Викривачі корупції без процесуального статусу — не викривачі: позиції Вищого антикорупційного суду

Як відомо, 1 січня 2020 року набрав чинності Закон «Про внесення змін до Закону Про запобігання корупції» щодо викривачів корупції» №198-IX, яким були внесені зміни у тому числі до КПК, Закону «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві» та Закону «Про запобігання корупції» щодо викривача корупції.

Зокрема внесено зміни до КПК шляхом введення поняття «викривач» з визначенням його процесуального статусу у кримінальному провадженні, зокрема частину 1 статті 3 КПК доповнено пунктом 16-2, згідно з яким викривач – фізична особа, яка за наявності переконання, що інформація є достовірною, звернулася із заявою або повідомленням про корупційне кримінальне правопорушення до органу досудового розслідування; статтю 60 доповнено частиною 3, відповідно до якої Заявник , який є викривачем, крім передбачених цією статтею прав, має право в порядку, встановленому Законом України «Про запобігання корупції», отримувати інформацію про стан досудового розслідування, розпочатого за його заявою чи повідомленням.

У п. «д-1» ст. 2 Закону України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві» зазначено, що право на забезпечення безпеки шляхом застосування заходів, зазначених у статтях 1 і 7 цього Закону, за наявності відповідних підстав має зокрема викривач.

Окрім того, частиною 9 статті 214 КПК визначено, що слідчий протягом 24 годин з моменту внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань у письмовій формі повідомляє Національне агентство з питань запобігання корупції про початок досудового розслідування за участю викривача, підставу початку досудового розслідування та інші відомості, передбачені частиною п`ятою цієї статті. Копія зазначеного повідомлення Національному агентству з питань запобігання корупції надається викривачу.

Втім, практика свідчить, що особи, які вважають себе викривачами, далеко не завжди набувають відповідного процесуального статусу у кримінальному провадженні.

Так, 6 березня 2020 року слідчий суддя Вищого антикорупційного суду виніс ухвалу по справі №991/1600/20 (провадження № 1-кс/991/1633/20 ) щодо скарги особи на бездіяльність уповноваженої особи Національного антикорупційного бюро України, яка не внесла відповідні відомості щодо нього як викривача корупції.

У своїй скарзі заявник зазначає, що 20.11.2019 він як викривач повідомив НАБУ письмовою заявою про можливий факт корупційного правопорушення, передбаченого ст. 206-2 КК України, вчиненого службовими особами Київської міської ради та суб`єктом господарювання з часткою комунальної власності, працівником якого він є. За цим фактом 20.12.2019 НАБУ було зареєстровано кримінальне провадження №52019000000001187.

17.02.2020 викривач звернувся з клопотанням про здійснення інших процесуальних дій, які НАБУ було зобов`язано вчинити на виконання вимог п. 9 ст. 214 КПК.

19.02.2020 викривач у кримінальному провадженні № 52019000000001187 звернувся до НАБУ з вимогою про виконання вимог ч. 9 ст. 214 КПК, а саме особистого вручення завіреної копії повідомлення НАЗК та повідомлення про процесуальні права та обов`язки. Такі вимоги з боку НАБУ виконані не були.

Враховуючи, що клопотання заявника не було розглянуто та вимоги ст. 214 КПК посадовими особами НАБУ виконані не були, він зробив висновок про те, що НАБУ була допущена бездіяльність. Саме тому він звернувся до слідчого судді з проханням:

- зобов`язати уповноважену посадову особу НАБУ невідкладно у письмовій формі повідомити НАЗК про початок досудового розслідування за його участі, підставу початку досудового розслідування та інші відомості по кримінальній справі №52019000000001187;

- зобов`язати уповноважену особу НАБУ надати йому як викривачу копію повідомлення НАЗК;

- зобов`язати уповноважену особу НАБУ повідомити викривачу про його процесуальні права та обов`язки.

Особа зазначає, що є викривачем, адже повідомив органу досудового розслідування про корупційне кримінальне правопорушення. Після внесення із заяви викривача відомостей до ЄРДР НАБУ зобов`язано повідомити НАЗК про початок досудового розслідування за участю викривача та копію цього повідомлення вручити викривачу. Враховуючи, що такі дії органом досудового розслідування вчинено не було, заявник вважає таку бездіяльність порушенням.

