Велика Палата визначила умови набуття права власності за набувальною давністю

Велика Палата ВС розглянула справу №910/17274/17 та затвердила рішення судів попередніх інстанцій, якими було відмовлено у позові.

По-перше, Верховний Суд визначив умови набуття права власності за набувальною давністю на підставі ст. 344 Цивільного кодексу України:

• наявність суб’єкта, здатного набути у власність певний об’єкт;
• законність об’єкта володіння;
• добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння;
• безперервність володіння; сплив установлених строків володіння;
• відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю.

Для окремих видів майна (нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери) право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду.

Крім того, Суд нагадав, що за змістом ч. 1 ст. 344 Цивільного кодексу України добросовісність особи має існувати саме на момент заволодіння нею чужим майном, що є однією з умов набуття права власності на таке майно за набувальною давністю. Після заволодіння чужим майном подальше володіння особою таким майном має бути безтитульним, тобто таким фактичним володінням, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Володіння майном на підставі певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності.

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Укрінком» звернулося до господарського суду Києва з позовом до державного підприємства «Науково-дослідний виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця», Фонду державного майна України, Міністерства аграрної політики та продовольства України про визнання права власності на нерухоме майно, а саме: склад склотари площею 183,4 кв. м, складське приміщення площею 679,0 кв. м, теплицю площею 280,0 кв. м, які розташовані на земельній ділянці площею 2532,99 кв. м за адресою: Київ, вулиця Кадетський Гай, 6/1.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ТОВ «Компанія «Укрінком» відкрито та безперервно користувалося спірним нерухомим майном, яке на підставі договору міни від 9 квітня 1999 року було передано радгоспом «Совки» товариству з обмеженою відповідальністю «Аста ЛТД», яке в подальшому передало це майно позивачу в порядку розрахунків за договором підряду на виконання будівельно-ремонтних робіт від 30 березня 1999 року. Право володіння та користування спірним нерухомим майном ніким не оспорюється, а відтак, позивач заявляє про давність володіння майном і вважає, що в нього є законні підстави бути визнаним власником майна за набувальною давністю на підставі ст. 344 Цивільного кодексу України.

Рішенням господарського суду Києва від 11 травня 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17 вересня 2018 року, у задоволенні позову відмовлено. Мотивуючи своє рішення про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду звернув увагу на те, що в указаній постанові Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду зазначив, що при вирішенні спорів, пов’язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, необхідним є встановлення, зокрема, добросовісності та безтитульності володіння (адже за висновком Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, наявність у володільця певного юридичного титулу унеможливлює застосування набувальної давності). При цьому безтитульність визначена як фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Отже, безтитульним є володіння чужим майном без будь-якої правової підстави. Натомість володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

Раніше «Судово-юридична газета» публікувала розгорнутий матеріал про те, які саме порушення держреєстраторів призводять до проблем з правом власності.