Ціна змін: Київпастрансу за припинення старих схем доводиться змагатися у судах

Заміна п’ять років тому, після Революції Гідності, на державних та комунальних підприємствах країни основного менеджменту новим, який голосно заявив про припинення старих схем і зловживань та наведення порядку для ефективного виконання підприємствами своїх статутних завдань, не могла пройти безслідно. Там, де зміни виявилися реальними, вони відразу наштовхнулися на рішучий опір колишніх «господарів життя».

«Судово-юридична газета» попросила адвоката Віталія Музику, що представляє інтереси київського комунального підприємства «Київпастранс», де також працює нова команда, розповісти про ціну, яку платить підприємство за впровадження позитивних змін у сфері громадського транспорту столиці.

Коли на Київпастрансі з’явилося нове керівництво?

— Менеджмент Київпастрансу помінявся у серпні 2014 року. Відразу був зроблений публічний аудит господарства, який не робився протягом останніх 11 років існування підприємства. Там, де були виявлені порушення, матеріали направили до правоохоронних органів. За виявленими фактами нецільового використання коштів, розтрати, привласнення коштів, які належали підприємству, наразі ведеться слідство або тривають судові процеси. Але головне — змінений підхід до захисту інтересів підприємства і громади міста Києва. Команду нинішнього керівника Київпастрансу Дмитра Левченка складають молоді люди, фахівці, які хочуть щось змінити на краще. В результаті за п’ять років ми відстояли права, не дали можливості заволодіти та стягнути з міста і підприємства коштів на загальну суму близько 600 млн грн, що підтверджено рішенням судів.

Через що до Київпастрансу мали претензії?

— Позиваються на сотні мільйонів гривень попередні посадові особи, які працювали на підприємстві, а також підприємці, які тривалий час «плідно» співробітничали з Київпастрансом. У них було все налагоджено, і коли ми почали ці корупційні схеми припиняти, давати їм правову оцінку, відразу відчули супротив. Це проявилося у погрозах, скаргах, позапланових перевірках з боку різних державних контролюючих органів, судових позовах.

Найзнаковішою, на мою думку, є справа, відкрита за позовом ТОВ «Львівські автобусні заводи» про стягнення з Київпастрансу 472 397 260 грн 27 коп. Позивач заявив, що він, мовляв, на цю суму зазнав збитків внаслідок порушення відповідачем зобов'язань з прийняття та оплати вартості 77 тролейбусів за договором про закупівлю товару за державні кошти та внаслідок бездіяльності Київської міської державної адміністрації щодо виконання рішень Київської міської ради та перерахування відповідних грошових коштів Київпастрансу. Бюджетних асигнувань від КМДА тоді дійсно не надійшло, але й тролейбуси не були поставлені. Проте позивач настоював на компенсації збитків. Ми з ним судилися близько чотирьох років.

Вирішуючи спір по суті, як місцевий, так і апеляційний господарські суди прийшли до висновку, що позивач не надав судам належних та допустимих доказів на підтвердження протиправності поведінки відповідачів. Більше того, господарськими судами було встановлено, що ТОВ «Львівські автобусні заводи» тролейбуси фактично не виготовило, а тому відсутні й витрати на їх виробництво. Також було спростовано твердження, що позивач зазнав збитків за користування кредитними ресурсами, які нібито залучались для виготовлення тролейбусів. Кредитний договір, на який посилався позивач, було укладено за два роки до підписання договору про закупівлю товару за державні кошти, і позивачем не було надано жодних доказів спрямування відповідних кредитних коштів на закупівлю комплектуючих чи здійснення інших витрат, пов'язаних безпосередньо з виготовленням тролейбусів.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій вирішили, що позивач не довів факту виникнення у нього шкоди у відповідному розмірі з вини відповідачів, а отже, відсутні правові підстави для стягнення з них на користь позивача заявленої суми збитків.

Позивач не погодився із цим, і справа дійшла до вищої судової інстанції. 21 березня 2016 року її розглянув тодішній Вищий господарський суд України. Заявник, зокрема, продовжував стверджувати, що господарськими судами попередніх інстанцій неповно з'ясовано фактичні обставини справи стосовно понесення позивачем затрат на виробництво тролейбусів, які мав придбати відповідач, а також невірно розцінено юридично значиму поведінку відповідачів щодо відмови прийняття й оплати товару через відсутність бюджетних асигнувань. Проте, зважаючи на вже з’ясовані судами обставини та, зокрема, на недоведеність факту наявності в діях відповідачів складу правопорушення, господарський суд касаційної інстанції погодився з місцевим та апеляційним господарськими судами в тому, що позов у справі не підлягає задоволенню.