Некорупційний злочин

Як зазначив суддя ВАКС, у п. 1.3 Узагальнень про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування, які містяться у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №9-49/0/4-17 від 12.01.2017 зазначено, що бездіяльність, яка підлягає оскарженню відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК, передбачає три обов`язкові ознаки: 1) слідчий або прокурор наділені обов`язком вчинити певну процесуальну дію; 2) така процесуальна дія має бути вчинена у визначений КПК строк; 3) відповідна процесуальна дія слідчим чи прокурором у встановлений строк не вчинена. Таким чином, наведена норма дозволяє звернутися до суду зі скаргою не на будь-яку бездіяльність, а лише щодо обов`язків, строк виконання яких чітко регламентований кримінальним процесуальним законодавством.

Наведеним ознакам відповідає бездіяльність, яка виникає внаслідок невиконання вимог ст. 220 КПК. При цьому варто зважати на те, що відповідна бездіяльність може бути зумовлена не лише невчиненням процесуальної дії в межах встановлених зазначеною нормою строків, а й неналежним розглядом клопотання, зокрема залишенням його без процесуального реагування або неналежним на нього процесуальним реагуванням.

Відповідно до ч. 9 ст. 214 КПК України слідчий протягом 24 годин з моменту внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань у письмовій формі повідомляє НАЗК про початок досудового розслідування за участю викривача, підставу початку досудового розслідування та інші відомості, передбачені частиною п`ятою цієї статті. Копія зазначеного повідомлення НАЗК корупції надається викривачу.

У п. 16-2 ч. 1 ст. 3 КПК  передбачено, що викривачем є фізична особа, яка за наявності переконання, що інформація є достовірною, звернулася із заявою або повідомленням про корупційне кримінальне правопорушення до органу досудового розслідування

У примітці ст. 45 КК визначено, що корупційними злочинами відповідно до цього Кодексу вважаються злочини, передбачені статтями 191, 262, 308, 312, 313, 320, 357, 410, у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем, а також злочини, передбачені статтями 210, 354, 364, 364-1, 365-2, 366-1, 368-369-2 цього Кодексу.

Згідно з ч. 5 ст. 216 КПК України детективи Національного антикорупційного бюро України здійснюють досудове розслідування злочинів, передбачених статтями 191, 206-2, 209, 210, 211, 354 (стосовно працівників юридичних осіб публічного права), 364, 366-1, 368, 368-5, 369, 369-2, 410 Кримінального кодексу України.

З наведеного вбачається, що детективи НАБУ здійснюють досудове розслідування не лише щодо корупційних кримінальних правопорушень.

У своїй заяві від 20.11.2019 заявник повідомив про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 206-2 КК (Протиправне заволодіння майном підприємства, установи, організації), що у розумінні чинного законодавства не є корупційним злочином, як наслідок заявник не є викривачем відповідно до вимог КПК України.

Зважаючи на те, що особа не є викривачем у кримінальному провадженні №52019000000001187, в органу досудового розслідування, яким в даному випадку є НАБУ, не виникло обов`язку щодо розгляду клопотання заявника, як наслідок бездіяльність у діях уповноважених осіб НАБУ відсутня і підстав для задоволення скарги немає.

За наведених обставин скарга особи задоволенню не підлягає, зазначено в ухвалі ВАКС.

Зворотної сили не має

В іншій справі №991/1913/ скарга була обґрунтована тим, що заявник, який вважав себе викривачем, звернувся до детектива Національного антикорупційного бюро України Плюшкіна Артема Юрійовича із заявою від 30.01.2020, якою зокрема просив роз`яснити письмово права викривача, передбачені Законом «Про запобігання корупції» та КПК.

Однак листом від 07.02.2020 детектив Національного антикорупційного бюро України Плюшкін А. Ю. відмовив у вчиненні зазначених дій за відсутності на це нормативно обґрунтованих підстав, внаслідок чого заявник звернувся до слідчого судді з відповідною скаргою.

Слідчий суддя ВАКС погодився з аргументами детектива НАБУ, який у судовому засіданні заперечував проти задоволення скарги з тих підстав, що згідно з частиною 1 статті 5 КПК зміни до КПК, якими введено поняття «викривач» з визначенням його процесуального статусу у кримінальному провадженні, внесені до Кримінального процесуального кодексу України Законом №198-IX від 17.10.2019, що набрав чинності з 01.01.2020, не мають зворотної дії в часі, а тому, враховуючи подання особою заяви про вчинення кримінального правопорушення до набрання чинності зазначеним Законом, відсутні підстави для проведення зазначених у клопотанні процесуальних дій, оскільки заявник не має відповідного статусу у даному кримінальному провадженні.

