Верховний Суд: без оформлених трудових відносин з роботодавцем особа позбавляється конституційних гарантій

Без оформлених трудових відносин з роботодавцем особа позбавляється конституційних гарантій, передбачених, зокрема, статтями 43 та 45 Основного Закону України, а відповідні обов`язки роботодавця залишаються поза межами законодавчого регулювання.

До такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, розглянувши у касаційному порядку адміністративну справу за позовом юридичної особи до Департаменту аналітики та контролю Одеської міської ради про визнання протиправними та скасування припису та постанови про накладення штрафу. Суть спору полягає у тому, що під час проведення перевірки відповідачем було встановлено, що позивачем фактично допущено до роботи в аптеці шістнадцять працівників на підставі договорів про надання послуг (без оформлення трудового договору).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з відсутності порушення статті 24 Кодексу законів про працю України при оформленні відносин із фізичними особами, а також відсутності підстав для притягнення позивача до відповідальності, передбаченої статтею 265 цього Кодексу.

Верховний Суд не погодився з такими висновками судів попередніх інстанцій, скасував рішення, а справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.

Колегія суддів виходила з того, що суди не дослідили, чи відповідали зазначені договори про надання послуг реальним правовідносинам між позивачем (роботодавцем) та фізичними особами як сторонами цих договорів; чи їх укладення відбулось з метою «приховування» трудових відносин (deemed employment).

Суд роз’яснив, що виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до його трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом на роботу на певну посаду. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не конкретну індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства

Верховний Суд врахував, що основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності суворо в законодавчо визначених межах, а за цивільно-правовим договором – виключно процес виконання його стороною на договірних засадах певного визначеного обсягу робіт.

Крім того, Верховний Суд виходив з того, що без оформлених трудових відносин особа позбавляється конституційних гарантій, передбачених, зокрема, статтями 43 (кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом; використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров'я роботах забороняється; громадянам гарантується захист від незаконного звільнення та право на своєчасне одержання винагороди за працю) та 45 (кожен, хто працює, має право на відпочинок, яке забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час; максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та право на оплачувану щорічну відпустку, вихідні та святкові дні) Основного Закону України, а відповідні обов`язки роботодавця залишаються поза межами законодавчого регулювання.

Постанова Верховного Суду від 03 березня 2020 року у справі № 1540/3913/18.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути у курсі найважливіших подій.