У липні 2017 році була ще остання спроба переглянути рішення у справі в судовій палаті з господарських справ повноважного тоді Верховного Суду України. Так само безрезультатно. Ми довели безпідставність претензій ЛАЗу, який, до речі, належить російським власникам, а громада Києва не втратила 472 млн гривень. Подібних справ, хоч і на значно менші суми, було чимало в цей період — скрізь ми здобули перемогу, і всі вони є в загальному доступі.

Чи були спроби сторонніх осіб заволодіти майном підприємства?

— Так, півтора місяця тому нам вдалося повернути підприємству незаконно відібрану базу відпочинку в селі Рожни Броварського району Київській області. Документи на неї, в тому числі фінансові та бухгалтерські, зникли, і в 2009 році частина будинків бази на підставі рішення Рожнівської сільської ради відійшла сторонній юридичній особі, якомусь виробничому кооперативу «Контакт-90». В 2015 році за рішенням цього ж органу місцевого самоврядування згаданий виробничий кооператив отримав у довгострокову оренду на 49 років ще й земельну ділянку, на якій стоїть база, начебто для її обслуговування.

Київпастранс оскаржив це захоплення, адже майно бази відпочинку «Енергетик» належить до комунальної власності територіальної громади м. Києва, перебуває на балансі підприємства та закріплене за ним. Це підтвердив Департамент комунальної власності КМДА. Окрім того, до Програми приватизації комунального майна зазначена база ніколи не включалась, договори оренди чи купівлі-продажу щодо жодних будівель не укладались, списання не здійснювалось.

Справа була складною, адже доводилось шукати докази про справжню належність цієї бази. Збирали по крихтам, шукали у структурних підрозділах, у КМДА, робили запити в різні архіви, записували свідчення працівників, які відпочивали там. Нам вдалося зібрати докази, і твердження «загарбників», що база збудована на початку 90-х років господарським способом за рахунок матеріалів, коштів та силами виробничого кооперативу «Контакт-90», було спростовано. За рішенням Господарського суду Київської області скасовані всі відповідні акти органу місцевого самоврядування і всі інші, нібито правовстановлюючі, документи. Північний апеляційний господарський суд 12 листопада 2019 року рішення суду першої інстанції залишив без змін. База повернута підприємству. Тепер працівники Київпастрансу знову матимуть змогу відпочивати та оздоровлюватись.

Чи вже всі юридичні питання на підприємстві розв’язані новою командою?

— На жаль, маніпуляції, поливання брудом і намагання викривлення дійсних обставин на користь сторонніх осіб продовжуються. Скажімо, найсвіжіша історія. Один суб’єкт господарської діяльності звернувся до міського голови і до правоохоронних органів із заявою, що нібито працівниками Київпастрансу зроблено закупівлю продукції за завищеними цінами, невідповідної якості, не сертифікованої, чим завдано значної шкоди. Заявник зазначав, що міг би поставити цю продукцію значно дешевше. Цікаво, що на момент торгів названий суб’єкт також брав у них участь і зазначив ціну, яка була вищою від запропонованої переможцем. Інших доказів неправомірної поведінки Київпастрансу заявник не надав. Більше того, взагалі не відомо, чи буде за цими заявами порушене кримінальне провадження, але у ЗМІ вже з’являється інформація про це як про доконаний факт. Отже, нам знову доведеться роз’яснювати правоохоронним органам, що на підприємстві побудована чітка система проведення тендерів, яка повністю відповідає закону України про публічні закупівлі.

