти чужим майном, однак заволоділа ним.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, місцевим судом встановлено, що в момент вчинення злочину у квартирі перебували лише засуджений та потерпілий, при цьому останній у ході допиту в суді першої інстанції зазначив, що не бачив, як засуджений здійснював викрадення його майна, оскільки в цей момент був у ванній кімнаті, а зникнення речей помітив лише тоді, коли засуджений пішов. Разом із тим сам засуджений у своїх показаннях пояснив суду, що забрав майно потерпілого, коли той перебував в іншій кімнаті.

Крім того, переглядаючи доводи сторони обвинувачення про наявність у діях засудженого кваліфікуючої ознаки «проникнення», місцевий суд встановив, що дії засудженого не були спрямовані лише на продовження раніше виниклого конфлікту стосовно неприбраної цеглі. При цьому умисел на заволодіння майном у засудженого виник вже після заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень, коли останній вийшов до ванної кімнати. Даний факт підтверджується показаннями потерпілого та засудженого.

Враховуючи обставини справи, Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Раніше «Судово-юридична газета» повідомляла, що проникнення у житло чи інше володіння боржника має виступати виключним засобом забезпечення примусового виконання судового рішення та бути виправданим.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.