Український вчений позивається до Інституту математики, який проігнорував наукове відкриття

На сьогоднішні день наукові досягнення можуть приносити вченим не тільки визнання, а й чималі дивіденди. Наприклад, за оригінальне доведення великої теореми Ферма виплачується премія Абеля, грошовий розмір якої можна порівняти з розміром Нобелівської премії — становить він 6 млн норвезьких крон (€750 тис., або $1,06 млн). Тому цілком логічно, що багато вчених у всьому світі намагаються знайти більш спрощене доведення теореми і отримати свою винагороду. Не залишився осторонь і українець, який, за його словами, знайшов дійсно інноваційний варіант доведення. Правда, наразі його праця привела його лише до судової зали, і отримання наукових коштів видається досить примарним.

Обставини справи №761/39830/17

У листопаді 2017 року позивач звернувся до суду з позовом до Інституту математики Національної академії наук України, в якому просив зобов'язати відповідача надати йому об'єктивну рецензію на його роботу. В обґрунтування позову він зазначив, що зробив наукове відкриття в галузі математики — довів теорему Ферма та навів нові відомості щодо «квадратури кола і значення числа Пі».

29.09.2017 він направив свою роботу директору Інституту математики НАНУ з проханням надати рецензію, проте жодної відповіді йому не надано. Це порушує його права на наукову творчість, результати своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Тому позивач вимушений звернутися до суду із вказаним позовом.

Історія судових рішень

Рішенням Шевченківського районного суду Києва від 26 листопада 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 12 березня 2019 року, позовні вимоги були залишені без задоволення.

Перевіряючи обставини справи, суд встановив, що 26 грудня 2017 року директор Інституту математики НАНУ в письмовій формі повідомив позивача про те, що Інститутом математики отримано його лист щодо доведення ним теореми Ферма та роз'яснення задачі квадратури круга і обчислення числа «Пі», та відразу після цього його робота була надіслана на рецензію належному рецензенту. Отриману Інститутом рецензію направлено позивачеві. У цій рецензії вказано, що робота позивача недосконала, містить помилки та неповні доведення, тому не може бути опублікована в математичному журналі. Позивач вказував як на підставу для задоволення позиву, що надіслана йому рецензія не має будь-якої юридичної сили, і вимагав опублікування його роботи.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд посилався на практику Європейського суду з прав людини, а саме рішення від 13.05.1980 у справі «Артіко проти Італії (п. 35), рішення від 30.05.2013 у справі «Наталія Михайленко проти України» (п. 32). Там зазначається, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних.

19 квітня 2019 року позивач подав до Верховного Суду скаргу на постанову Київського апеляційного суду, в якій просив задовольнити вимоги його позову. Верховний Суд дійшов висновку, що підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.

Залишається лише сподіватися, що подальші відкриття українських вчених дійсно знайдуть визнання та гідну винагороду, а не черговий привід звертатися до суду.

Нагадаємо, раніше «Судово-юридична газета» публікувала матеріал про оскарження рішення щодо оренди землі та визначення Великою Палатою ВС юрисдикції таких спорів.

Також ми писали про проблематику врегулювання спору за участю судді.