Найприкріше, що до подачі неправдивої інформації залучаються і засоби масової інформації. У нас є навіть випадок, коли журналіст звертався до суду, щоб зобов’язати орган досудового розслідування відкрити кримінальне провадження. А в ЗМІ була розповсюджена інформація про нібито наявну розтрату коштів на підприємстві при проведенні проектних робіт. Називали суму розтрати в декілька десятків мільйонів гривень. Це все, зрозуміло, не відповідало дійсності. На мою думку, нашкодити нам так само намагались представники тих структур, які не виграли тендери. Коли новим керівництвом проводиться політика оптимізації способів господарювання, прибираються зайві неефективні структури, це, напевно, дуже комусь не подобається. За їх завданням журналісти й розмістили відповідну інформацію, що проекти зроблені неякісно та не відповідають якимось вимогам і нормам. У подальшому вони звернулися з цією інформацією до НАБУ, а те їм відмовило у відкритті провадження. Журналісти тоді звернулися до суду і зобов’язали НАБУ таки розпочати досудове розслідування. Дійсно, правоохоронні органи сьогодні поставлені в такі умови, що вони не можуть не відкрити кримінальне провадження. Стаття 214 КПК як імперативна норма вказує, що протягом доби інформація за будь-якою заявою має бути внесена до ЄРДР, відкрите провадження і розпочате досудове розслідування. Відповідно, працівники НАБУ почали виконувати рішення суду, перевіряти обставини справи, проводити слідчі процесуальні дії, зробили виїмку документації, оглянули підприємство.

Зауважу, що з будь-якою документацією сьогодні на підприємстві повний порядок. Побудована система архівації і зберігання документів понад встановлений законом термін, що дозволяє в будь-який момент побачити історію питання, чого не було до нашого приходу. Керівництвом підприємства також впроваджений такий внутрішній механізм, що будь-які договори і важливі документи проходять процедуру погодження всіма структурними підрозділами й управліннями. Немає такого, щоб суб’єкт господарювання щось підписав із керівництвом і відразу почав працювати. Це можливо тільки після погодження відповідних структурних підрозділів: бухгалтерії, фінансового, договірного, юридичного відділів, технічної служби тощо. Якщо немає якогось підпису, такий договір не підписується. Підприємство в своїй діяльності керується виключно економічною складовою. Переваг нікому не надається. Виставляються технічні умови, і перемагає той, хто на процедурах публічних закупівель дає найвигіднішу ціну. Навіть якщо це іноземець, хоча нас часто звинувачують, що ми не підтримуємо національного виробника. Але чому той не пропонує кращу якість і адекватні ціни?

Отож, за результатами слідчих дій до нас якихось додаткових питань немає, підозр немає, і подальшого руху справи теж немає. Думаю, якби якісь негативні факти були підтверджені, то з боку НАБУ були б подальші кроки. Дивно також, що журналісти стоять на боці осіб, які десятиліттями заробляли на Київпастрансі. Серед них є такі, що, користуючись вадами законодавства, запатентували на себе певні види продукції, щоб підприємство тільки у них її закуповувало. Скажімо, продукція, що стосується трамвайно-лінійного господарства. Коли розібралися в цій ситуації і почали за меншу ціну купляти в інших, тепер нас звинувачують у корупції і закупівлі неякісної продукції. Головна шкода, що приносять ці безпідставні звинувачення, — це створення негативного іміджу підприємства, яке цього не заслужило.

До речі, а як встановити, продукція або надані послуги — якісні чи ні?

— Згідно зі ст. 242 КПК передбачено, що матеріальна складова визначається тільки експертизою. Керівництво Київпастрансу прийняло рішення, щоб всі дороговартісні роботи підлягали попередній експертизі у державних експертних установах, хоча законом це і не передбачено. Це потрібно для того, щоб потім не було маніпуляцій. Експерти перевіряють відповідність до цінової політики, технічну складову, кількісні, якісні характеристики. Експертизи також зобов’язуємо проводити підрядників щодо вже зробленої роботи. До речі, у згаданій справі, яку розслідує НАБУ, ми також мали висновки експертів, які надали слідчим. Такі ж документи ми надали і ЗМІ, але вони про експертні висновки чомусь не згадали, продовжуючи стверджувати, що начебто нанесені збитки.

Як плануєте в подальшому реагувати на публікації у ЗМІ?

— З нашого боку ми відкриті. Якщо у журналістів є якісь запитання — будь ласка, звертайтеся, а не маніпулюйте. Ми надаємо відповіді практично на всі запити. Не надаємо лише те, що і не має надаватися стороннім особам, згідно із законодавством. Якщо ж журналістська цікавість буде переходити усталені загальнолюдські норми і правила, ми, звичайно, будемо змушені реагувати.

Наприклад, за родиною одного нашого керівника структурного підрозділу налагоджене стеження невідомими особами. В результаті дружина з малими дітьми практично сидить вдома. Тільки вийде — за нею рухається машина. Ми звернулися із відповідною заявою до поліції, але якщо вона встановить, що це не бандити, а журналісти, ми заяву відкличемо та будемо звертатися до відповідних комісій з журналістської етики, щоб там дали оцінку зазначеним методам.