НСРД: де закінчується пасивне спостереження і починається провокація злочину

Суд визначає пастку як ситуацію, коли задіяні агенти - працівники органів правопорядку або особи, що діють на їх прохання - не обмежуються суто пасивними спостереженнями протиправної діяльності, а здійснюють на особу, за котрою стежать, певний вплив, провокуючи її скоїти правопорушення, яке би вона в іншому випадку не вчинила, з метою зафіксувати його, тобто отримати доказ і розпочати кримінальне переслідування.

На цьому наголосив Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 295/1399/18.

Обставини справи

За вироком Богунського районного суду міста Житомира особу визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 369 КК, та призначено йому покарання у вигляді позбавлення волі на строк 4 роки без конфіскації майна.

Згідно з вироком, особу засуджено за те, що він перебуваючи у службовому кабінеті Житомирського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області, під час проведення слідчої дії у ході досудового розслідування кримінального провадження висловив обіцянку слідчому слідчого відділу Житомирського відділу поліції  надати неправомірну вигоду в розмірі 1000 доларів США шляхом перерахування зазначеної суми на картковий рахунок слідчого за вчинення дій, спрямованих на повернення транспортного засобу, а саме автомобіля марки «Mazda 6», належного  особі на праві приватної власності, на який за ухвалою слідчого судді Богунського районного суду накладено арешт.  

Житомирський апеляційний суд  вирок місцевого суду залишив без змін.

Не погоджуючись із рішенням суду першої та апеляційної інстанції касатор подав касаційну скаргу.

Висновок Верховного Суду

Доводи, викладені у касаційних скаргах засудженого та захисників, щодо наявності в діях правоохоронних органів ознак провокації, аналогічні доводам, викладеним стороною захисту в апеляційній скарзі, апеляційний суд належним чином перевірив та визнав безпідставними, з чим погодилась і колегія суддів з огляду на таке.

Судді ВС підкреслюють, що згідно з рекомендаціями Європейського суду з прав людини з метою перевірки дотримання права на справедливий судовий розгляд у випадку використання таємних агентів Суд насамперед перевіряє, чи влаштовувались пастки (те, що зазвичай називається матеріальним критерієм провокації»), і якщо так, то чи міг заявник у національному суді скористатися цим для свого захисту «процесуальний критерій провокації»; пункти 37, 51, рішення у справі «Баннікова проти Росіїї» від 4 листопада 2010 року,  заява № 18757/06).

Суд визначає пастку як ситуацію, коли задіяні агенти - працівники органів правопорядку або особи, що діють на їх прохання - не обмежуються суто пасивними спостереженнями протиправної діяльності, а здійснюють на особу, за котрою стежать, певний вплив, провокуючи її скоїти правопорушення, яке би вона в іншому випадку не вчинила, з метою зафіксувати його, тобто отримати доказ і розпочати кримінальне переслідування.

ВС зауважив, що аби встановити, чи було розслідування «суто пасивним», Суд вивчає мотиви, що виправдовували операцію проникнення, і поведінку державних органів, які її здійснювали. Зокрема, Суд встановлює, чи були об`єктивні сумніви у тому, що заявника втягнули у злочинну діяльність або схилили скоїти кримінальне правопорушення.

Також ВС підкреслив, що апеляційний суд обґрунтовано зазначив, що  у судовому засіданні не встановлено факту підбурювання засудженого до вчинення злочину, не наведено стороною захисту і доводів, які би свідчили про «активність» дій правоохоронних органів у ході здійснення оперативної закупки. Натомість з матеріалів кримінального провадження видно, що підставою для внесення відомостей до ЄРДР за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 369 КК, та початком досудового розслідування став протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення.

Як слушно зазначили місцевий та апеляційний суди, до початку проведення негласних слідчих (розшуковий) дій матеріали кримінального провадження містили дані, які вказують на реалізацію засудженого своєї мети – повернути автомобіль йому в користування, доступ до якого йому тимчасово обмежено.

Згідно з даними, відображеними на цифровому носії інформації, на якому зафіксовано перебіг проведення аудіо-, відеоконтролю службового кабінету № 31 Житомирського відділу поліції ГУНП в Житомирській області, неодноразово ініціативу надати неправоміру вигоду виявляла саме особа_1, незважаючи на відстороненість слідчого в ході спілкування із ним під час слідчого експерименту та демонстрацію небажання підтримувати розмову на тему вирішення питання щодо повернення автомобіля.

Жодних активних дій слідчий не вичиняв, до вчинення злочину не провокував, зокрема і словесними репліками чи діями. Після того, як на обіцянку надання неправомірної вигоди у розмірі 1000 доларів США слідчий зазначив, що таких питань не вирішує, покликав свого керівника. Вищезазначену обіцянку особа_1 повторила у присутності начальника слідчого відділу, на запитання останнього відповіла, що усвідомлює протиправність своїх дій.

Також ВС зазначив,  що доводи щодо незабезпечення засудженого захисником на етапі проведення контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту з огляду на те, що особа_1 є неосвіченою особою, не заслуговують на увагу.

Відсутність захисника під час спеціального слідчого експерименту не може ставити під сумнів здатність особи усвідомлювати протиправність вчинюваних нею дій, які виражаються в наданні усної обіцянки неправомірної вигоди, що підтвердив сам засуджений під час проведення слідчого експерименту. Більше того, залучення до таких слідчих дій інших осіб може завадити досягненню безпосередньої цілі проведення контролю за вчиненням злочину та унеможливити з`ясування істинних намірів особи, в діях якої вбачаються ознаки складу злочину.

ВС наголосив, що негласну слідчу (розшукову) дію у формі спеціального слідчого експерименту проведено з дотриманням вимог статті 271 КПК та Інструкції про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні, затвердженої наказом Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України від 16 листопада 2012 року № 114/1042/516/1199/936/1687/5, якою визначено загальні засади організації проведення негласних слідчих (розшукових) дій слідчими органів досудового розслідування, а також використання їх результатів у кримінальному провадженні.

Враховуючи обставини справи, Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої та апеляційної інстанції без змін.

Раніше «Судово-юридична газета» повідомляла, що якщо сторона обвинувачення використовує копії документів, то всі похідні докази є недопустимими.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.