Компенсація витрат на правничу допомогу: які критерії застосовує суд при визначенні її обсягу

Касаційний господарський суд розглянув справу за скаргою Міністерства оборони, Кабінету міністрів та квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси до ПАТ «Недиверсифікований закритий венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Інноваційні стратегії» та відмовив у задоволенні заявлених вимог.

Після цього відповідач звернувся до суду із заявою про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, у якій просив солідарно стягнути з позивачів на його користь 65 тис. грн.  

Заявник надав суду протокол наради адвоката та клієнта, звіт про надання послуг з правничої допомоги у цій справі, відповідний договір, акт приймання-передачі наданих послуг та рахунок-фактуру.

Зазначену заяву та суму стягнення відповідач обґрунтував складністю справи та великим обсягом роботи, виконаної адвокатом.

Надані послуги були оцінені наступним чином:

• вивчення та аналіз касаційної скарги позивача — 5 тис. грн;
• складання та подання відзиву на касаційну скаргу (обсягом більше 10 сторінок) — 20 тис. грн;
• участь адвоката у судовому засіданні — 20 тис. грн;
• гонорар адвоката — 20 тис. грн.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості заявлених вимог, Касаційний господарський суд виходив із того, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, зазначаючи, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір — обґрунтованим. Крім того, ЄСПЛ зауважує, що відшкодуванню підлягають лише ті витрати, які мають розумний розмір.

«З огляду на те, що витрати у сумі 65 000 грн є неспівмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді касаційної інстанції, затраченим ним часом на надання таких послуг (підготовка цієї справи до розгляду в суді касаційної інстанції не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи, адже, адвокат був обізнаним про позицію позивача-2; нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалося), не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а також те, що їх стягнення з Міністерства оборони України становить надмірний тягар для позивача-2, що суперечить принципу розподілу таких витрат, Верховний Суд дійшов висновку про стягнення з Міністерства оборони України на користь відповідача 32 500 грн. витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції», — йдеться у додатковій постанові колегії КГС ВС від 24 січня 2019 року у справі №910/15944/17 (судді Людмила Стратієнко, Олександр Бараненко, Володимир Селіваненко).

З огляду на те, що із касаційною скаргою звертався лише один із позивачів (Міноборони), Касаційний господарський суд вирішив, що саме він і має відшкодувати понесені відповідачем витрати.

Раніше «Судово-юридична газета» повідомляла, що Верховний Суд визначив, чи є копії договору та ордера належним підтвердженням повноважень адвоката.