Недостатньо доказів для статусу

Ще в одній справі №991/2047/20 скаргу до ВАКС заявник мотивував тим, що він є викривачем корупції, і 03.01.2020 звернувся до НАБУ із заявою, в якій, на його думку, він викрив схему незаконного збагачення членів Наглядової ради та посадових осіб АТ Харківобленерго. В порушення норм Закону України «Про запобігання корупції» детективами НАБУ перевірка за його заявою не проводилась. Вказана заява була скерована до ГУ НП в Харківській області, а в подальшому була перенаправлена до Харківського ВП ГУ НП в Харківській області.

Заявник вважає, що такими діями вищевказаних службових осіб порушено його право на конфіденційність як викривача корупції. При тому його заява з викритою схемою і доказами потрапила до осіб, з якими у нього є реальний конфлікт інтересів та які мають особисті стосунки з посадовими особами АТ Харківобленерго. Це розголошення інформації сприяло тому, що ним та його подальшими діями стала цікавитись певна особа. У зв`язку з чим 25.02.2020 він звернувся до НАБУ по спеціальній телефонній лінії із заявою щодо забезпечення йому заходів безпеки. Звернення було зареєстровано за № 4116.

02.03.2020 він дізнався, що за його заявою від 25.02.2020 рішення не прийнято. За таких обставин просив скаргу задовольнити.

Як зазначив ВАКС у своєму рішенні, норми законодавства свідчать про те, що до викривача можуть бути застосовані заходи безпеки, передбачені Законом, тільки у разі, якщо повідомлення про злочин внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Натомість заявник таких доказів до скарги не додав.

Також заявник, звертаючись із вказаною скаргою до слідчого судді Вищого антикорупційного суду, не надав підтвердження того, що він подав заяву до НАБУ як викривач про вчинення саме корупційного, а не будь-якого іншого кримінального правопорушення.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 304 КПК скарга повертається, якщо її подала особа, яка не має права подавати скаргу. Отже, слідча суддя дійшла висновку, що скаргу слід повернути, оскільки заявник не підтвердив свій статус особи, до якої можуть бути застосовані заходи безпеки.

30 березня 2020 року заявник подав апеляційну скаргу до Апеляційної палати ВАКС, згідно з якою просить скасувати ухвалу слідчого судді від 16 березня 2020 року про повернення йому скарги та постановити нову ухвалу, якою зобов`язати відповідну посадову особу НАБУ за розглядом його заяви №4116 від 25 лютого 2020 року прийняти мотивовану постанову. Вважає, що слідчий суддя у порушення ч. 1 ст. 306, абз. 2 п.4 ч. 2 ст. 315 КПК не розглянув його клопотання про витребування матеріалів, які б підтвердили ті обставини, які стали підставою для повернення скарги.

Колегія АП ВАКС, дослідивши матеріали кримінального провадження, вважає, що клопотання про витребування матеріалів за заявою № 4116 щодо забезпечення заходів безпеки не підлягає задоволенню, через те що суду не надано доказів звернення із заявою про надання йому копій цих матеріалів та про відмову у наданні таких матеріалів.

Разом з тим АП ВАКС часткового задовольнила апеляційну скаргу, оскільки слідчий суддя підставами для повернення скарги зазначив 1) відсутність доказів, що за його заявою про вчинення злочину внесені дані до ЄРДР, 2) що він подав заяву про вчинення саме корупційного злочину, 3) що він є особою, до якої мають бути застосовані заходи безпеки. «Вказані обставини, на думку колегії суддів, не є підставами для повернення скарги у відповідності п. 1 ч. 2 ст. 304 КПК України, а підлягають з`ясуванню під час розгляду скарги по суті. Також при постановленні даної ухвали слідчим суддею не вирішено по суті клопотання скаржника про витребування матеріалів. А додані до апеляційної скарги документи свідчать про наявність права скаржника на подання скарги слідчому судді», - зазначила Апеляційна палата ВАКС. Втім, врешті ВАКС залишив цю скаргу без задоволення.

Зазначимо також, що до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшов позов до Президента України Володимира Зеленського, у якому позивач просить визнати протиправною бездіяльність Зеленського щодо незабезпечення можливості реального захисту прав викривача, гарантованих положеннями Закону «Про запобігання корупції», які були порушені під час розгляду заяви позивача від 03.01.2020, поданої ним як викривачем і надісланої на розгляд до Національного антикорупційного бюро України. Також позивач вимагає зобов`язати Зеленського ініціювати здійснення заходів, спрямованих на втілення в життя реального механізму реалізації викривачів.

 Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути у курсі найважливіших подій.